ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2006р. | м.Київ | № 11/169-А |
за позовом | Підприємства «Формат-Р» |
до | Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва |
про | визнання недійсним повідомлення-рішення. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судових засідань Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | Носенко О.В. –предст. (довір. в справі); |
від відповідача від прокуратури | Мишковець О.В. –держ. под. інсп. (довір. в справі) Самарін О.В. –держ. под. інсп. (довір. в справі) Перч В.М. –пом. прокурора (дов. в справі) |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.06.2006 о 11 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.07.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 27.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16.03.2006 №0000302309/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно застосував нульову ставку по податку на додану вартість, оскільки підприємство «Формат-Р»створене за рішенням Громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів «НАША СПРАВА», метою якого є забезпечення належних умов для життєдіяльності інвалідів, створення необхідних економічних умов для функціонування громадських організацій інвалідів і яке є єдиним засновником та власником Підприємства «Формат-Р»(має 100% статутного капіталу). При цьому відповідно до пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, що підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Перелік зазначених товарів (послуг) щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем порушені вимоги пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме необґрунтовано застосовану нульову ставку, оскільки відповідно до вказаної норми безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків від продажної ціни таких виготовлених товарів. З метою отримання в оренду обладнання підприємством «Формат-Р»укладено договір оренди №01/08/05 від 01.08.2005 з КП «Екопласт»з розміром щомісячної орендної плати 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ –11666,67 грн. Відповідач вважає, що вказані витрати не можуть бути враховані в критерій 8% у зв’язку з тим, що вказана лінія відповідно до пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону повинна знаходитись у власності підприємства, що виготовляє продукцію, тобто на балансі «Формат-Р».
Прокуратура в судовому засіданні повністю підтримала заперечення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.
Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.03.2006 №0000302309/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1778632,00 грн., у т.ч. вересень 2005 –23063,00 грн., жовтень 2005 –396834,00 грн., листопад 2005 –1358735,00 грн.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта №124/1-23-09-32767818 від 14.03.2006 «Про результати виїзної позапланової перевірки підприємства «Формат-Р»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів) за період вересень, жовтень, листопад місяць 2005 року», яким встановлено наступне.
Відповідно до Дозволу №3 (Дійсний з 01.05.2005 до 01.04.2006), виданого Регіональною комісією з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів на право користування пільгами згідно:
1) підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
2) підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" надано підприємству "Формат-Р" Київської міської асоціації інвалідів "Наша справа" на підставі протоколу від "23" березня 2005р. №1 Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у м. Києві.
У свою чергу підприємство "Формат-Р" подано заяву (вих. №8 від 22.04.2004, вх. в ДПІ від 26.04.05) про застосування підприємством пільги, передбаченої пп.6.2.8 п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, в якій зазначено:
"Підприємство "Формат-Р" засноване громадською організацією "Київська міська асоціація інвалідів "Наша справа", яка зареєстрована Київським міським управлінням юстиції 28.11.2002. Відповідно до статуту підприємства, вказана громадська організація інвалідів є єдиним його засновником та власником, що має 100% Статутного фонду. Станом на 01.04.2005 кількість працюючих інвалідів (дев'ять) на підприємстві становить більше 50% від загальної кількості (дванадцять), а фонд оплати праці таких інвалідів - (4901 грн.36 коп.) перевищує 25% суми загальних витрат (6594 грн. 23 коп.) підприємства на оплату праці. Підприємство є безпосереднім виробником товарів і послуг".
Згідно наданих підприємством до перевірки документів встановлено, що на підприємстві числилось: станом на 01.08.2005 - 22 чол. (в т.ч. 12 інвалідів); станом на 01.09.05 - 22 чол. (в т.ч. 12 інвалідів); станом на 01.10.05 - 25 чол. (в т.ч. 14 інвалідів); станом на 01.11.05 - 25 чол. ( в т.ч. 14 інвалідів).
В пп. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями визначено: У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, що підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Перелік зазначених товарів (послуг) щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків від продажної ціни таких виготовлених товарів. Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій. Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, встановленому згідно із законодавством";
Стосовно майна, що знаходиться у власності Підприємства "Формат-Р" в акті перевірки зазначено, що відповідно до картки рахунку бухгалтерського обліку 10 "Основні засоби" залишкова балансова вартість на 31.10.05р. складає 16 348,35 грн. В перелік основних засобів входять: Принтер - 2 шт., Факс - 1 шт., Ксерокс -1 шт., Біндер - 1 шт., Комп'ютер - 4 шт. Таким чином у власності Підприємства "Формат-Р" знаходяться основні засоби, що не застосовуються у безпосередньому виготовленні телевізорів.
Стосовно визнання витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) комплектуючих відповідно критерію "не менше 8 відсотків від продажної ціни таких виготовлених товарів".
Згідно з наданими до перевірки розрахунками остаточної калькуляції вартості виробництва продукції встановлено таке.
В критерій 8% підприємством включено наступні витрати: оренда лінії для виробництва телевізійної, аудіо, відео та побутової техніки; інформаційно-технічне обслуговування на збиранні; суборенда складських приміщень.
З метою отримання в оренду обладнання підприємством "Формат-Р" укладено Договір оренди №01/08/05 від 01.08.2005 з КП "Екопласт" з розміром щомісячної орендної плати 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 666,61 грн. Строк оренди до 30 листопада 2005 року. Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2005 змінено розмір орендної плати до 250.000 грн., в т.ч. ПДВ 41.666,67 грн.
Як зазначено в акті перевірки, вказані витрати не можуть бути враховані в критерій 8% у зв'язку з тим, що вказана лінія відповідно до вищезазначеного пп. 6.2.8. Закону повинна знаходитись у власності підприємства, що виготовляє індукцію, тобто на балансі "Формат-Р".
Відповідно до специфікації від 01.08.2005 загальна вартість обладнання без ПДВ складає 1.200.000,00 грн. Сума послуги оренди обладнання на загальну суму 820.000,00 грн., в т.ч. в розрізі періодів:
Серпень 2005 р.- 70.000,00 грн.
Вересень 2005 р.-250.000,00 грн.
Жовтень 2005 р.- 250.000,00 грн.
Листопад 2005 р.- 250.000,00 грн.
Тобто за 4 місяці підприємством "Формат-Р" сплачено за послуги оренди обладнання у розмірі 68,33%, тобто майже 3/4 загальної вартості обладнання, що знаходиться у власності КП "Екопласт", що призводить до зменшення власного капіталу підприємства та не може бути визнано витратами відповідно до п.п.9.5. п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. N318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248.
Підприємством "Формат-Р" (Замовник) укладено договір "Про інформаційно-технічне обслуговування" від 01.08.2005р. з ТОВ "ВП "Старт" (Виконавець). В обов'язки Виконавця входить, надання послуг щодо: забезпечення Замовника інформаційними та технологічними матеріалами, інформації по виявленим в процесі зборки побутової техніки відхиленням від технології, виявленому браку комплектуючих виробів і т.д. Вартість послуг 50000,00 грн., в т.. ПДВ –8333,33 грн. Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 визначено: «собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати». Відповідно до п. 12-16 Положення визначаються та розкриваються зазначені витрати; витрати на інформаційно-технічне обслуговування не включені до переліку витрат, тому не можуть бути визнані в критерії 8%.
Підприємством "Формат-Р" (Орендар) укладено Договір суборенди нерухомого майна №01/07/05 від 01.07.2005 про оренду приміщення площею 360 метрів квадратних, розташований за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 18 г, з КП "Екопласт" ГО "КМАІ "Наша справа" (Орендодавець). Розмір щомісячної орендної плати встановлюється в сумі 1800,00, у т.ч. ПДВ.
Слід зазначити, що відповідно до п. 17 та п. 18 Положення визначено витрати, що не включаються до собівартості, а саме:
п.17. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
п.18. До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів; загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, палення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)."
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, за висновками акта перевірки не підтверджується 8% критерій витрат Підприємства "Формат-Р", у зв'язку з чим порушено вимоги пп. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03'04.1997 зі змінами та доповненнями щодо застосування нульової ставки у перевіряємому періоду, що врегульовано в абз. 4 зазначеного підпункту, а саме: при порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.
Отже, податкові зобов'язання, що обчислювалися Підприємством "Формат-Р" за нульовою ставкою, перераховуються за ставкою 20% відповідно до п.6.1. п.6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та встановлено в акті перевірки, Підприємство "Формат-Р" засноване громадською організацією "Київська міська асоціація інвалідів "Наша справа", яка зареєстрована Київським міським управлінням юстиції 28.11.2002. Відповідно до статуту підприємства вказана громадська організація інвалідів є єдиним його засновником та власником, що має 100% Статутного фонду. Станом на 01.04.2005 кількість працюючих інвалідів (дев'ять) на підприємстві становить більше 50% від загальної кількості (дванадцять), а фонд оплати праці таких інвалідів - (4901 грн.36 коп.) перевищує 25% суми загальних витрат (6594 грн. 23 коп.) підприємства на оплату праці.
З метою забезпечення належних умов для життєдіяльності інвалідів, створення необхідних економічних умов для функціонування громадських організацій інвалідів, підприємств і організацій, де працюють інваліди, Верховна Рада України ухвалила Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування підприємств та організацій громадських організацій інвалідів»від 13.07.2000.
Вказаним Законом внесені зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991, де зокрема у ст. 14-1 зазначено, що підприємства та організації інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.
Відповідно до Дозволу №3 (дійсний з 01.05.2005 до 01.04.2006), виданого Регіональною комісією з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів на право користування пільгами згідно: підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" надано підприємству "Формат-Р" Київської міської асоціації інвалідів "Наша справа" на підставі протоколу від "23" березня 2005р. №1 Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у м. Києві.
Відповідно до пп. 7.12.1 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної численності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).
Згідно пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 даного Закону за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, що підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва. Перелік зазначених товарів (послуг) щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків від продажної ціни таких виготовлених товарів. Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Оскільки під підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які зазначені в вище перелічених нормах законодавчих актів, маються на увазі підприємства, засновані виключно на підставі майна громадської організації інвалідів і передане до статутного фонду майно (кошти) заснованого підприємства, стає власністю такого підприємства, майно підприємства повинно належати повністю організації інвалідів (її єдиному засновнику) на праві власності, і це надає останньому право на користування пільгою.
Той факт, що підприємство позивача засновано виключно на підставі майна громадської організації "Київська міська асоціація інвалідів "Наша справа" і відповідно до статуту підприємства вказана громадська організація інвалідів є єдиним його засновником та власником, що має 100% Статутного фонду, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Таким чином, вимоги вищевказаних Законів щодо умов користування пільгами з оподаткування як підприємства, що належить виключно громадській організації інвалідів, позивачем виконано повністю.
При цьому суд зауважує, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не обмежують прав суб’єктів підприємницької діяльності виробляти власне майно на виробничих потужностях, які не належать такому суб’єкту на праві власності та не передбачає підстави для втрати права на користування пільгою у зв’язку з заняттям такою діяльністю. Тобто, чинним законодавством не передбачено будь-яких обмежень з точки зору правомірності використання пільг, у т.ч. податку на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, крім підакцизних товарів, прибутку, одержаного від грального бізнесу.
З матеріалів справи вбачається, що товар, який вироблявся позивачем (телевізійна, аудіо, відео та побутова техніки) не належить до підакцизних товарів, а також не є прибутком, отриманим від грального бізнесу.
Крім того правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, відповідно до ст. ст. 133, 134 якого основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльністю, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління, прав володіння, право користування тощо. При цьому Господарським кодексом України також не встановлено заборони підприємствам громадських організацій інвалідів використовувати для виробничої та іншої господарської діяльності майно (обладнання), отримане на підставі договорів, що не передбачають переходу права власності.
Суд також дійшов висновку, що твердження відповідача, що позивачем в критерій 8% підприємством неправомірно включено наступні витрати: оренда лінії для виробництва телевізійної, аудіо, відео та побутової техніки; інформаційно-технічне обслуговування на збиранні; суборенда складських приміщень, безпідставним, оскільки відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються у т.ч. витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
Вищевикладене доводить правомірність застосування позивачем пільги по податку на додану вартість та необґрунтованість висновків відповідача.
Крім того, розглядаючи спір по суті, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у вступній частині акта позапланової перевірки, її проведено з урахуванням вимог п. 1 ст. 11, ч. 6 п. 9 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями.
Згідно з п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності такої обставини, коли платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Водночас ч. 8 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону України від 25.03.2005 N 2505-IV) встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Крім того згідно зі ст. 112 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається з наданих на вимогу суду до матеріалів справи наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.03.2006 № 319, направлення на перевірку від 03.03.2006 № 284/23-09, перевірку було призначено наказом керівника податкового органу (та видано відповідне направлення ревізорам-інспекторам) на підставі вимог ч. 6 п. 5 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», згідно з яким позапланова перевірка проводиться в разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Податковим органом (відповідачем) не надано жодного доказу наявності обставин для проведення позапланової перевірки, визначених вказаною нормою Закону (п. 5 ч. 6 ст. 111). При цьому суд не приймає в якості належних і допустимих доказів наявні у справі копії запитів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва запити від 01.12.2005 та від 04.01.2006, що направлялися позивачу, оскільки ці запити не містять посилань потреби у перевірці конкретних відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.
Також суд відзначає наступне.
Підпунктом 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за наступні періоди: вересень, жовтень, листопад 2005 року. Відповідно, декларації по податку на додану вартість за вказані періоди з заявленими до бюджетного відшкодування сумами були подані до органу ДПС в жовтні, листопаді та грудні 2005 року, що підтверджено копіями відповідних податкових декларацій з відмітками податкового органу про їх прийняття.
В матеріалах справи відсутня інформацію щодо проведення податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, документальної невиїзної перевірки (камеральна) заявлених у ній даних.
Крім того з вказаної норми закону вбачається, що податковий орган має право на проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом також 30 днів і за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства.
Враховуючи той факт, що відповідачем не були проведені камеральні перевірки за даними податкових декларацій позивача у вказаних періодах, суд вважає, що у ДПІ не було підстав для проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) платника. Крім того відповідачем був порушений 30-денний термін, визначений чинним законодавством, а саме, перевірка була проведена в березні місяці (початок перевірки –03.03.2006), в той час як остання декларація була подана в грудні 2005 року.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не подав суду доказів, які спростовували б правомірність позовних вимог.
Що стосується обраного позивачем позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
У судовому засіданні 27.06.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16.03.2006 №0000302309/0.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –03.07.2006.