ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.12 р. Справа № 5006/20/81/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод"

до Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"

про стягнення заборгованості у розмірі 3164,73грн.

представники сторін

від позивача: Савченко Н.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Сагін М.В. - представник за довіреністю

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судових засіданнях 25.07.2012, 07.08.2012

оголошувалась перерва до 08.08.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" до Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 610067,30грн., у тому числі основного боргу в розмірі 588480,00грн., пені в розмірі 17982,33грн., 3% річних у розмірі 3604,97грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 588480,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009 з додатками №№ 1, 2; додаткові угоди та специфікації до контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009; протоколу врегулювання розбіжностей; приймально-здавальні акти №АМ/12/150 від 23.02.2012, №АМ/12/152 від 23.02.2012; довіреність №111 від 23.02.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжні вимоги-доручення №2-26112 від 23.02.2012, №2-26113 від 23.02.2012; претензії №009/юр-78/666 від 25.04.2012, №009/юр-80/667 від 25.04.2012, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

До прийняття рішення по справі представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог та надав заяву №009/юр-12 від 24.07.2012 про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 24753,87 грн., 3% річних у розмірі 4959,28 грн. Заява мотивована тим, що відповідач суму основного боргу погасив 04.07.2012, однак оскільки на думку позивача відповідачем порушені строки виконання грошових зобов'язань, то з відповідача підлягає стягненню пеня та 3% річних.

В підтвердження сплати відповідачем заборгованості за контрактом №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009 позивачем надано до матеріалів справи копії банківської виписки від 04.07.2012 та лист фінансового відділу, відповідно до якого станом на 24.07.2012 платіжні вимоги-доручення №2-26112 від 23.02.2012, №2-26113 від 23.02.2012 оплачені повністю.

25.07.2012 відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості по оплаті вузла приводного колеса ч.2-400395сб загальною вартістю 492480,00грн. з урахуванням ПДВ заперечував, оскільки підставою для виникнення господарських відносин є інший контракт № 22/49-11-11-003427 від 05.05.2011, у зв'язку з чим дана поставка не може бути предметом даного спору. Тому у позивача відсутні підстави для нарахування пені та 3% річних відповідачу за контрактом №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009.

Представник позивача не погодився з позицією відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування пені та 3% річних по контракту №22/49-11-11-003427 від 05.05.2011 та пояснив, що в тексті позовної заяви помилково не зазначений вказаний контракт.

Крім того, позивачем 07.08.2012 подана заява про виправлення описки в тексті позовної заяви, в якій позивач зазначає, що правильний номер та дату контракту на поставку №22/49-11-11-003427 від 05.05.2011.

Також 01.08.2012 позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог №009/Юр-12/1151 від 31.07.2012 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21199,51 грн., 3% річних у розмірі 4250,17 грн., що нараховані позивачем тільки по контракту №22/49-11-11-003427 від 05.05.2011. Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву та пояснив, що в тексті позовної заяви помилково зазначений номер контракту №22/89-09/2901352 та вірним необхідно вважати контракт №22/49-11-11-003427 від 05.05.2011 і саме за порушення умов цього контракту позивач нараховує пеню та 3% річних.

Відповідач заперечував проти задоволення заяви про уточнення позовних вимог та вказував на те, що зміна підстав позову після початку розгляду справи по суті не допускається.

Дослідивши підстави позовних вимог та самі позовні вимоги викладені у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог №009/Юр-12/1151, судом встановлено наступне. В якості підстави позову, позивачем визначено порушення відповідачем умов контракту №22/82-09/2901352 щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем обладнання. Вказаний контракт долучений позивачем до позовних матеріалів. В підтвердження виконання контракту №22/82-09/2901352, позивачем додано до позовних матеріалів акт здачі- приймання від 23.02.2012 № АМ/12/150 на суму 96000,00 грн., що виписаний на підставі контракту №22/82-09/2901352 та від 23.02.2012 №АМ/12/152 на суму 492480,00 грн., що виписаний на підставі контракту №22/49-11/11-003427, а також платіжні вимоги виписані по двом контрактам. Із розрахунку суми позову вбачається, що сума основного боргу складається із суми заборгованості у розмірі 492480,00 грн., яка виникла по контракту №22/49-11/11-003427 та у розмірі 96000,00 грн., яка виникла по контракту №22/82-09/2901352, на суму заборгованості у розмірі 492480,00 грн. та на суму заборгованості у розмірі 96000,00 грн., позивачем нараховується пеня та 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В п. 3. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Розгляд справи по суті розпочався судом в судовому засіданні, яке відбулося 25.07.2012, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Своєю заявою позивач фактично змінює підстави позовних вимог, оскільки на порушення відповідачем умов контракту №22/49-11/11-003427 позивачем у позовній заяві не вказувалось, даний контракт не був долучений до позовних матеріалів. Відтак не може вважатись опискою зазначення позивачем контракту №22/82-09/2901352 замість, як зазначає позивач, контракту №22/49-11/11-003427, оскільки останній відсутній в доданих до позовних матеріалах документах.

За таких обставин, суд не приймає заяву про уточнення позовних вимог №009/Юр-12/1151 від 31.07.2012 в частині зміни підстав позову. Стосовно зменшення розміру позовних вимог, викладених позивачем у цій заяві, то право позивача на зменшення не обмежується початком розгляду справи по суті і його реалізація можлива до прийняття рішення у справі.

08.08.2012 у судовому засіданні представник позивача до прийняття рішення по справі подав заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2636,07грн., 3% річних в сумі 528,66грн., яку позивач нарахував на суму заборгованості, що виникла в результаті неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання по контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009.

Представник позивача просив суд розглянути позов в межах підстав позову визначених у позовній заяві, а саме виконання сторонами контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009 та просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2636,07грн., 3% річних в сумі 528,66грн. нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009.

Відповідач не заперечував проти прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Отже, спір вирішується щодо порядку виконання сторонами контракту №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009. Новою ціною позову вважати: пеню у сумі 2636,07грн. та 3% річних в сумі 528,66грн.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.12.2009 між Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод", як покупцем (відповідач) укладено контракт №22/82-09/2901352-С від 17.12.2009 (з урахуванням додаткових угод) (далі - контракт), строком дії, згідно п. 12.1 контракту, до 31.12.2010.

Відповідно до п. 1. контракту позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити обладнання (запчастини металургійного обладнання) (далі - продукція), зазначене в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною контракту.

До зазначеного контракту було укладено ряд додаткових угод (з додатками №1, №2 до додаткових угод): №1 від 27.01.2010, №3 від 16.03.2010, №4 від 17.03.2010, №5 від 22.03.2010, №6 від 29.03.2010, №8 від 01.04.2010, №9 від 30.04.2010, №10 від 01.06.2010, №11 від 22.06.2010, №12 від 13.07.2010, №13 від 10.08.2010, №14 від 13.08.2010, №15 від 09.11.2010, №16 від 13.12.2010, №17 від 20.12.2010, №18 від 05.01.2011, №19 від 19.01.2011, №20 від 02.02.2011, №21 від 17.03.2011, якими сторони змінювали та доповнювали деякі умови договору.

Додатковими угодами №7 від 31.03.2010 та №23 від 25.08.2011 до контракту сторони узгодили зміни в розділі 13 у підрозділі "покупець" щодо зміни номеру свідоцтва та реквізитів покупця.

29.04.2011 сторони уклали додаткову угоду №22 до контракту, якою визначили в контракті та всіх раніше укладених специфікаціях та інших документах, які є невід'ємною частиною контракту, що у зв'язку зі зміною найменування постачальника слід читати: "Приватне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод".

Відповідно до умов специфікації №19 (додаток №1 додаткової угоди №21 до контракту), позивач зобов'язався виготовити та поставити відповідачу ролики у кількості 18 шт. на суму 172800,00грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.1 контракту, ціна на продукцію, яка постачається по даному контракту, зазначена в специфікації (додаток № 1) до цього контракту.

Відповідно до п. 3.5 договору ціна підлягає перегляду в разі зміни цін на сировину, матеріали та комплектуючі вироби, енергоносії, мінімальну заробітну плату або зміни офіційного рівня інфляції, а також при зміні постачальницької маси виробу більш ніж на +5%. Зміна ціни допускається тільки за взаємною згодою сторін. У разі необхідності зміни ціни, постачальник направляє покупцеві пропозицію в письмовому вигляді (телеграмою, факсом, листом). Покупець, отримавши пропозицію про зміну ціни, зобов'язаний в 20-денний термін з дати його отримання письмово повідомити своє рішення постачальнику. Взаємна згода сторін оформляється додатковою угодою до цього контракту.

Пунктом 4.1.1 контракту передбачено, що покупець після підписання контракту та отримання платіжної вимоги постачальника зобов'язаний протягом 10 днів перерахувати авансовий платіж в розмірі 30% від вартості обладнання, зазначеного в конкретній специфікації (додаток № 1), який буде врахований у вартості останнього відвантаженого товарно-платіжного вузла; при несвоєчасній оплаті авансу постачальник має право перенести строк поставки обладнання на термін прострочення оплати авансу.

Відповідно до п. 4.1.2 остаточний розрахунок в розмірі 70% від вартості обладнання, зазначеного в конкретній специфікації (додаток № 1), покупець зобов'язаний провести до відвантаження готового обладнання протягом 10 днів з дати отримання письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження і платіжної вимоги, повідомивши постачальнику номер і дату платіжного доручення та вказавши банк, куди перераховані грошові кошти; при цьому строк дії рахунку - 15 днів з дати його виписки.

30.04.2011 сторони уклали додаткову угоду №9 до контракту, якою внесено зміни до розділу 4 "Умови розрахунку", п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 викласти у наступній редакції:

- п. 4.1.1 покупець після підписання контракту, додаткових угод №1, №2 та отримання платіжної вимоги постачальника зобов'язаний протягом 10 днів перерахувати авансовий платіж в розмірі 30% від вартості обладнання, зазначеного в специфікаціях №1, №2, №3 (додаток № 1), який буде врахований постачальником пропорційно вартості кожній, що підлягає відвантаженню, одиниці обладнання; при несвоєчасній оплаті авансу постачальник має право перенести строк поставки обладнання на термін прострочення оплати авансу;

- п. 4.1.2 остаточний розрахунок в розмірі 70% від вартості обладнання, зазначеного в специфікаціях №1, №2, №3 (додаток № 1), покупець зобов'язаний провести протягом 20 днів з дати поставки обладнання та отримання платіжної вимоги постачальника;

- п. 4.1.3 розрахунок в розмірі 100% від вартості обладнання, зазначеного в специфікаціях №4,№5, №6, №7, №8 (додаток № 1), покупець зобов'язаний провести протягом 20 днів з дати поставки обладнання та отримання платіжної вимоги постачальника

Додатковою угодою №21 від 17.03.2011 внесено доповнення до п. 4.1.3 контракту, розрахунок в розмірі 100% від вартості виробів, зазначених в специфікації №19 (додаток), покупець зобов'язаний провести протягом 20 банківських днів з дати поставки виробів та отримання платіжної вимоги постачальника.

Для оплати поставленої продукції 28.02.2012 на адресу відповідача були направлені платіжні вимоги-доручення №2-26112 від 23.02.2012 на суму 96000,00грн., №2-26113 від 23.02.2012 на суму 492480,00грн., які відповідач отримав 01.03.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

На виконання умов контракту, додаткової угоди №21 від 17.03.2011 до контракту та специфікації №19 до неї, позивач поставив відповідачу ролики у кількості 10 шт. на суму 96000,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується приймально-здавальним актом №АМ/12/150 від 23.02.2012 та довіреністю №111 від 23.02.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підписані відповідачем, копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до приймально-здавального акту №АМ/12/150 від 23.02.2012, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару у строки передбачені договором не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлену продукцію.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №009/юр-80 від 25.04.2012 про сплату заборгованості у розмірі 96000,00грн., копію повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що відповідач отримав претензію 27.04.2012. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

В ході розгляду справи, позивачем надано копію банківської виписки від 04.07.2012, відповідно до якої відповідач платіжним дорученням №1212956 від 04.07.2012 на суму 60000,00грн. погасив заборгованість за поставлену продукцію. Крім того, решту заборгованості в розмірі 36000,00грн. позивачем було перезараховано 09.07.2012 з рахунку №24-96005 на підставі листа відповідача №11120/9-748 від 05.07.2012, який міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач повністю погасив суму заборгованості в розмірі 96000,00грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 31.03.2012 по 05.06.2012 у розмірі 2636,07грн.

Відповідно до п. 5.1 контракту у разі несвоєчасного здійснення оплати, відповідно до п. 4.1.2, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше 10% від простроченої суми.

Згідно п. 5.2 контракту у разі несвоєчасного здійснення оплати, відповідно до п. 4.1.3, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2636,07грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 528,66грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 528,66грн та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача. Крім того, у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог позивачу підлягає поверненню судовий збір на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір", про що буде прийнята відповідна ухвала суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (пр. Металургів, буд. 9, м. Єнакієве, Донецька область, 86429, ЄДРПОУ 00191193 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" (вул. Орджонікідзе, буд. 5, м.Краматорськ, Донецька область, 84305, ЄДРПОУ 05763599) пеню у розмірі 2636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 07 коп., 3% річних в розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 66 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 10.08.2012

Суддя Огороднік Д.М.