КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5474/11 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України, зобов'язати провести перерахунок та виплату державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язати провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за останні шість місяців по день звернення до суду.

Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2011 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії за проживання на території посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 13.04.2011 року по 22.07.2011 року з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.

Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 -10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС. Також позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та непрацюючим пенсіонером, який отримує щомісячну доплату до пенсії.

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Також, у ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та на отримання підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вірно встановлено судом першої інстанції.

Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком, а під час визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»береться мінімальна заробітна плата.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачував позивачу пенсії та додаткову пенсію у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України , та є пріоритетним у застосуванні.

Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку пенсії та додаткової пенсії розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишити без задоволення, постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.