ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2012 р. Справа №18/1058/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД", вул. Чкалова, 20/4, м. Миколаїв, 54017
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Оржицький райавтодор", вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава, 36024
про стягнення 298 552,01 грн.
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: Шамрай В. Л. дов. від 01.09.2011 р.
від відповідача: Омельченко М.А., дов. № 01-15/313-21 від 27.06.2012 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 298552,01 грн. заборгованості по договору поставки № 03/10 від 03.10.2011р., з них: 269764,91 грн. - основний борг, 5010,42 грн. - 3 % річних, 2697,64 грн. - інфляційні втрати; 21079,04 грн. - пеня.
Представник позивача позов підтримує та просить суд задовільнити його в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9357д від 17.072012р.) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність доказів отримання товару саме відповідачем, оскільки вважає, що довіреність на отримання цінностей підписана не керівником та не головним бухгалтером ДП "Полтавський облавтодор", а керівником та головним бухгалтером філії які, на думку відповідача, є не повноваженими на видачу такої довіреності.
Крім того, відповідач посилається на неналежність доказів на підтвердження здійснення поставки позивачем та невідповідність накладної та довіреності вимогам чинного законодавства; заперечує отримання рахунків від позивача та вважає, що відповідно до умов договору, виключно за умови одержання покупцем рахунку поставлений товар підлягає оплаті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
03 жовтня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" та ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Оржицький райавтодор" року був укладений договір поставки №0 3/10 на постачання смоли кам'яновугільної СТУ-2.
Відповідно до п.п.1.1 договору № 3/10 від 03.10. 2011 р. позивач (постачальник) зобов'язувався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар (смолу кам'яно- вугільну СТУ-2).
Відповідно до п.3.3 договору поставки №03/10 від 03.10.2011р. поставка товару підтверджується видатковими накладними. Накладна підписується на фактично поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 03.10.2011 р. позивачем було здійснено поставку смоли СТУ-2 в кількості 63.900 т. на суму 269 764,91 грн., згідно видаткової накладної НТ-0000022 від 03.10.2011р. (копія видаткової накладної в матеріалах справи, арк. справи 11).
Отримання відповідачем товару підтверджується підписом на видатковій накладній НТ-0000022 від 03.10.2011р. особи, уповноваженої на отримання товару (копія довіреності № 103 від 03.10.2011 р. в матеріалах справи, арк. справи 12).
Відповідно до п. 6.1 договору поставки №21/07 від 21.07.2011р. термін оплати за поставлену за договором кожну партію товару складає 14 календарних днів з моменту постачання товару.
Доказів, що підтреджують виконання відповідачем п. 6.1 вказаного договору, не надано, а отже у Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Оржицький райавтодор" виникла заборгованість у розмірі 269 764,91 грн. (двісті шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 91коп.).
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач доказів оплати вартості отриманого ним товару суду не надав.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що довіреність на отримання цінностей не є належним доказом отримання товару саме відповідачем, оскільки підписана не директором та головним бухгалтером ДП "Полтавський облавтодор", а керівником та головним бухгалтером філії "Оржицький райавтодор", які на думку позивача є неповноважними особами на видачу такої довіреності, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного:
Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
За змістом п. п. 3,1, 3.2, 3.5 , 5.5 Положення філії "Оржицький райавтодор" дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" філія не є юридичною особою, має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку зі своїм найменуванням, здійснює бухгалтерський та податковий облік, здійснює діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, яке несе відповідальність по зобов'язаннях філії.
Згідно п. п. 3.3, 5.1 Положення філії філія може за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмету діяльності підприємства, представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством.
Як свідчать матеріали справи, договір поставки № 03/10 від 03.10.2011 р. укладений з боку відповідача в особі начальника Євсика Анатолія Борисовича, який діє на підставі Положення про філію та доручення № 01-15/489а від 20.07.2011 року.
На час винесення рішення в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази щодо скасування зазначеної вище довіреності на момент укладання договору поставки.
Згідно п. п. 3.2, 5.10, 6.2, 6.3 Положення філії начальник філії організовує оперативно-господарську діяльність відповідно до завдань підприємства, несе всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, облік і звітність за результати фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., дана Інструкція поширюється на підприємства, установи, організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи. Згідно п. 5 Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Таким чином, повноваження щодо видання довіреностей мають не лише керівник та головний бухгалтер, а і відповідні посадові особи структурних підрозділів.
Вищезазначене свідчить, що керівник філії мав повноваження, як на укладання договорудоговору поставки № 03/10 від 03.10.2011 р., так і на його виконання, а отже видача відповідної довіреності на отримання цінностей здійснена в межах договору та чинного законодавства.
Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що долучена до матеріалів справи видаткова накладна № НТ-0000022 від 03.10.2011 р. не є належним доказом по справі з огляду на наступне:
Так, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічний перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.
Суд вважає, що вказана видаткова накладна відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містить всі необхідні реквізити, а саме: посилання на договір № 03/10 від 03.10.2011 р.; зміст та обсяг господарської операції; засвідчена підписом сторін; містить інформацію щодо осіб постачальника та отримувача. Товар отримав Сокрута О.О. з посиланням на довіреність № 107 від 03.10.2011 р.
Надана позивачем довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) також оформлена належним чином, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., а саме: вказана довіреність містять номер і дату, перелік цінностей, які належать отримати, в тому числі найменування товару та його кількість, засвідчена підписом керівника підприємства та головного бухгалтера, а також містять зразок підпису особи, яка уповноважена на отримання цінностей.
Суд звертає увагу, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.
В зв'язку з чим посилання відповідача на те, що товар підлягає оплаті виключно за умови одержання покупцем рахунку, є безпідставними та такими, що спростовуються умовами договору та положеннями ст. 692 ЦК України, оскільки перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар, і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 269 764,91 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивач також ставить питання про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати поставленого товару.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч. 7 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Згідно п. 8.3 договору поставки № 21/07 від 21.07.2011р. за прострочення терміну оплати, вказаного в п.6.1 договору для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення, діючої у період прострочення платежу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно п. 6.1 договору відповідач повинен був повністю розрахуватися, за отриманий 03.10.2011 р. товар, 17.10.2011 р. (термін оплати за поставлену за договором кожну партію товару складає 14 календарних днів з моменту постачання товару).
Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 18.10.2011 р. по 18.04.2012р. в сумі 21079,04 грн.
З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, шестимісячний строк нарахування пені закінчується 17.04.2012 р.
В зв'язку з викладеним позивачем безпідставно нараховано пеню за 18.04.2012 р.
Таким чином, за перерахунком, здійсненим судом до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 18.10.2011 р. по 17.04.2012 р. (за 183 дні) в сумі 20 930,26 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком здійсненим позивачем та перевіреним судом до стягнення підлягає 2697,64 грн. інфляційних за період з 18.10.2011р. по 01.04.2012р. та 5 010,42 грн. грн. - 3 % річних за період з 18.10.2012р. по 30.05.2012р.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Оржицький райавтодор", вул. Куйбишева, 22а, м. Полтава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД", вул. Чкалова, 20/4, м. Миколаїв 269764,91 грн. основного боргу, 20930,26 грн. пені, 2697,64 грн. інфляційних, 5010,42 грн. - 3% річних, 5968,06 грн. судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 148,78грн. пені - в позові відмовити.
Суддя Сірош Д.М.
Повне рішення складено: 23.08.2012 р.