УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 р. Справа № 68396/11

Львівський апеляційний адміністративного суд в складі:

головуючого судді - Затолочного В.С.,

суддів - Кушнерика М.П., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ :

24.01.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про виплату державної допомоги дитині війни з 24 липня 2010 року по 21 січня 2011 року і надалі, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року позов задоволено повністю. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вимог ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 24 липня 2010 року по 24 січня 2011 року, з врахуванням виплачених сум. Постанова прийнята в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 24 липня 2010 року по 24 січня 2011 року включно, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії з 24 липня 2010 року по 24 січня 2011 року включно, у відповідності до заявлених вимог.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-931/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: М.П. Кушнерик

О.М. Гінда