Справа № 0308/9625/2012 Головуючий у 1 інстанції: Сівчук А.Є.

Провадження № 11/0390/606/2012 Доповідач: Міліщук С.Л

Категорія: ч.ч.1, 3 ст.358 КК України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого -Міліщука С.Л.,

суддів -Матата О.В., Борсука П.П.,

прокурора -Загоруйка С.С.,

засудженого -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 10 липня 2012 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Єнакієво Донецької області, житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, несудимий, засуджений:

- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначено за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді штрафу в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 1058 гривень 40 коп., які пов'язані з проведенням судових експертиз.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 17 грудня 2007 року, перебуваючи на території автостанції № 1 м. Луцька, що знаходиться по вул. Конякіна, 39, умисно, діючи з особистою корисливою зацікавленістю та метою подальшого використання в банківській установі, надав невстановленій досудовим слідством особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, свої анкетні дані та завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_1 працює на посаді керівника транспортного відділу ПП "Оллар" та його заробітна плата за період з 01.06.2007 року по 31.11.2008 рік становила 12300 грн., яка внесла їх в бланк довідки про доходи з печаткою ПП «Оллар», хоча в дійсності ОСОБА_1 ніколи на вказаному підприємстві не працював та відповідно і заробітної плати не отримував.

Крім того, ОСОБА_1 17 грудня 2007 року, умисно, діючи з особистою корисливою зацікавленістю та метою отримання кредитних коштів, перебуваючи в приміщенні відділення ГРУ КБ «ПриватБанк», що знаходиться по вул. Карбишева, 2 в м. Луцьку, надав працівнику зазначеного банку завідомо підроблену довідку про доходи від ПП «Оллар», згідно якої ОСОБА_1 займає посаду керівника транспортного відділу ПП «Оллар»та його заробітна плата за період з 01.06.2007 року по 31.11. 2008 року становила 12300 грн., хоча в дійсності на даному підприємстві ОСОБА_1 ніколи не працював та заробітної плати не отримував. Вищезазначену довідку ОСОБА_1 використав для отримання кредиту в сумі 65 794 грн. за кредитним договором №DN81AR92320146 від 17.12.2007 року.

Не погоджуючись з вироком, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції та просить вирок суду змінити та звільнити ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України від призначеного судом першої інстанції покарання у зв'язку із закінченням строків давності. В обгрунтування зазначає, що інкриміновані ОСОБА_1 злочини, на час їх вчинення, згідно ст. 12 КК України відносились до злочинів невеликої тяжкості і з моменту їх вчинення до постановленя вироку судом минуло більше трьох років.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав апеляцію та просив вирок суду першої інстанції змінити, засудженого, який частково підтримав апеляцію прокурора і просив звільнити його від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.49 КК України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Кваліфікація дій засудженого ч.ч. 1 і 3 ст. 358 КК України є правильною і ніким не оспорюється.

Однак, як убачається з матеріалів справи, злочини, передбачені ч.ч. 1 і 3 ст. 358 КК України ОСОБА_1 вчинив 17 грудня 2007 року та в подальшому не ухилявся від слідства або суду.

Згідно статті 12 КК України вищевказані злочини, на момент їх вчинення, є злочинами невеликої тяжкості. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за такі злочини відповідно до ст. 49 КК України складає 3 роки.

Фактично на час розгляду справи щодо ОСОБА_1 у суді першої інстанції минуло більше 4 років, а отже закінчились, передбачені ст. 49 КК України, строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Однак суд не звернув на це увагу і всупереч закону виніс обвинувальний вирок, призначивши ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України покарання.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України, про що подав відповідну заяву.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 49 КК України, ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України -закриттю у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 10 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження по справі за ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд скасувати.

Головуючий:

Судді: