ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2006р. | м.Київ | № 11/226-А |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-Систем» |
до | Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва |
про | визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники сторін:
позивача | Чубар О.О. –предст. (довір. в справі) |
відповідача | Балабошина М.О. –ст. держ. рев.-інсп. (довір. в справі) Поповіченко О.М. –держ. под. інсп. (довір. в справі) |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.06.2006 о 12 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.06.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 23.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення поставно в повному обсязі було відкладено на 29.06.2006 на 17 год. 30 хв.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 16.05.2006 №0000022304/2, №0000032304/2 та №0000062304/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені по господарським операціям з постачальником ТОВ «Експертінфоком», оскільки зазначені витрати підтверджуються належним чином оформленим платіжним дорученням та податковою накладною, а тому визначення йому податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 14583,33 грн. і по ПДВ у сумі 11666,67 грн. та нарахування штрафних санкцій є безпідставним та неправомірним. Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач неправомірно відніс суми по господарським операціям з ТОВ «Експертінфоком»до валових витрат та податкового кредиту, оскільки рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29.03.2005 по справі №2-1678/2005 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Експертінфоком»з моменту їх складання та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ «Експертінфоком»з моменту їх складення. Актом №2693 від 19.12.2005 ДПІ у Солом’янському районі м. Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36092607, виданого 02.03.2004 ТОВ «Експертінфоком».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000022304/2 від 06.05.2006, яким позивачу згідно з п. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 18958,33 грн. (14583,33 грн. основного платежу та 4375,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій);
- № 0000032304/2 від 16.05.2006, яким позивачу згідно з пп. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 17500,01 грн. (11666,67 грн. основного платежу та 5833,34 грн. штрафних санкцій);
- № 0000062304/2 від 16.05.2006, яким до позивача згідно з п. «б»пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві №2812/7/25-114 від 04.05.2006 застосовано штрафні санкції у розмірі 2916,66 грн.
Вказані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем на підставі акта від 30.01.2006 №02/26-0/32069168 “Про результати позапланової зустрічної документальної перевірки ТОВ “Топаз-Систем” з питань дотримання вимог податкового законодавства України і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Експертінфоком», яким встановлено наступне.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Експертінфоком»(постачальник) було укладено договір поставки від 01.11.2004 №12/3н. В перевіреному періоді згідно наданих на перевірку документів позивачем отримано від ТОВ «Експертінфоком»товар на загальну суму 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ –11666,67 грн., та отримано видаткову накладну №1 від 02.11.2004 та податкову накладну №1 від 02.11.2004. Розрахунки між підприємствами здійснені шляхом перерахування коштів через банківський рахунок.
На перевірку надана копія рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 29.03.2005 у справі №2-1678/2005, яким визнані недійсними статут ТОВ «Експертінфоком»від 18.01.2004 з моменту складання, свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ №36092607 від 02.03.2004 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість та первинні бухгалтерські та інші фінансові документи з реквізитами ТОВ «Експертінфоком»з моменту їх складання. На виконання цього рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва прийняте рішення про анулювання свідоцтва №360926007.
На підставі зазначеного актом перевірки встановлено, що позивачем суму податку на додану вартість та суму витрат, пов’язаних з придбанням товару у ТОВ «Експертінфоком», віднесено відповідно до складу податкового кредиту та до складу валових витрат без фактичного придбання товару, оскільки видаткова та податкова накладні не можуть бути прийняті до уваги через те, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва визнані недійсними з моменту їх складання.
З урахуванням наведеного в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд погоджується з наступних підстав.
Як підтверджено матеріалами справи, господарські відносини між ТОВ «Експертінфоком»та ТОВ «Топаз-Систем» здійснювались на підставі договору поставки від 01.11.2004 №12/3н, за умовами якого ТОВ «Експерінфоком»зобов’язалось поставити та передати ТОВ «Топаз-Систем»товар, а ТОВ «Топаз-Систем»– прийняти та оплатити вказаний товар (договір в справі).
На виконання умов договору ТОВ «Експертінфоком»виписало на адресу ТОВ «Топаз-Систем»видаткову накладну №1 від 02.11.2004, відповідно до якої ТОВ «Експертінфоком»було відпущено, а ТОВ «Топаз-Систем»отримано товар на загальну суму 70000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість –11666,67 грн. Також на виконання умов вказаного договору ТОВ «Експертінфоком»виписало на адресу позивача податкову накладну №1 від 02.11.2004 на суму 70000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість –16666,67 грн.
Оплату оприбуткованих товарів здійснено позивачем в 30.11.2004 року у повному обсязі на суму 70000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість –11666,67 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
Копії всіх перелічених документів наявні в матеріалах справи.
Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29.03.2005 у справі № 2-1678/2005 визнані недійсними статут ТОВ «Експертінфоком»від 18.01.2004 з моменту складання, свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ №36092607 від 02.03.2004 з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ «Експертінфоком»з моменту їх складання.
Вказане рішення набрало законної сили та є чинним станом на день розгляду спору (засвідчена судом копія рішення з відміткою судді наявна в матеріалах справи).
Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996-XIV від 16.07.1999 встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судом, рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29.03.2005 у справі № 2-1678/2005 визнані недійсними , у т.ч. первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами ТОВ «Експертінфоком»з моменту їх складання.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч положенням вказаної норми позивачем не надано доказів про зміну чи скасування рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 29.03.2005 у справі № 2-1678/2005.
Таким чином, факти встановлені рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29.03.2005 у справі № 2-1678/2005, підтверджені матеріалами справи та позивачем не спростовані.
Матеріалами справи також підтверджено, що податкові зобов’язання визначені позивачеві виключно на підставі господарських відносин з ТОВ «Експертінфоком». При цьому первинні документи, виписані ТОВ «Експертінфоком»на користь позивача за відповідними фінансово-господарськими операціями визнанні недійсними у судовому порядку.
Таким чином, необхідні ознаки первинних документів, отриманих позивачем від ТОВ «Експертінфоком», є такими, що не відповідають чинному законодавству.
Відтак, такі документи складені та видані із порушенням податкового законодавства України, а тому не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту при оплаті товару за договором постачання № 12/3н від 01.11.2004.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов‘язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Оскільки судом встановлено, що накладна № 1 від 02.11.2004 з огляду на її недійсність, визначену в судовому порядку, не може підтверджувати факту отримання позивачем від ТОВ «Експертінфоком»товару та, відповідно, його використання у господарській діяльності позивача, то за таких обставин зроблені позивачем витрати у розмірі 58333,33 грн. не підлягають віднесенню до складу валових витрат.
За вказаних обставин нарахування податковим органом позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 11666,67 грн. є правомірним.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Закон України “Про податок на додану вартість” (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7) дає перелік всіх обов’язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна, а саме:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Мін’юсті 23.06.1997 № 233/2037, визначено, що податкова накладна вважається недійсною в разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно з п. 2 цього Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1995 № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.
Пунктом 18 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»№ 857/98 від 07.08.1998 (який був чинним на час здійснення позивачем досліджуваних господарських операцій) встановлено, що податкова накладна має бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.
На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ у розмірі 11666,67 грн., сплаченої позивачем на користь ТОВ «Експертінфоком», позивач посилається на податкову накладну №1 від 02.11.2004.
Як вже зазначалось раніше, рішенням Солом’янського районного суду від 29.03.2005 у справі №2-1678/2005 визнані недійсними первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи.
Крім того, на виконання рішення суду ДПІ у Солом’янському районі м. Києва складено акт №2693 від 19.12.2005 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36092607, виданого 02.03.2004 ТОВ «Експертінфоком». Тобто, ТОВ «Експертінфоком»не є належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.
За вказаних обставин та з урахуванням вимог податкового законодавства, накладна та податкова накладна, видані ТОВ «Експертінфоком»(яке не є належним чином зареєстрованим як платник податку на додану вартість) на користь позивача, що визнані судом недійсними, не можуть бути підставою для віднесення позивачем визначених у цих накладних сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Як встановлено пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. «б»пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
У зв’язку з тим, що судом встановлено правомірність нарахування позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ДПІ у Солом’янському районі м. Києва надано належні докази на підтвердження правомірності спірних рішень, в той час як позивачем не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування позову, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати у відповідності до ст. 94 КАС України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –29.06.2006.