ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006р. | м.Київ | № 11/126-А |
За позовом | Державної акціонерної компанії «Хліб України» |
до | Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, |
третя особа | Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Україна», |
про | визнання недійсним податкового-повідомлення рішення. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар с.з. Зайченко А.С.
Представники
від позивача | Пронін О.А. (дов. від 20.10.2005 № 02-14/319); Хижняк І.О. (дов. від 15.11.2005 № 02-14/328); |
від відповідача | Романов Д.Ю. (дов. від 10.01.2006 № 2/9/10-009); |
від третьої особи | Косован А.В. (дов. від 15.03.2006 № 46/03/06). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2006 о 17 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.06.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.11.2005 № 0000000200/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року на 1.530.651,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року у розмірі 1.530.651,00 грн., оскільки у позивача наявні усі передбачені законодавством документи на підтвердження зазначеної суми податкового кредиту, а саме: податкова декларація з відповідний період та податкова накладна від 02.06.2004 № 142 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн., що відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач проти позову заперечує. У запереченні на позов зазначає, що податкова накладна від 02.06.2004 № 142 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн., яка була виписана на адресу позивача ТОВ „Суффле Україна”, в тому ж звітному періоді була відкликана вказаним підприємством та не включалась до книги продажу ТОВ „Суффле Україна”. Натомість на вказану суму у розмірі 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ було 1.530.651,39 грн., ТОВ „Суффле Україна” виписало на адресу позивача податкові накладні № 127 від 04.06.2004 на суму 2.540.040,00 грн., в т.ч. ПДВ –423.340,01 грн., № 128 від 04.06.2004 на суму 6.643.868,33 грн., в т.ч. ПДВ –1.107.311,39 грн., які були включені до книги продажу ТОВ „Суффле Україна”.
З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що позивачем в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 1.530.651,00 грн.
Третя особа, надаючи пояснення по суті спору, підтвердила, що ТОВ „Суффле Україна” дійсно була виписана на адресу позивача податкова накладна від 02.06.2004 № 142 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн., у відповідності до положень Закону України „Про податок на додану вартість”. Також ТОВ „Суффле Україна” стверджує, що в тому ж звітному періоді ним було відкликано вказану податкову накладну та виписано на адресу позивача податкові накладні № 127 від 04.06.2004, № 128 від 04.06.2004.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено додаткову позапланову невиїзну документальну перевірку правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість позивача - Державної акціонерної компанії «Хліб України»за період з 01.12.2004 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт 14.11.2005 № 118/23-11/20047943 (далі –акт перевірки).
На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення –рішення від 16.11.2005 № 0000000200/0, яким позивачу згідно з абз. «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року на 1.530.651,00 грн.
Актом перевірки встановлено, що позивачем за грудень 2004 року включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн. на підставі податкової накладної № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн., виписаної на адресу позивача ТОВ „Суффле Україна”. В акті перевірки зазначено, що за даним документальної перевірки ТОВ „Суффле Україна” встановлено, що вищевказана податкова накладна не виписувалась.
З урахуванням наведеного в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 1.530.651,00 грн.
Єдиною підставою для висновку відповідача щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ у розмірі 1.530.651,00 грн. є та обставина, що податкова накладна № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн., на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, ТОВ „Суффле Україна” не виписувалась.
Жодних інших підстав щодо неправомірності віднесення позивачем вказаної суми ПДВ до податкового кредиту в акті перевірки не зазначено.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив, що зазначені в акті перевірки обставини щодо невиписування вказаної податкової накладної не відповідають дійсності, а висновки акта перевірки є помилковими, оскільки зроблені на підставі необгрунтованих тверджень.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачем за грудень 2004 року згідно з податковою декларацією за ПДВ за звітний період включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн. на підставі податкової накладної № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн., виписаної на адресу позивача ТОВ „Суффле Україна”.
Оригінал податкової накладної № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1.530.651,39 грн. оглянуто в судовому засіданні та до матеріалів справи долучено засвідчену судом копію цієї накладної.
До матеріалів справи також долучено письмові пояснення ТОВ „Суффле Україна” (вих. № 103 від 24.05.2006) щодо відображення господарської операції між ДАК «Хліб України»та ТОВ «Суффле Україна»в бухгалтерському і податковому обліку останнього.
У вказаному поясненні зазначено і матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Суффле Україна»у травні 2004 року та червні 2004 року відвантажило ДАК «Хліб України»за договором купівлі-продажу № 8105 від 13.05.2004 пшеницю продовольчу 3-го класу (країни походження Казахстан, Росія, Литва) у кількості 23.561,723 тони на суму 29.923.859,47 грн., в т.ч. ПДВ –4.987.309,91 грн. У відповідних періодах ТОВ «Суффле Україна»збільшило (за першою подією - відвантаження товару) валові доходи і податкові зобов'язання з податку на додану вартість, про що свідчать копії податкових накладних, виписаних на користь ДАК «Хліб України»та копії витягів з книг продажу товарів. В оплату за поставлений товар ДАК «Хліб України»емітувала прості векселі на загальну суму 29.423.859,47 грн. Решту –500.000,00 грн. було сплачено коштами шляхом банківського переказу.
Податкова накладна № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в тому числі ПДВ –1.530.651,39 грн., була виписана ТОВ „Суффле Україна” на адресу позивача помилково і в тому ж періоді відкликана. Натомість на вказану суму у розмірі 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ було 1.530.651,39 грн., ТОВ „Суффле Україна” виписало на адресу позивача податкові накладні № 127 від 04.06.2004 на суму 2.540.040,00 грн., в т.ч. ПДВ –423.340,01 грн., № 128 від 04.06.2004 на суму 6.643.868,33 грн., в т.ч. ПДВ –1.107.311,39 грн., які відповідають видатковим накладним від 04.06.2004 № № 125 і 126 відповідно на суму 2.540.040,00 грн. та 6.643.868,33 грн. Зазначені податкові накладні включені до податкових зобов'язань ТОВ „Суффле Україна” за червень 2004 року та відображені у декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року.
Всі господарські операції були належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ „Суффле Україна”, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.11.2005 № 26/23-11/30577181 про результати позапланової перевірки ТОВ „Суффле Україна” з питань взаємовідносин з ДАК „Хліб України” за період з 01.06.2004 по 30.06.2004, в якій зазначено про відсутність порушень ТОВ „Суффле Україна” податкового законодавства за вказаним господарськими операціями.
При цьому суд звертає увагу на те, що у вказаній довідці помилково зазначено про те, що податкова накладна № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в тому числі ПДВ –1.530.651,39 грн., ТОВ „Суффле Україна” не виписувалась. Помилковість вказаного твердження підтверджується встановленими судом вище фактами, зокрема оглянутим в судовому засіданні оригіналом вказаної податкової накладної та письмовими поясненнями ТОВ „Суффле Україна”.
Суд відзначає, що ТОВ „Суффле Україна” надано до матеріалів справи копію листа за вих. № 107 від 04.2004, адресованого позивачу, в якому ТОВ „Суффле Україна” повідомляє ДАК „Хліб України” про відкликання податкової накладної № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в тому числі ПДВ –1.530.651,39 грн.
Також в цьому листі ТОВ „Суффле Україна” зазначає, що на вказану суму у розмірі 9.183.908,33 грн., в т.ч. ПДВ було 1.530.651,39 грн., ТОВ „Суффле Україна” було виписано на адресу позивача податкові накладні № 127 від 04.06.2004 на суму 2.540.040,00 грн., в т.ч. ПДВ –423.340,01 грн., № 128 від 04.06.2004 на суму 6.643.868,33 грн., в т.ч. ПДВ –1.107.311,39 грн., які надсилаються позивачу цим листом.
При цьому жодних доказів направлення позивачу вказаного листа та податкових накладних № 127 від 04.06.2004, № 128 від 04.06.2004, як то реєстр поштових відправлень, поштовий конверт з відповідними відмітками, повідомлення про вручення, належним чином оформленні відомості поштових вузлів зв’язку про направлення цих документів тощо, суду не надано. Відсутні у матеріалах справи також і докази отримання позивачем вище вказаного листа та податкових накладних № 127 від 04.06.2004, № 128 від 04.06.2004.
Як свідчать матеріали справи, позивачу як на момент формування ним податкового кредиту на підставі податкової накладної № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в тому числі ПДВ –1.530.651,39 грн., так і на момент перевірки не було відомо про відкликання ТОВ „Суффле Україна” вказаної податкової накладної та складання ним податкових накладних № 127 від 04.06.2004, № 128 від 04.06.2004. Одержання позивачем вказаних податкових накладних матеріалами справи не підтверджується, а відповідачем та третьою особою не доведено.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Як вбачається з акта перевірки, податкова накладна від № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в тому числі ПДВ –1.530.651,39 грн., виписана на адресу позивача ВАТ ТОВ „Суффле Україна”, відповідає вимогам пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином Закон України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час проведення відповідних господарських операцій) визначає, що відсутність податкової накладної позбавляє платника податку право на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку.
Як встановлено судом, податковий кредит позивача за грудень 2004 року у розмірі 1.530.651,39 грн. на момент перевірки було підтверджено належним чином оформленою накладною № 142 від 02.06.2004 на суму 9.183.908,33 грн., в тому числі ПДВ –1.530.651,39 грн.
При цьому суд відзначає, що у позивача не було підстав відносити до податкового кредиту за грудень 2004 року суму ПДВ у розмірі у розмірі 1.530.651,39 грн. на підставі податкових накладних № 127 від 04.06.2004, № 128 від 04.06.2004, оскільки вказані позивачу ТОВ „Суффле Україна” не надавались; фактично у позивача їх не було; не було відомо позивачу також і про їх існування.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з наведеної норми, право платника податку на податковий кредит виникає не лише за фактом списання коштів з його банківського рахунку, а також за фактом виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.
Тобто, вказаною нормою не заборонено формувати податковий кредит у випадку розрахунків за товар у негрошовій формі чи відстрочення оплати товару.
Крім того датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається також дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень місяць 2004 року суму податку на додану вартість у розмірі 1.530.651,39 грн. за фактом отримання податкової накладної № 142 від 02.06.2004.
Суд також не приймає посилань відповідача на те, що оскільки розрахунки за поставлений товар позивач здійснив векселями власної емісії, не погашеними на час формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Суффле Україна», то з урахуванням правил п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у позивача не було підстав формувати податковий кредит.
Як вже було встановлено судом, єдиною підставою для зменшення позивачеві податкового кредиту за грудень 2004 року було (згідно з актом перевірка) не виписування ТОВ «Суффле Україна»податкової накладної № 142. При цьому жодних посилань на будь-які інші обставини акт перевірки не містить, такі інші обставини (в частині розрахунків між позивачем та третьою особою) в акті не досліджувались зовсім. При цьому суд зважає і на те, що, як підтверджено матеріалами справи, у відповідних періодах ТОВ «Суффле Україна»збільшило (за першою подією - відвантаження товару) валові доходи і податкові зобов'язання з податку на додану вартість, про що свідчать копії податкових накладних, виписаних на користь ДАК «Хліб України», копії витягів з книги продажу товарів, а також декларації ТОВ «Суффле Україна»з ПДВ за червень 2004 року. Водночас, згідно з Довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідача) від 11.11.2005 № 26/23-11/30577181 про результати позапланової перевірки ТОВ „Суффле Україна” з питань взаємовідносин з ДАК „Хліб України” за період з 01.06.2004 по 30.06.2004, порушень ТОВ „Суффле Україна” податкового законодавства за вказаним господарськими операціями (в т. ч. в частині формування податкових зобов’язань з ПДВ) при зустрічній перевірці не встановлено.
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акта, складеного за результатами проведення додаткової позапланової невиїзної документальної перевірко правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість позивача за період з 01.12.2004 по 31.12.2004.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” (у редакції, яка діяла на час перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
З наведених норм вбачається, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові перевірки, які є виключно виїзними.
Законом України „Про державну податкову службу” не передбачено проведення позапланових невиїзних перевірок.
За таких обставин суд приходить вважає, що відповідач, здійснюючи з 11.11.2005 по 14.11.2005 позапланову перевірку позивача, в порушення положень законодавства проводив її у приміщені ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Відповідно до ч. ч. 6 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу” позапланова виїзна перевірка здійснюється за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Суд відзначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи наказу начальника Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва, який міг би свідчити про призначення позапланової перевірки позивача та наводив визначені законодавством підстави для її проведення.
Згідно з ч. 1 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
У матеріалах справи відсутні наказ начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва та направлення на проведення позапланової перевірки позивача з 11.11.2005 по 14.11.2005. Той факт, що вказані документи не складалися, відповідачем не заперечується.
Таким чином, доказів наявності підстав допуску до позапланової перевірки позивача, а саме наявності наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та направлень на перевірку, суду також не надано.
Як встановлено ст. 3 Закону України „Про державну податкову службу”, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Відповідно ч. 2 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу” ненадання документів, визначених у ч. 1 цієї статті, платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позапланову перевірку Державної акціонерної компанії «Хліб України», проведену Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва з 11.11.2005 по 14.11.2005, призначено та проведено податковим органом без дотримання вимог чинного законодавства щодо призначення та проведення як планових, так і позапланових перевірок суб’єктів господарювання.
Крім того суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Як встановлено судом, в акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності позивача, які мають відношення до фактів виявленого порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зокрема, відповідачем не зазначено, які саме обставини фінансово-господарської діяльності позивача підтверджують факт зазначеного у акті порушення.
Згідно з п. 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п. 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання
Суд відзначає, що відповідача, здійснивши документальну перевірку позивача, в акті перевірки не здійснив жодних посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та підтверджують факт порушення ним 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі акту перевірки.
Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем належним чином не досліджено обставин фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період, що призвело до необґрунтованих висновків акта перевірки.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Як встановлено судом, спірне рішення прийняте відповідачем на підставі доказів, що отримані відповідачем в ході перевірки, призначення та проведення якої суд визнав неправомірним. При цьому акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, складений відповідачем з порушенням вимог законодавства.
Що стосується обраного позивачем позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Разом з тим, у судовому засіданні 20.06.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 97, 158-163, 167 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 16.11.2005 № 0000000200/0.
Судові витрати в частині судового збору в сумі 3,40 грн. покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –27.06.2006.