А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
13.09.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді - Стана І.В.,
суддів - Демченка С.М., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора - Міцовди К.Д.,
адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією, яку подав старший прокурор прокуратури Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи ( далі - прокурор ), на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, із середньою освітою, не одружений, тимчасово не працював, не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_2 залишено попередній - підписка про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області витрати в зв'язку із проведенням по справі судово-хімічної експертизи.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.
27 квітня 2011 року приблизно о 17-й годині неповнолітній ОСОБА_2 на території дошкільного навчального закладу № 8 по вул. Росвигівська в м. Мукачеві, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно збув неповнолітньому ОСОБА_4 за 100 гривень наркотичний засіб вагою 5.1471 гр., який містить тетрагідроканнабінол є особливо небезпечним (канабіс).
В апеляції прокурор вказує на те, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та кваліфікувавши дії ОСОБА_2, призначив ОСОБА_2 м'яке покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і є несправедливим до нього. У тому числі прокурор уважає, що судом не враховано тяжкість вчиненого злочину - скоєно тяжкий злочин, те, що діяння вчинені щодо неповнолітнього з корисливих мотивів. У зв'язку із цим висновки суду при застосуванні щодо ОСОБА_2 ст. 75 КК України вважає необґрунтованими й непереконливими. Звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Засудженим ОСОБА_2 апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляції, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_3, які вважали вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до скасування, а справа направленню на додаткове розслідування з таких підстав.
За змістом норм КПК України, досудове слідство в кримінальній справі має бути проведене в точній відповідності із законом, - прокурор та слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи. Предметом доказування в кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо. Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи в якості обвинуваченого, у якій указує час, місце та інші обставини, у тому числі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, мотив, спосіб вчинення злочину, - наскільки вони відомі слідчому й стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. У будь-якому випадку пред'явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним і підтвердженим достовірними доказами.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що як під час судового розгляду справи, так і під час досудового слідства вищевказані вимоги закону дотримані не були.
Так, органом досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів.
Між тим, як з постанови про пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення, так і з мотивувальної частини вироку вбачається, що у вказаних процесуальних документах не зазначені час, місце та обставини, за яких ОСОБА_2 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, а також час, місце та обставини, за яких його незаконно зберігав.
Кваліфікувавши дії ОСОБА_2 за ознакою незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, суд належним чином не вмотивував висновок про те, на підставі чого прийшов до переконання, що місце, в якому ОСОБА_2 незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб призначено для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів.
Крім того, у мотивувальній частині вироку не міститься посилання на нормативні акти, згідно яких тетрагідроканнабінол (канабіс) віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів.
З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_2 вину у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів не визнавав, стверджуючи, що злочину не вчиняв, особливо небезпечний наркотичний засіб з метою збуту незаконно не придбавав, не зберігав, а також його не збував у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів. З протоколу судового засідання також вбачається, що у промові під час виступу у судових дебатах ОСОБА_2 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованих йому дій.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 326 КПК України під час розгляду справи не відновив судове слідство й не допитав ОСОБА_2 з обставин вчинення ним інкримінованих йому злочинних дій : часу, місця та обставин, за яких ОСОБА_2 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб ; часу, місця та обставини, за яких його незаконно зберігав, а також часу, місця та обставин, за яких його незаконно збув у місці яке призначено для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, судом не враховано, що санкція частини другої ст. 307 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років (у редакції Закону, що був чинним на час вчинення злочину).
Колегія суддів вважає, що можливості збирання додаткових доказів у підтвердження пред'явленого за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_2 обвинувачення у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів не вичерпані.
Доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_2 призначено м'яке покарання, колегія суддів вважає такими, що підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки. У випадку, якщо суд першої інстанції прийде до переконання про їх обґрунтованість, то призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є м'яким.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 органом досудового слідства допущені неповнота та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті під час розгляду справи місцевим судом й можливості усунення яких не вичерпані, що судом першої інстанції цим порушенням не дана належна оцінка, постановлений вирок не відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.
Вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону допущені судом першої інстанції, колегія суддів також вважає істотними й такими, що відповідно до ст. ст. 368, 370 КПК України, перешкодили суду першої інстанції постановити законний, та обґрунтований вирок, - що тягнуть його скасування.
Ураховуючи, що чинним кримінально-процесуальним законом обов'язок повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи, пред'явлення винній особі обвинувачення з точним дотриманням положень конкретної статті кримінального та кримінально-процесуального кодексів України покладається на органи досудового слідства, тому колегія суддів уважає, що кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для організації проведення додаткового розслідування.
Ураховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого орган досудового слідства обвинувачує ОСОБА_2 запобіжний захід щодо нього залишити попередній - підписка про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
апеляцію, яку подав старший прокурор прокуратури Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити попередній - підписка про невиїзд.
Судді: