У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м.Вінниця
17 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/4307/12
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Вергелес Андрій Валерійович розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: 1) судді Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., 2) судді Вищого адміністративного суду України Головчука С.В., 3) судді Вищого адміністративного суду України Ліпського Д.В., 4) Вищого адміністративного суду України 5) судді Вінницького апеляційного адміністративного суду Залімського І.Г. 6) Вінницького апеляційного адміністративного суду 7) судді Вінницького окружного адміністративного суду Свентуха В.М. 8) Держави України
про: оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відшкодування майнової шкоди та шкоди здоров'ю, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 1) судді Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., 2) судді Вищого адміністративного суду України Головчука С.В., 3) судді Вищого адміністративного суду України Ліпського Д.В., 4) Вищого адміністративного суду України 5) судді Вінницького апеляційного адміністративного суду Залімського І.Г. 6) Вінницького апеляційного адміністративного суду 7) судді Вінницького окружного адміністративного суду Свентуха В.М. 8) Держави України про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відшкодування майнової шкоди та шкоди здоров'ю, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність.
В прохальній частині позову позивач просить:
- визнати протиправними дії 1-го відповідача, допущених 2-3-м відповідачами по включенню фальшивих відомостей в текст ухвали Вищого адміністративного суду в справі К9991/35814 (справа №2а/0270/464/12), які суперечать встановленим судом касаційної інстанції в згаданій справі фактам та обставинам (в т.ч. встановлених рішенням суду, які не підлягають доказуванню), внаслідок чого стало неможливим виконання вимог ст.55 та ст.129 Конституції України по захисту його прав в суді, та було протиправно унеможливлено судовий розгляд по суті адміністративної справи №2а/0270/464/12 за його позовом, а йому було нанесено як матеріальну шкоду, так і моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю.;
- визнати протиправними дії та бездіяльність 5-го відповідача, які виражені в ігноруванні обов'язків виконати дії, які забезпечували встановлення його права не сплачувати судовий збір в апеляційній справі №2а/0270/464/12 внаслідок чого стало неможливим виконання вимог ст. 55 та ст.129 Конституції України по захисту його прав в суді, та було протиправно унеможливлено судовий розгляд по суті адміністративної справи №2а/0270/464/12 за його позовом, а йому було нанесено як матеріальну шкоду, так і моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю;
- визнати протиправними дії 7-го відповідача по включенню в текст ухвали судді окружного адміністративного суду від 01.02.2012 р. (у справі №2а/0270/464/12) явно фальшивих відомостей, які суперечать тим фактам, доводам та обставинам які були викладені в позовній заяві в згаданій справі, та визнати неправомірною бездіяльність 7-го відповідача по не призначенню попереднього судового засідання в окружному адміністративному суді (у справі №2а/0270/4702/11), внаслідок чого 7-м відповідачем були створені перешкоди для встановлення окружним адміністратив ним судом тих доказів, фактів та обставин (в т.ч. встановлених рішенням суду, які не підлягають доказуванню), що давали всі законні підстави для розгляду судом по суті адміністративної справи №2а/0270/464/12. Визнати, що внаслідок вищевказаних дій та бездіяльності 7-го відповідача йому було нанесено як матеріальну шкоду, так і моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю;
- визнати протиправною бездіяльність 1-8 відповідачів по неувідомленню Генеральної прокуратури України про наявність доказів злочинів, які дозволяють встановити організаторів вбивства ОСОБА_2, про які 1-8 відповідачі дізнались з отриманих від нього судових документів у справі в справі №2а/0270/464/12, внаслідок такої бездіяльності 1-8 відповідачів йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю;
- визнати неправомірною бездіяльність 4-го, 6-го та 8-го відповідачів, виражену в незабезпечені обліку адміністративним апаратом 4-го, 6-го та 8-го відповідачів документів, які містять повідомлення про злочини, внаслідок чого йому було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди здоров'ю. А також зобов'язати 4-го, 6-го та 8-го відповідача вести облік документів, які містять повідомлення про злочини;
- визнати, що протиправна бездіяльність 1-8 відповідачів, зазначена в цьому позові, призвела до порушення моїх прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, гарантованих йому ст.3 Конституції України;
- стягнути з усіх відповідачів 5 млрд. (п'ять мільярдів) гривень на його користь за заподіяну йому матеріальну шкоду (в розмірі 500 млн. грн.) і моральну шкоду (пов'язану з заподіянням шкоди його здоров'ю в розмірі 4 мільярди 500 млн. грн.) нанесену йому протиправними діями 1-8 відповідачів, поклавши на 1-8 відповідачів солідарну відповідальність згідно ст.1190 ЦК.
Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що заявлений позивачем позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однак, при визначенні юрисдикції суду необхідно враховувати характер та предмет спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а також суб'єктний склад сторін.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною другою цієї статті, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції, наведені у частині другій статті 17 КАС України.
Так, відповідно до положень вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З аналізу наведених положень Кодексу випливає, що публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, який випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій по відношенню до скаржника. Тобто, для наявності публічно-правового спору потрібен обов'язковий його елемент - зв'язок між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушенням прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" визначено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Наведена позиція випливає з норм статей 126, 129 Конституції України, згідно із якими судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, заявлені скаржником вимоги до суддів Вищого адміністративного суду України, Вінницького апеляційного адміністративного суду, Вінницького окружного адміністративного суду не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суддя при розгляді справи не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судової справи.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судів (суддів) є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Крім того із змісту позовної вимог вбачається, що предметом оскарження є бездіяльність всіх відповідачів по неповідомленню Генеральної прокуратури України про наявність доказів злочинів, які дозволяють встановити організаторів вбивства ОСОБА_2, про які відповідачі дізнались з отриманих від позивача документів у справі № 2а/0270/464/12 та бездіяльність Вищого адміністративного суду України, Вінницького апеляційного адміністративного суду та Вінницького окружного адміністративного суду щодо визнання неправомірною бездіяльність 4-го, 6-го та 8-го Відповідачів, виражену в незабезпечені обліку адміністративним апаратом даних відповідачів документів, які містять повідомлення про злочини, відповідно до ст. 97 КПК України.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного суду України 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
За наведених обставин, оскільки обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, свідчать про оскарження ним дій, які не пов'язані із здійсненням останніми владно-управлінських функцій по відношенню до нього, тому даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, нанесеної протиправними діями відповідачів, то дану вимогу також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки, решта позовних вимог, вказаних вище, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з тим, що у справі відсутній публічно-правовий спір, а вимога про стягнення моральної шкоди безпосередньо пов'язана з наявністю такого спору, то питання щодо стягнення моральної шкоди в такому випадку також не може бути вирішена в прядку адміністративного судочинства.
Таким чином, обґрунтування заявником своїх вимог не свідчить про наявність у спірних відносинах публічно-правового характеру, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 1) судді Вищого адміністративного суду України Ємельянової В.І., 2) судді Вищого адміністративного суду України Головчука С.В., 3) судді Вищого адміністративного суду України Ліпського Д.В., 4) Вищого адміністративного суду України 5) судді Вінницького апеляційного адміністративного суду Залімського І.Г. 6) Вінницького апеляційного адміністративного суду 7) судді Вінницького окружного адміністративного суду Свентуха В.М. 8) Держави України про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відшкодування майнової шкоди та шкоди здоров'ю, заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, порушення прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович