ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.12 Справа № 5/5014/2169/2012

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», смт. Дубівський, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 15 655 грн. 00 коп.

Суддя Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача -Білоножко Г.С., юрисконсульт, довіреність від 01.01.2012 № 82;

від відповідача - Поета А.І., за довіреністю № 05/875 від 29.08.2012, Солощенко Л.М., за довіреністю № 05/874 від 29.08.2012.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 655 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 52465077 масу вантажу у вагоні № 66243437.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 52465077 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 66243437, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі

15 655 грн. 00 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Письмовим відзивом № 05/960 від 17.09.2012 на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, по-перше, при переважуванні не було запрошено представника відповідача, по-друге, позивачем порушені строки поставки, по-третє, маса вантажу була визначена двома різними способами, по-четверте, відсутні відомості в розділах «Е»і «Є»комерційного акту АА № 043353/256.

Крім того, відповідач надав клопотання № 05/967 від 17.09.2012 в порядку

ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яким просить зменшити розмір штрафу до 1/5 заявленої суми.

Належним найменуванням відповідача є Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська»згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що приймається судом до уваги.

Відповідно до п. 1.2 Статуту відповідача Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська»є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська».

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У травні 2012 року зі станції відправлення Карахаш Донецької залізниці на станцію Бердянськ Придніпровської залізниці за накладною № 52465077 ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська»(далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагоні № 66243437, одержувачем за накладною відповідачем був зазначений Бердянський морський торговий порт.

На станції призначення Бердянськ Придніпровської залізниці було проведено контрольне переваження вагону № на 150-тоних тензометричних вагах. За результатами такого переваження було визначено, що:

у вагоні № 66243437 за накладною № 52465077 вказана маса вантажу

69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 64200 кг, що на

4800 кг менше, ніж вказано у накладній.

По даному факту складено комерційний акт АА № 043353/256 від 29 .05.2012 (а. с. 10). Викладене також підтверджується випискою з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах.

В комерційному акті містяться відомості про те, що завантаження рівномірне, нижче рівня бортів на 20-30 см, вантаж маркований вапном, маркування не порушено, двері люка зачинені, витікання відсутнє, вагон в комерційному та технічному відношенні справний.

Належність відповідачеві вантажу у вагоні № 66243437 на момент відправлення вагону відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 15 655 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом -Статут) накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом -Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 52465077 вагон № 66243437 вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69000 кг, спосіб визначення маси -на 200 тонних вагонних вагах, у графі «Відправник»вказано найменування відправника -ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська», тобто відповідача у справі.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150 тонних вагонних вагах (повірка яких проведена 07.05.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження, а. с. 11-13).

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 66243437, що була зазначена відповідачем у перевізних документах -69000 кг, фактичній масі вантажу -64200 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено комерційним актом АА № 043353/256 від 29.05.2012, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 10).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 52465077 за вагон № 66243437 становить 3131 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 15 655 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Доводи відповідача про те, що контрольне переваження було проведено без участі представників відповідача відхиляються, оскільки діючим законодавством України не передбачено обов'язкової участі вантажовідправників у разі контрольної перевірки залізницею відомостей про вантаж (маси вантажу) під час перевезення. Крім того, діюче законодавство також не передбачає обов'язкового повідомлення залізницею вантажовідправника про зважування вагону під час перевезення.

Доводи відповідача про те, що контрольне переваження проводилось на станції Бердянськ Придніпровської залізниці на 150-тонних електронно-тензометричних вагах, а вантажовідправник зважував на 200-тонних вагонних вагах, тобто маса вантажу була визначена двома різними способами, що суперечить вимогам п. 22 Правил видачі вантажів, також відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг вказується в накладній. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно п. 3.18 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями) якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання -за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу. Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, у накладній № 52465077 вантажовідправник (ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська») зазначив спосіб визначення маси -«на вагонних вагах (200 т)».

З комерційного акту АА 043353/256 від 29.05.2012 вбачається, що контрольне зважування станцією Бердянськ Придніпровської залізниці проводилося на справних 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах (державна повірка яких проведена 07.05.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження, а. с. 11-13).

Виходячи з викладеного, перевірка маси вантажу відповідачем при відправленні та під час прибуття (на станції Бердянськ Придніпровської залізниці) здійснена одним способом -зважуванням, що відповідає п. 22 Правил видачі вантажів, який передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010 у справі № 21/200, у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі № 21/200).

Діюче законодавство України не передбачає імперативної норми про те, що перевірка залізницею маси вантажу на станції призначення, під час перевезення та на станції відправлення повинна здійснюватися виключно із застосуванням одних і тих же типів вагів.

Так, доводи відповідача за відзивом відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Разом з тим, відповідач у клопотанні № 05/967 від 17.09.2012 в порядку

ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просить зменшити розмір штрафу до 1/5 від заявленої до стягнення позивачем суми, додавши докази скрутного фінансового становища підприємства, а саме: Вимогу Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.08.2012 № 361, відповідно до якої заборгованість відповідача перед Державний бюджетом України складає 1 433 261 грн. 32 коп. та звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року згідно якого збитки підприємства становлять 3 720 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм законодавства зменшенню підлягають штрафні санкції, встановлені як за згодою сторін, так і законом.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач не зазнав збитків від неправильного зазначення маси вантажу (яка є фактично меншою, ніж вказано в накладній).

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та встановлення, при цьому, розміру зменшення є правом суду, та застосовується ним виходячи з обставин справи та внутрішнього переконання суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Викладене щодо можливості зменшення судом на підставі

ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України штрафу, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, наведеній у постановах від 06.03.2008 по справі №13/544, від 31.07.2008 по справі № 17/23, від 13.03.2008 по справі № 1/594, тощо.

За таких обставин, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, його майновий стан, відсутність завдання зазначеним правопорушенням позивачу будь-яких збитків або настання негативних наслідків, суд реалізує своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України, до суми 12 524 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 12 524 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Така ж правова позиція про необхідність відмови у задоволенні вимог про стягнення решти штрафних санкцій у зв'язку зі зменшенням розміру заявлених до стягнення санкцій наведена у

п. 9.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від

23 березня 2012 року N 6 «Про судове рішення».

Судові витрати у розмірі 1609 грн. 50 коп. покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

У судовому засіданні 20.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», 94637, м. Антрацит Луганської області, смт. Дубівський, вул. Гагаріна, буд. 51, код 00179648, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пр. Карла Маркса, буд. 108, м. Дніпропетровськ, код 01073828, штраф у розмірі 12 524 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 21.09.2012

Суддя С.В. Вінніков