Справа № 2610/7322/2012
У Х В А Л А
іменем України
13 вересня 2012 року року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Голубенко Т.В.,
за участю:
від скаржника: представник ОСОБА_1;
від ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві: представник Загоруйко О.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві цивільну справу
за скаргою ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про скасування постанов про повернення виконавчого документу, -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2011 року ОСОБА_3 (далі скаржник) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі ДВС) Бойко Олександра Миколайовича (далі Бойко О.М.). Просить визнати дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко Олександра Миколайовича неправомірними, які виявилися у винесенні постанови від 01.08.2011 року у виконавчому провадженні №24666699 від 25.02.2011 року про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-1977, виданого 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь скаржника боргу в сумі 12213, 75 грн. та постанови від 01.08.2011 року у виконавчому провадженні № 24722149 від 02.03.2011 року про повернення стягувачу виконавчого листа №2-1977, виданого 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 396,41 грн.; скасувати три постанови про повернення виконавчого документа від 01.08.2011 року, винесених старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М. у виконавчих провадженнях: №24666699 від 25.02.2011 року та №247222149 від 02.03.2011 року; зобов'язати старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М. відновити виконавчі провадження в порядку та строки, передбачені ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М. знаходиться виконавчі провадження №24666699 від 25.02.2011 року згідно виконавчого листа №2-1977, виданого 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь скаржника боргу в сумі 12213,75 грн. та виконавче провадження № 24722149 від 02.03.2011 року згідно виконавчого листа №2-1977, виданого 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 396,41 грн.
01.08.2011 року скаржник дізнався про винесення старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М. трьох постанов про повернення виконавчого документа стягувачу з тих підстав, що наявна його заява від 09.06.2011 року про повернення виконавчих документів без виконання. В заяві зазначає, що його заява про повернення виконавчого документа надійшла до ДВС 09.06.2011 року, а рішення по ній прийняті державним виконавцем лише 01.08.2011 року, тобто майже через два місяця, що є грубим порушенням строків, встановлених для розгляду звернень учасників виконавчого провадження. Вважає, що оскаржувані постанови є незаконними з тих підстав, що відсутні акти, складені державним виконавцем і затвердженні начальником ВДВС про наявність обставин для повернення стягувачу виконавчих документів. Окрім цього, як вказує скаржник у заяві, державним виконавцем було порушено п.4.11.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 (далі Інструкція), відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний роз'яснити стягувачу наслідки повернення йому виконавчого документа.
Представник позивача у судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві заперечив проти задоволення заяви. Зазначив, що 09.06.2011 року до ДВС стягувачем ОСОБА_6 була подана заява про повернення виконавчого документа та зняття арешту з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі поданої заяви державним виконавцем 01.08.2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Вимогами Закону України «Про виконавче провадження»не встановлено строки повернення виконавчого документа стягувачу. Окрім того, відповідно до ухвали №22-ц/2690/15139/11 від 14.12.2011 року Апеляційного суду м. Києва рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2010 року, на підставі якого були видані виконавчі листи, скасоване.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва було видано виконавчі листи №2-1977/10 про стягнення з ОСОБА_5 на користь скаржника боргу в сумі 12213,75 грн. та №2-1977/10 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 396,41 грн. На підставі вказаних листів старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М відкрито виконавчі провадження №24666699 від 25.02.2011 року згідно виконавчого листа №2-1977, та виконавче провадження № 24722149 від 02.03.2011 року згідно виконавчого листа №2-1977.
Як вбачається з матеріалів справи скаржник 09.06.2011 року подав до ДВС заяву про повернення виконавчого документу та зняття арешту з майна боржника у ВП №24666699 та у ВП №. 24722149.
На підставі вказаних заяв державним виконавцем Бойко О.М. було винесено постанову від 01.08.2011 року у виконавчому провадженні №24666699 про повернення стягувачу виконавчого листа №2-1977, виданого 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь скаржника боргу в сумі 12213,75 грн. та постанову від 01.08.2011 року у виконавчому провадженні № 24722149 про повернення стягувану виконавчого листа №2-1977, виданого 16.02.2011 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 396, 41 грн.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 383ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як передбачено ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як вбачається зі змісту ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо є письмова заява стягувача. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Як зазначено у п. 4.11.1. Інструкції 4.11.1. виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, в тому числі за письмовою заявою стягувача.
Державний виконавець зобов'язаний роз'яснити стягувачеві наслідки повернення йому виконавчого документа (п.4.11.5. Інструкції ).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України).
В контексті ст. 15 ЦК України право особи підлягає захисту судом та відновленню лише при наявності факту його порушення, невизнання чи оспорювання. Судом встановлено, що дійсно державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов про повернення виконавчого документу стягувачу не роз'яснив останньому наслідки повернення йому виконавчого документа та попередньо не склав акт, як це передбачено ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, вказані порушення, які допустив державний виконавець не є підставою для скасування оскаржуваних постанов, та відновлення виконавчого провадження.
Окрім цього, відсутність акту та недолік постанови, а саме відсутність графи про роз'яснення стягувачу його права щодо повторного звернення до ДВС, жодним чином не порушують права скаржника. В позовній заяві скаржник не вказує, яким чином порушено його право та, що наявні порушення, яких припустився державний виконавець створюють якісь правові наслідки для скаржника.
Щодо твердження позивача, що державний виконавець пропустив строки винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, суд зазначає, що ні Законом України «Про державну виконавчу службу»ні Інструкцією не встановлено строк для винесення такої постанови.
Також, суд звертає увагу, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2011 року було скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2010 року, на підставі якого були видані виконавчі листи № 2-1977 та № 2-1977. Вказаним судовим рішенням апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь скаржника боргу в сумі 16285,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. (ч. 2 ст. 49 Закону).
Згідно до ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого
документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, на даний час рішення суду, на підставі якого було видано виконавчі листи та відкрито виконавчі провадження, про відновлення яких просить позивач, не існує, тобто відсутня правова підстава для відновлення виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у вимозі скаржника про скасування постанов про повернення виконавчого документа від 01.08.2011 року, винесених старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М. у виконавчих провадженнях: №24666699 та №247222149 слід відмовити.
Оскільки вимога про визнання дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко Олександра Миколайовича неправомірними, які виявилися у винесенні двох постанов від 01.08.2011 є похідною від вищевказаної вимоги, то вона також не підлягає до задоволення. Крім того, слід зазначити те, що на момент винесення судового рішення, Бойко О.М. не працює у відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.
Щодо вимоги про зобов'язання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Бойко О.М. відновити виконавчі провадження в порядку та строки, передбачені ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», як вже зазначалося вище рішення суду, на підставі якого було видано виконавчі листи № 2-1977 та відкрито виконавче провадження, вже скасовано, а тому вимоги скаржника є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене у задоволенні скарги слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 210, 218, 223, 383-389 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про скасування постанов про повернення виконавчого документу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: