ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2012 р. Справа №18/1177/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД", м. Кременчук
до Приватного підприємства "Тайга і К", с. Червона Знам''янка
про стягнення грошових коштів у сумі 12 417,78 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Гонтар В.М., довіреність від 27.12.2011 року;
від відповідача: Панченко О.О. довіреність № 6 від 10.12.2010 р.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 12 417,78 грн. - заборгованість за продаж будівельних матеріалів згідно накладної №334 від 16.12.2008р.
Позивач на задоволенні позову наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неоплату відповідачем будівельних матеріалів, поставлених згідно накладної №334 від 16.12.2008р .
Відповідач проти позову заперечує повністю, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить застосувати строк позовної давності (відзив на позовну заяву від 10.08.2012р., а. с. - 40-41).
За письмовим клопотанням відповідача від 10.08.2012р. №61 строк вирішення спору був продовжений на 15 днів в порядку ч.3 ст.69 ГПК України для надання сторонам можливості подати додаткові докази та реагування на письмові пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
На підставі усної домовленості між сторонами, позивач відпустив відповідачеві згідно накладної № 334 від 16 грудня 2008 року будівельні матеріали на загальну суму 12417 грн. 78 коп. (копія накладної в матеріалах справи, арк.спр. 13, оригінал оглянуто у судовому засіданні).
Як стверджує позивач, грошові кошти за отримані матеріали відповідачем сплачені не були. У зв"язку з цим позивачем 11 травня 2012 року було направлено відповідачу вимогу № 287 про оплату за вищевказані матеріали протягом 7 днів з моменту отримання вимоги; згідно штемпеля на поштовому повідомленні про вручення зазначеної вимоги, її було отримано відповідачем 15 травня 2012 року (в матеріалах справи, арк. спр. 10-11).
На дану вимогу відповідачем було направлено позивачу відповідь від 16 травня 2012 року за вих. № 21, якою повідомлялося, що термін зберігання документів вийшов і лист позивача без первинних документів розглядатися не буде.
Як зазначає позивач, 23 травня 2012 року за вих. № 316 ним було направлено відповідачу доповнення до вищезгаданої вимоги, у якому вказувалось про відсутність будь-яких невиконаних зобов'язань ТОВ БФ "Центр ЛТД" перед ПП "Тайга і К" та зазначалося, що в документах по передачі піску та щебеню (а саме вони підтверджують факт укладення договору, який не складався як окремий документ) не вказаний строк для оплати, а тому строк позовної давності розпочав свій перебіг саме з дати отримання відповідачем вимоги позивача на яку він відповів листом № 21. Зазначене доповнення було вручене відповідачу, згідно поштового повідомлення 26 травня 2012 року (а.с. - 8-9).
Виходячи з викладеного, позивач заявляє до стягнення 12 417,78 грн.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Предмотом даного спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за товар.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд вважає, що в даному випадку строк, з якого у відповідача виникло зобов"язання з оплати, слід рахувати з дати отримання першої претензії + 7 днів. Вказана позиція підтверджується і судовою практикою (наприклад, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2012р. по справі №5023/1735/12).
Відповідно до ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визна чений або визначений моментом витребування, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а як що при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк для виконання, то давність починають обчислюва ти по його закінченні. З урахуванням вищезгаданих звернень позивача до відповідача з вимогою про оплату товару, позивачем не пропущений строк позовної давності. Доказів існування будь-яких інших звернень з вимогою про оплату саме цієї заборгованості відповідач не надав.
Інші заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та озвучені у засіданні, спростовуються наявними у справі доказами. Так, підписання накладної на отримання товару не Лемешко Л.В., а іншою особою - Ващенко Н.Д. не позбавляє дану накладну властивості доказу отримання товару саме відповідачем, як на тому наполягає представник відповідача. Так, як вбачається з матеріалів спарви та не спростовується відповідачем, гр.Ващенко Н.Д. і на час підписання досліджуваного документа, і на даний час була та є керівником підприємства-відповідача. Таким чином, посилання відповідача на отримання товару за накладною №334 від 16.12.2008 року, особою яка не мала на це повноважень є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такими документами, зокрема, є видаткова накладна, яка входить до кола доказів передачі товару однією стороною іншій.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .
Крім того, відповідно до п 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. ( у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та складання спірного документу) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
За змістом цивільного законодавства і звичайних правил ділового бороту щодо порядку укладення угод, оформлення і використання документів суворої звітності одна сторона господарської операції має перевірити уповноваженість представника другої сторони, правильність оформлення ним документів.
Судом досліджено дану накладну (а.с. -13) та встановлено, що вона відповідає вимогам, які встановлені законодавством, яке діяло на той час. Наявність у матеріалах справи довіреності на отримання ТМЦ, яка видана на ім"я Лемішка Л.В., сама по собі не спростовує жодним чином факт отримання товару відповідачем та не призводить до недійсності даної накладної, так само як і посилання в ній на договір ("согл.договора"), адже доказів того, що поставка здійснювалась на виконання умов будь-якого іншого договору, відповідач не надав.
Так само, не є підставою для відмови у позові той факт, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП "Тайга і К" дана заборгованість перед відповідачем відсутня, а також невключення позивачем спірної суми до актів звірки, що раніше складалися між сторонами в процесі господарської діяльності. Відсутність товарно-транспортної накладної також не спростовує позовні вимоги, оскільки товарно-транспортна накладна є доказом перевезення, а не належним доказом передачі товару від позивача до відповідача.
За обставин, викладених вище, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 12 417,78 грн. вартості товару є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Заперечення відповідача спростовані доказами, що знаходяться у матеріалах справи та поясненнями представника позивача. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).
Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з Приватного підприємства "Тайга і К" (Полтавська область, Кременчуцький район, село Червона Знам'янка, вул. Занасипський шлях, 5 код ЄДРПОУ 13965957, р/р 260063833 в ПФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 331520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна фірма "Центр ЛТД" (м. Кременчук, пр. 50 - річчя Жовтня, 54А, р/р 26002829800324 в Молодіжному відділенні КФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Кременчук, МФО 331854, код ЄДРПОУ 21074215) 12417 грн. 78 коп. основного боргу та 1609 гри. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.08.2012р.
Суддя О.С.Мацко