РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року жовтня місяця „01" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В., Синельщікової О.В.
При секретарі: Галіч Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зиминської сільської ради Роздольненського району Автономної Республіки Крим про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Голови Зиминської сільської ради Науменка Л.В. на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
19 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зиминської сільської ради Роздольненського району Автономної Республіки Крим про відшкодування шкоди. Вимоги мотивовані тим, що вона являється опікуном неповнолітніх ОСОБА_2, 1989 р.н., ОСОБА_3, 1991 р.н. Розпорядженням Роздольненської районної державної адміністрації від 16 вересня 1996 року їй було призначено щомісячну допомогу на внуків, як опікуну. Рішенням виконкому Зиминської сільської ради від 22.03.2004 року № 31 вона була звільнена від опікунства у зв'язку з неможливістю бути опікуном. При цьому дітей ніхто не забрав і вона їх утримувала за власний рахунок. 24.10.2005 року рішення виконкому Зиминської сільської ради № 31 від 22.03.2004 року було скасовано як незаконне. Зазначає, що з червня 2004 року по березень 2006 року вона не отримувала допомогу на дітей, утримувала їх за власний рахунок. Просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі неотриманої матеріальної допомоги на дітей за зазначений період у розмірі 12114 грн. і моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., яку обґрунтовує тим, що в результаті незаконних дій відповідача вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя і життя дітей, опікуном яких вона являється.
Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Зиминської сільської ради Роздольненського району АР Крим на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 12114 грн., у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі голова Зиминської сільської ради - Науменко Л.В просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Справа № 22-ц-5049/2007 р Головуючий в 1 інстанції Пиркало Т.В.
Доповідач Горбань В.В.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така шкода була заподіяна позивачці внаслідок незаконних дій відповідача щодо прийняття виконкомом Зиминської сільської ради рішення № 31 від 22 березня 2004 року «Про звільнення опікуна ОСОБА_1. від виконання обов'язків по опіці». При цьому визнав встановленим, що право позивачки на своєчасне одержання допомоги на дітей у розмірі 12114 грн. порушено і має бути поновлено шляхом відшкодування шкоди відповідачем на підставі ст. 1166 ЦК України.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами даної статті для покладання відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність чотирьох умов: наявність шкоди та її розмір; протиправність дій заподіювача шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина в заподіянні шкоди.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка є опікуном неповнолітніх внуків. Згідно з розпорядженням Роздольненської райдержадміністрації Автономної Республіки Крим № 363 від 16.09.1996 року ОСОБА_1. призначена щомісячна допомога на опікуваних нею внуків:ОСОБА_2, 1989 року народження, ОСОБА_3, 1991 року народження.
Рішенням виконавчого комітету Зиминської сільської ради від 22.03.2004 року ОСОБА_1. була звільнена від обов'язків опікуна на підставі пунктів 4.3, 4.14 Правил опіки і піклування (а.с. 2). У подальшому на підставі протесту прокурора Роздольненського району це рішення було скасовано згідно з рішенням виконкому Зиминської сільської ради № 12 від 03.03.2006 року.
Дані обставини, як убачається з матеріалів справи, позивачка пов'язує з виникненням для неї негативних наслідків щодо припинення Управлінням праці і соціального захисту населення Роздольненської райдержадміністрації виплати допомоги на дітей.
Відповідно до вимог пункту 27 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми /далі - Порядку/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року, для одержання вперше допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи: заява опікуна про призначення допомоги; копія рішення про встановлення опіки чи піклування; копія свідоцтва про народження дитини; довідка з місця проживання заявника; довідка про місячні розміри аліментів і пенсії.
Пунктом 28 зазначеного Порядку допомога на дітей, які перебувають під опікою, призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідки про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун на дитину.
Згідно зі змістом листа Управління праці і соціального захисту населення Роздольненської райдержадміністрації слідує, що ОСОБА_1. на період кожних шести місяців призначалася допомога на дітей, які знаходилися під її опікою відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Зокрема така допомога призначалася та виплачувалася у період з 01.01.2004 року по 31.05.2004 року. У подальшому ОСОБА_1. з заявою про продовження виплати даної допомоги не зверталася, незважаючи на письмове повідомлення 22.06.2004 року про необхідність звернення до управління за продовженням виплати допомоги на дітей. Виплата допомоги була поновлена з 01.03.2006 року після звернення ОСОБА_1 та надання необхідних документів (а.с. 6).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на дані обставини і не дав їм належної правової оцінки.
Аналізуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що підставою для припинення виплати допомоги на дітей явився сплив шести місяців для призначення допомоги та відсутність заяви ОСОБА_1. про продовження виплати допомоги, а не прийняття виконкомом Зиминської сільської ради рішення про звільнення ОСОБА_1. від виконання обов'язків опікуна.
Дані обставини у суді першої інстанції підтвердив представник Управління праці і соціального захисту населення Роздольненської райдержадміністрації. При цьому зазначив, що управлінню на час припинення виплати опікуну допомоги на дітей не було відомо про наявність рішення від 22.03.2004 року. Виплату допомоги було припинено у зв'язку зі спливом строку призначення допомоги та у подальшому було продовжено на підставі заяви ОСОБА_1. та наданих нею документів відповідно до п. 28 Порядку.
Позивачка ОСОБА_1. також не заперечувала, що їй нічого не було відомо про рішення відповідача від 22.03.2004 року, а також про його скасування.
За таких обставин дії відповідача щодо прийняття рішення виконкому від 22.03.2004 року не знаходяться в причинному зв'язку з припинення Управлінням виплати допомоги на дітей опікуну ОСОБА_1. і іншими негативними наслідками, на які позивачка посилається при зверненні до суду з цим позовом.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку позивачка проявила недбалість щодо своєчасного звернення до Управління з заявою про продовження виплати допомоги на дітей.
Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для накладення матеріальної відповідальності на відповідача, оскільки не доведено його вини у спричиненні позивачки матеріальної шкоди у розмірі 12114 грн., яка виникла у зв'язку з несвоєчасним зверненням позивачки з заявою про продовження виплати допомоги на дітей та надання необхідних документів.
За таких обставин рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1. не можна визнати законним та обгрунтованим і воно підлягає скасуванню з підстав п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки рішення суду не оскаржується в тій частині, де суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не вправі входити в обговорення правильності висновків суду, тому в цій частині рішення визнається законним і обґрунтованим.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Голови Зиминської сільської ради Роздольненського району - Науменка Л.В. задовольнити.
Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2007 року в частині задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Зиминської сільської ради про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.