УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.09.2012
Справа № 435/5537/12 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/491/2676/12 інстанції - Ан О.В.
Категорія 26 (1) Доповідач - Савіна Г.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Грищенко Н.М., Митрофанової Л.В.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю - представника відповідача Маслюк Ірини Ігорівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути з відповідача 192000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» стягнуто 28000 грн. У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав, не звернув увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з боку відповідача щодо порушення законодавства з охорони праці, не врахував практику розгляду судами аналогічних справ та залишив поза увагою пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України. Крім того, вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, в тому числі з 09 лютого 1998 року по 29 квітня 2011 року підземним прохідником на шахті "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізрудком", правонаступником якого є відповідач.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21 грудня 2010 року ОСОБА_3 встановлені професійні захворювання: радикулопатія С6, С7, С8 і L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), деф. артрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст., у зв'язку з чим було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 01 лютого 2011 року.
Згідно п.п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи (16 років 7 місяців) в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала ГДН та в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК, винними в профзахворюванні позивача визнано адміністрації шахти № 1 імені Артема ШСУ-1 тресту "Кривбассшахтострой", РУ ім. ХХ Партз'їзду, шахти № 1 ім. Артема РУ ім. Кірова та шахти "Родіна" ВАТ "Кривбасзалізрудком", які порушили вимоги ст. 153 КзпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці".
Висновком МСЕК від 06 квітня 2011 року ОСОБА_3 первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності з яких 35 % по радикулопатії і 15 % по ХОЗЛ, та визнано його інвалідом третьої групи.
При наступному переогляді висновком МСЕК від 24 квітня 2012 року позивачу підтверджено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує санаторно-курортного та медикаментозного лікування , а також виробів медичного призначення.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди - 06 квітня 2011 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з його боку щодо порушення законодавства з охорони праці, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, чого ним зроблено не було. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо неврахування судом практики розгляду судами аналогічних справ безпідставні, оскільки не стосуються даної справи.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, ступеня вини відповідача, конкретних обставин справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: