ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
У Х В А Л А
13.06.06р. |
| № 11/211 |
За позовом | Дочірнього підприємства «Фірма Альтфатер Київ» |
до | 1. Київської регіональної митниці, 2. Управління державного казначейства у м. Києві |
про | відшкодування збитків. |
Суддя Євсіков О.О.
Представники:
від позивача | - Шабельніков А.В. (предст. за дов.); |
від відповідачів | 1. –не з’явились; 2. –не з’явились. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірнє підприємство «Фірма Альтфатер Київ»звернулося з позовом до Київської регіональної митниці та Управління державного казначейства у м. Києві про стягнення з відповідачів на користь позивача 2.307,00 грн. збитків, понесених внаслідок прийняття Відділом номенклатури Київської регіональної митниці рішення № КТ-100-4001-045 від 16.09.2004 про визначення коду товару, яке в подальшому було визнано недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2005 у справі № 38/82, що станом на день подання цього позову набрало законної сили.
Як свідчать матеріали справи, сума збитків у розмірі 2.307,00 грн., яку позивач просить стягнути, складається із сум надміру сплаченого податку на додану вартість та мита.
Таким чином позовні вимоги фактично зводяться до стягнення (повернення з бюджету на користь позивача) податків (зборів, обов’язкових платежів), надміру сплачених при митному оформленні імпортованого товару.
Статтею 15 Цивільного Кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
З вищенаведених норм вбачається, що способом захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання є, зокрема, визнання права, припинення дій, що порушують право та присудження до виконання обов'язку в натурі.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Водночас статтею 1 КАС України встановлено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1, 709 ч. 1 ст. 3 КАС України:
справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Як визначено п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Як встановлено судом, позовними вимогами у даній справі фактично є зобов’язання відповідачів –суб’єктів владних повноважень повернути надмірно сплачені податки та збори, надміру сплачені при митному оформленні імпортованого товару.
Порядок повернення зайво сплачених при митному оформленні імпортованих товарів податків і зборів регулюються Митним кодексом України, Бюджетним кодексом України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які також встановлюють правила дій, обов’язки та права контролюючих органів (в т. ч. відповідачів) в частині контролю за справлянням та поверненням платникам зазначених платежів.
Отже, вказаний спір прямо і безпосередньо пов’язаний з реалізацією відповідачами як органами державної влади і суб’єктами владних повноважень відповідних функцій.
За таких обставин вказаний спір відповідно до вищевказаних положень законодавства підлягає розгляду адміністративними судами та в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином заявлений позов не підлягає розгляду господарським судом за правилами ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Провадження у справі № 11/211 припинити.
Повернути Дочірньому підприємству «Фірма Альтфатер Київ»з Державного бюджету України державне мито у розмірі 102,00 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням № 752 від 17.04.2006.
Суддя О.О. Євсіков