ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006р. | м.Київ | № 11/154-А |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс" |
До | Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | - Косова А.В. –предст. (довір. в справі) |
від відповідача | - Мартинов К.В. –держ. под. інсп. (довір. в справі); - Колюх Л.А. –держ. под. інсп. (довір. в справі). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2006 о 14 год. 48 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.06.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.03.2006 №000199/0/23-09/32921363.
Заявою від 21.06.2006 позивач уточнив позовні вимоги та просить податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.03.2006 №000199/0/23-09/32921363 визнати нечинним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2006 відкрито провадження у адміністративній справі №11/154-А, в якому оголошувалась перерва до 19.04.2006. Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суми податкового кредиту за отриманий від ПП Боднарь С.В. товар були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, о тому позивач мав всі передбачені законом підстави для віднесення сум ПДВ за даними операціям до податкового кредиту та, відповідно, до заявлення суми до відшкодування. Крім того, товар, отриманий від ПП Боднарь С.В., був експортований позивачем, експорт вказаного товару підтверджується належним чином оформленими ВМД, а тому висновок про "віртуальне" придбання продукції не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач стверджує, що за вказаним епізодом відповідач неправомірно визначив податкове зобов’язання на суму 59.238,00 грн. та донарахував штрафні санкції в розмірі 17.772,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що перевіркою було встановлено відсутність факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість по операціях на придбання товарів по ланцюгу товарів до виробника. За таких обставин позивачем було безпідставно заявлено до відшкодування з бюджету суму ПДВ по придбаних товарах у ПП Боднарь С.В.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2006 №000199/0/23-09/32921363, яким позивачу згідно з пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” за порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року на загальну суму 387.317,00 грн. та у зв’язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ТОВ "Югтранзитсервіс" відшкодовано в розмірі 59238,00 грн., відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 59238,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 17772,00 грн.
Спірне повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта перевірки №78/23-09/32921363 від 28.02.2006, яким встановлено наступне.
В ході перевірки встановлено, що до податкового кредиту ТОВ "Югтранзитсервіс" за серпень 2005 року включено суми податку на додану вартість по податкових накладних, виданих ПП Боднарь С.В., який перебуває на обліку в Очаківській ОДПІ. Згідно відповіді Очаківської ОДПІ №1060/7/17-216 від 25.10.2005 ПП Бондар С.В. є посередником.
Постачальниками ПП Боднарь С.В. по ланцюгу поставки є:
- ТОВ "Грисан-Сервіс", зареєстроване в ДПІ у м. Миколаєві. Згідно отриманої відповіді ДПІ у м. Миколаєві від 25.11.2005 №281/7/23-111/29, ВПМ ДПІ у м. Миколаєві встановлені ознаки фіктивності ТОВ "Грисан-Сервіс", матеріали готуються для передачі до юридичного відділу ДПІ у м. Миколаєві для визнання недійсними установчих документів згідно чинного законодавства;
- СТОВ "Відродження", зареєстроване у Нововоронцовській МДПІ Херсонської області. Згідно отриманої відповіді Нововоронцовської МДПІ Херсонської області від 16.11.2005 №1675/7/23-107 при проведенні перевірки СТОВ "Відродження" встановлено, що згідно податкових накладних №26 від 11.08.2004 на суму ПДВ 5651,13 грн., №287 від 29.11.2004 на суму ПДВ 5521,96 грн. підприємство відвантаження товару ПП Боднарь С.В. не проводило. За даними бухгалтерського та податкового обліку факту реалізації продукції не встановлено;
- ТОВ "Південний альянс", Центральна МДПІ у м. Миколаєві. Згідно відповіді Центральної МДПІ у м. Миколаєві №35640/7/23-400 від 17.11.2005 встановлено, що остання звітність ТОВ "Південний альянс" подана за січень 2004 року;
- ПП "Аділон Миколаїв", ДПІ у м. Миколаєві. Згідно отриманої відповіді від 28.11.2005 №28835/7/23-111/34 ВПМ ДПІ у м. Миколаєві повідомляє, що підприємств ПП "Аділон Миколаїв" було створене на підробні документи та 25.07.2005 за поданням прокуратури м. Миколаєва слідчим відділом ММУ УВС України Миколаївської області порушено кримінальну справу №05410053 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України "фіктивне підприємництво".
Відповідно до отриманої інформації вищенаведені постачальники товару мають ознаки "фіктивності", в зв’язку з чим встановити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету відповідно до вимог п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" не можливо. Отже, вказані обставини призвели до порушення ТОВ "Югтранзитсервіс" вимог п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки постачальники ТОВ "Югтранзитсервіс" по другому ланцюгу поставки (ТОВ "Грисан-Сервіс", СТОВ "Відродження", ТОВ "Південний альянс", ПП "Аділон Миколаїв") не сплатили податок на додану вартість до бюджету.
З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.6, 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в акті перевірки, основним постачальником позивача є ПП Боднарь С.В., який виписав в адресу позивача податкові накладні в серпні 2005 року всього на суму ПДВ –392814,00 грн. по факту реалізації товару. Відповідність вказаних податкових накладних вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем не заперечується, в т.ч. в акті перевірки, та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями зазначених податкових накладних, оригінали яких були оглянуті судом під час підготовчого провадження.
Також матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем факт перерахування позивачем на користь ПП Боднарь С.В. коштів, в т. ч. ПДВ, в повну оплату отриманого товару (копії платіжних доручень надані позивачем на вимогу суду для приєднання до матеріалів справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні).
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тобто це документ, який підтверджує факт продажу товарів, виконання робіт та надання послуг.
Зазначене підтверджується пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Факт придбання позивачем товару у вказаних підприємств підтверджено матеріалами справи та актом перевірки, як і підтверджено факт формування податкового кредиту по першій з подій –за фактом отримання податкових накладних.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином Закон України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час проведення відповідних господарських операцій) визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України (із змінами та доповненнями) не передбачає.
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні, виписані на його адресу ПП Боднарь С.В. (безпосередній постачальник).
Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем повністю оприбутковано придбаний товар з відображенням в бухгалтерській та податковій звітності, використано у власній господарській діяльності, а саме в подальшому товар був експортований за межі митної території України (копії вантажно-митних декларацій з відмітками митних органів про повне вивезення задекларованого товару за межі митної території України, засвідченими підписами посадових осіб та гербовими печатками митниці на повне виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції” від 01.03.2002 №243, наявні в матеріалах справи).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Факт реєстрації ПП Боднарь С.В. платником податку на додану вартість, а також той факт, що основний і єдиний постачальник позивача на момент складання на адресу позивача вищезазначених податкових накладних був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, матеріалами справи не спростовується, а також підтверджується довідкою № 1060/7/17-216 від 25.10.2005 "Про результати перевірки ПП "Боднарь С.В." з питань взаємовідносин з ТОВ "Югтранзитсервіс" за серпень 2005", складеною Бережанським відділенням Очаківської ОДПІ (копія –у справі).
Таким чином судом визнається, що сума ПДВ, віднесена позивачем до складу податкового кредиту та в подальшому заявлена до відшкодування в серпні 2005 року, підтверджується відповідними податковими накладними на суму 392814,00 грн. та підтверджений факт вивезення товару відповідними ВМД, що дає право позивачу застосувати нульову ставку при експорті товару (за правилами п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість») та відповідно, заявити до бюджетного відшкодування вказану суму ПДВ.
До суду не надано доказів визнання недійсними договорів, як укладених позивачем з ПП Боднарь С.В., так і за іншими ланцюгами постачання товару за актом перевірки, або анулювання виданих цим підприємствам Свідоцтв платника податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем, а також і договорів, за якими позивач здійснював експорт товару.
Крім того відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту ненадходження податку на додану вартість до бюджету, внаслідок того, що постачальники за другою, третьою та четвертою ланками –ТОВ "Грисан-Сервіс", СТОВ "Відродження", ТОВ "Південний Альянс", ПП "Аділон Миколаїв" виявлені фіктивними або не подавали звітність.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Всупереч наведеній нормі відповідачем не надано до матеріалів справи акти перевірки, якими було б встановлено несплату ТОВ "Грисан-Сервіс", СТОВ "Відродження", ТОВ "Південний Альянс", ПП "Аділон Миколаїв" податкових зобов’язань за вказаними епізодами.
Суд враховує, що підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Також п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено наступне.
(пп. 7.7.3) Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
(пп. 7.7.4) Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
(пп. 7.7.5) Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
(пп. 7.7.7) Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
(пп. 7.7.10) Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
(пп. 7.7.11) Такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:
а) особа, яка:
була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;
не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;
б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.
Зважаючи на викладене, суд відзначає, що позивач отримав від безпосереднього постачальника товару - ПП Боднарь С.В. податкові накладні та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів, яку вказане підприємство, в свою чергу, фактично перерахувало до бюджету.
Зокрема, до матеріалів справи надана довідка № 1060/7/17-216 від 25.10.2005 "Про результати перевірки ПП "Боднарь С.В." з питань взаємовідносин з ТОВ "Югтранзитсервіс" за серпень 2005", складена Бережанським відділенням Очаківської ОДПІ, з якої вбачається, що ПП Боднарь С.В. повністю отримав грошові кошти за поставлений позивачеві товар, в повному обсязі задекларував суму ПДВ за вказаними господарськими операціями, включивши їх до податкових зобов’язань податкового періоду, відображених у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг), що повністю відповідає даним податкової декларації за серпень 2005 року. За результатами зустрічної перевірки ПП Боднар С.В. податковим органом порушень не встановлено.
При цьому суд також відзначає, що навіть якщо фактичні обставини господарської діяльності та звітування перед податковими органами ТОВ "Грисан-Сервіс", СТОВ "Відродження", ТОВ "Південний Альянс", ПП "Аділон Миколаїв" і свідчили б про порушення податкового законодавства зазначеними підприємствами при продажу ними товару постачальнику позивача –ПП Боднар С.В., то відповідно до вимог Законів України «Про систему оподаткування»(ст. 11), «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами»(п. 4.1, 4.2 ст. 4), «Про податок на додану вартість»(п. 1.6 ст. 1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7) відповідальність за порушення чинного законодавства за не підтвердження податкових зобов’язань та податкового кредиту за такими операціями документами, визначеними чинним законодавством як обов’язкові на підтвердження відповідних обставин, повинні нести саме зазначені підприємства та ПП Боднар С.В.
Інших обставин, які свідчили б про порушення позивачем податкового законодавства та були б встановленими Законом України «Про податок на додану вартість»підставами для визначення ТОВ «Югтранзитсервіс»податкових зобов’язань відповідачем не встановлено і не доведено.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на непідтверджених документально висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов суперечать фактичним обставинам справи, а тому у відповідача не було підстав зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначати позивачу податкове зобов’язання з цього податку з нарахуванням штрафних санкцій.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні 21.06.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат, а саме судового збору, та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 10.03.2006 №000199/0/23-09/32921363.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26.06.2006.