КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 2/97

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засіданні - Подоляка Р.Ю.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.09.2012 року по справі № 2/97 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні Технології», м. Київ на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року за нововиявленими обставинами у справі № 2/97 (суддя -Любченко М.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна

група», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче

об'єднання «Інформаційні технології», м. Київ

про стягнення 859 680,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна Телевізійна Група» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» про стягнення 859 680,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року по справі № 2/97 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група» 859 680,00 грн. штрафу, 8 596,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11.08.2011 року господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

18.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі № 2/97.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року відмовлено повністю у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «НВО «Інформаційні технології» про перегляд рішення від 21.06.2011р. по справі № 2/97 за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні Технології», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва та передати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2012 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 2/97 колегією суддів у складі головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В. та Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року по справі № 2/97 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд ухвали у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 18.09.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України надало суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року у справі № 2/97 відмовити повністю, а ухвалу залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року скасувати та передати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на розгляд до господарського суду міста Києва.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група», м. Київ, був присутнім в судовому засіданні та заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив у її задоволені відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року по справі № 2/97 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року по справі № 2/97 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група» 859 680,00 грн. штрафу, 8 596,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, це рішення ґрунтується на тих висновках, що відповідач не виконав умови договору доручення № 133/VIP від 01.01.2011 року, а саме: п. 3.13 договору де зобов'язано відповідача надати позивачу заповнені та підписані абонентом примірники оригіналів абонентських договорів не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, однак відповідачем було порушено встановлене Договором право позивача - на вчасне отримання заповнених та підписаних абонентами примірників оригіналів абонентських договорів, для перевірки правильності їх заповнення та з метою реєстрації абонентських договорів в телекомпанії (ВАТ „НТВ-Плюс" Російська Федерація), відповідно до п. 3.13. договору; що підстави невиконання відповідачем встановленого п. 3.13 договору обов'язку не є поважними та обґрунтованими - відповідач зазначав, що виконував договір від 01.01.2008 року, вважаючи що при цьому виконував і договір від 01.01.2011 року, проте відповідач не був позбавлений права та можливості, знаючи що ним укладені з позивачем два договори - від 01.01.2008 року та від 01.01.2011 року, узгодити з позивачем порядок їх виконання з метою уникнення помилок та належного виконання їх умов.

Відповідач подав до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2011 за нововиявленими обставинами, у якій зазначає, що під час розгляду справи № 41/389 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «НВО «Інформаційні технології» до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна телевізійна група» про визнання недійсним договору доручення №133/VIP від 01.01.2011 року, 07.10.2011 року відповідач отримав агентський договір № 59/1-06 від 01.04.2006 року, відповідно до агентського договору позивач здійснює повноваження агента від імені та за рахунок ВАТ «НТВ плюс», на підставі цього договору між сторонами укладено договір доручення № 133/VIP від 01.01.2011 року.

Також, заявник зазначає, що цей договір має істотне значення для справи, оскільки, з умовами агентського договору № 59/1-06 від 01.04.2006 року позивач не має права на укладання з відповідачем договору доручення № 133/VIP від 01.01.2011 року за яким намагається стягнути з відповідача штрафні санкції розмірі 859 680,00 грн.

Відмовляючи у задоволені заяви про перегляд рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Заявником визначено нововиявленою обставиною невідповідність договору доручення №133/VIP від 01.01.2011 року положенням законодавства з урахуванням змісту агентського договору № 59/1-06 від 01.04.2006 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «НТВ-плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група».

Крім того заявник зазначив, що зі змістом агентського договору № 59/1-06 від 01.04.2006 року ознайомився лише 07.10.2011 року під час розгляду справи № 41/389.

Проте, такі твердження відповідача, за висновками суду першої інстанції, є безпідставними, виходячи з того, що договір доручення №133/VIP від 01.01.2011 року, підписаний та скріплений печатками сторін, містить посилання на агентський договір № 59/1-06 від 01.04.2006 року, отже про існування вказаного договору сторонам було відомо ще 01.01.2011 року.

Відповідач не був позбавлений права та можливості витребувати при підписанні договору №133/VIP від 01.01.2011 року від позивача агентський договір, приймаючи до уваги зміст преамбули договору доручення, згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група» діє на підставі агентського договору № 59/1-06 від 01.04.2006 року, однак, доказів вчинення відповідачем зазначених дій до матеріалів справи не представлено.

Також, під час розгляду справи відповідач не був позбавлений права визначеного ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо подання клопотання про витребування агентського договору №59/1-06 від 01.04.2006 року, однак, товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Інформаційні технології» під час розгляду справи № 2/97 у судах трьох інстанцій подано не було.

Крім того, рішенням господарського суду від 23.12.2011 року, яке набрало законної сили, по справі № 41/389 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «НВО «Інформаційні технології» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група» про визнання недійсним договору доручення №133/VIP від 01.01.2011 року у позові відмовлено повністю, тобто, договір доручення, на підставі якого з відповідача було стягнуто штраф, є дійсним та не скасованим у встановленому законом порядку. При цьому, наявність підстав для визнання зазначеного договору недійсним, на які відповідач посилається у заяві (з урахуванням змін та доповнень) про перегляд рішення по справі № 2/97 за нововиявленими обставинами, не є нововиявленою обставиною у розумінні норм ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за своїм змістом визначені відповідачем обставини не є нововиявленими у розумінні ст.112 Господарського процесуального кодексу України, заява товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «НВО «Інформаційні технології» про перегляд рішення від 21.06.2011 року по справі №2/97 за нововиявленими обставинами підлягає залишенню без задоволення.

При поданні апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволені заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилається на безпідставність суду першої інстанції у відмовлені задоволені клопотань про залучення ЗМІ, також зазначає, що ним було подано клопотання розгляд справи у колегіальному складі, однак зазначене клопотання судом взагалі не розглянуто.

Колегія суддів дослідивши надані документи встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2012 року до господарського суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Інформаційні технології» про забезпечення доступу в зал судового засідання на час слухання справи № 2/97, що переглядається за нововиявленими обставинами, представників ЗМІ від товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «Марс-ТВ» та дозвіл представникам ЗМІ «ТРК «Марс-ТВ» здійснювати відео зйомку.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачений ст. 307 Цивільного кодексу України, є істотною гарантією реалізації особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 Цивільного кодексу України), права на особисте життя (ст. 301 Цивільного кодексу України), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 Цивільного кодексу України), права на недоторканність ділової репутації (ст.299 Цивільного кодексу України) тощо.

Під поняттям "фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка" слід розуміти процес фіксації фактів на відповідні фото-, кіно-, теле-, чи відеоносії.

Відповідно до ГПК України суддя який розглядає справу вирішує питання стосовно задоволення чи не задоволення поданих клопотань, оскільки клопотання про проведення відео зйомки впливає на права та свободи всіх учасників справи та з огляду на заперечення позивача стосовно здійснення відеозйомки, то суд дійшов висновку щодо незадоволення клопотання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо залишення клопотання без задоволення, оскільки позивачем не надано дозволу на здійснення відеозйомки судового розгляду справи.

Що стосується забезпечення доступу в зал судового засідання на час слухання справи представників ЗМІ від товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «Марс-ТВ», то у п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип гласності судового процесу.

За змістом ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом.

Відповідно до ст.4-4 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Виходячи з того, що спір у даній справі не пов'язаний із охороною державної, комерційної або банківської таємниці, а також його розгляд не є конфіденційним, додаткове вирішення судом питання щодо забезпечення доступу в зал судового засідання на час слухання справи представників ЗМІ чинне законодавство не вимагає, а відповідні особи можуть бути присутніми при розгляді справи.

Отже, судом першої інстанції дозволялось представникам ЗМІ бути присутніми при розгляду справи, але без здійснення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка без дозволу на це позивача.

Що стосується клопотання про призначення колегіального розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

14.08.2012 року до господарського суду надійшло клопотання б/н від 14.08.2012 року товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Інформаційні технології» про призначення колегіального розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі №2/97.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних.

Згідно із п. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Судом першої інстанції досліджено зазначене клопотання та встановлено, що воно задоволенню не підлягає оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Інформаційні технології» не наведено будь-яких доводів в обґрунтування клопотання б/н від 14.08.2012 року, а лише зазначено чинники, що свідчать, на думку заявника, про недійсність договору доручення №133/VIP від 01.01.2011 року.

Тож як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не встановлено наявності обставин, з існуванням яких діюче законодавство пов'язує необхідність призначення колегіального розгляду справи. Тобто, судами не встановлено у чому саме розгляд зазначеної справи викликає складність, яка потребує колегіального розгляду.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо залишення клопотання без задоволення.

Що стосується оскаржуваної ухвали, то колегія суддів повністю підтримує висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з пунктом 1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 21.05.2002 № 04-5/563 до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично посилався на вже відомі та досліджені судами різних інстанцій факти, в тому числі й на недійсність договору доручення, відсутність причин для якої раніше вже була встановлена рішеннями судів по справі № 41/389. Також, відповідачем не було доведено наявність матеріально-правових факторів, які існували на час розгляду справи, однак не могли бути відомі заявникові та є істотними для розгляду справи по суті. Відповідач з дати укладення договору доручення знав про існування Агентського договору, однак не направив до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група» жодного звернення щодо можливості ознайомлення з Агентським договором, а також не заявляв подібних клопотань при первісному розгляді справи № 2/97 у всіх судових інстанціях. Таким чином, це свідчить про фактичну обізнаність Відповідача з існуванням Агентського договору, а ознайомлення з його змістом лише в ході іншого судового процесу по справі № 41/389 свідчить про неналежне ставлення Відповідача до наявних у нього прав та його небажання скористатися ними.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України «факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.»

Таким чином, посилання Відповідача на недійсність договору доручення є безпідставними, незастосовними при розгляді справи № 2/97 та не можуть бути взяті до уваги при вирішенні справи, оскільки рішенням суду першої інстанції від 23.12.2011 року, яке набрало законної сили, по справі № 41/389 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «НВО «Інформаційні технології» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна телевізійна група» про визнання недійсним договору доручення №133/VIP від 01.01.2011 року у позові відмовлено повністю.

Тобто, на теперішній час договір доручення, на підставі якого з відповідача було стягнуто штраф, є дійсним та не скасовано у встановленому законом порядку. При цьому, наявність підстав для визнання зазначеного договору недійсним, на які відповідач посилається у заяві (з урахуванням змін та доповнень) про перегляд рішення по справі № 2/97 за нововиявленими обставинами, не є нововиявленою обставиною у розумінні норм ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, господарський суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що за своїм змістом визначені відповідачем обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, тож заява товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «НВО «Інформаційні технології» про перегляд рішення від 21.06.2011 року по справі № 2/97 за нововиявленими обставинами правомірно залишена без задоволення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм процесуального права, і є законною та обґрунтованою.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для її скасування.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року у справі № 2/97 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105, 112-114 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні Технології», м. Київ на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року по справі № 2/97 залишити без задоволення.

2. Ухвала господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року по справі № 2/97 залишається без змін.

3. Матеріали справи № 2/97 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Куксов В.В.

Майданевич А.Г.