КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.08.2012 № 5011-73/6166-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача - Поправко Є.О.
від відповідача - Синельніков М.О.
від третьої особи - не з'явилися
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2012 року (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4
про стягнення 24 879,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в особі Київської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Страхова Група «ТАС», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення 24 879,95 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права в частині тлумачення норми договору щодо моменту настання страхового випадку, а отже повідомлення про нього.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.08.2012 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва без змін.
У судове засідання 28.08.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Представники третьої особи у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що представники третьої особи були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.
За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
Правовідносини між АКБ «Індустріалбанк» та ЗАТ «Страхова група «ТАС» (правонаступником якого є ПрАТ «Страхова група «ТАС») виникли на підставі укладеного 17.08.2006 року договору добровільного страхування кредитного портфелю банку №17/0003464021.
Предметом договору є страхування ризиків страхувальника, пов'язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальники) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними (п. 4.1 договору).
В реєстрі від 30.06.2007 року кредитних договорів до договору страхування був внесений кредитний договір № KRCK/0300/232/07 від 14.06.2007 року укладений між АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_4 на споживчі цілі в сумі 20 000 грн.
Відносини у сфері страхування регулює Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР.
П. 18 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхування фінансових ризиків відноситься до добровільного страхування. Добровільне страхування здійснюється на основі договору та правил страхування (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 6.1 договору страхування, страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника розуміється наявність факту прострочення виконання позивальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту або відсотків за користування кредитом протягом більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.
Отже, згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, яка відбулася та має момент настання. В розумінні договору страхування, датою настання страхового випадку є дата виникнення неплатоспроможності (п. 6.1. договору). В свою чергу неплатоспроможність починається по закінченню 30 денного строку з дати невиконання позичальником кредитної угоди .
Дата виконання кредитної угоди визначена в кредитному договорі, згідно п. 4.3. якого, якого позичальник зобов'язується починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит в сумі не менш ніж 555,56 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в додатку №1 до цього договору, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Дата невиконання кредитної угоди, підтверджується випискою позивача по особову рахунку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно умов договору страхування та кредитної угоди настали страхові випадки із датами платежу в яких позивачем прострочено термін повідомлення про прострочення сплати платежів та порушено п. 10.3.6 п. 10.3 договору страхування, а також прострочено строк повідомлення відповідача про настання страхового випадку (п. 10.1.1 договору страхування).
Таким чином, твердження скаржника про відсутність дати настання страхового випадку є безпідставними, оскільки має враховуватися факт коли особа стає неплатоспроможною, а не період протягом якого особа є неплатоспроможною .
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання бо неналежне виконання умов договору є обов'язковими умовами договору страхування (п. 15 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»).
Пунктом 11.1.1 договору страхування встановлено, що після настання страхового випадку, страхувальник зобов'язаний негайно, але в будь -якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика (або його відповідні регіональні підрозділи ).
Згідно пункту 11.1.5 договору, в разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний: а) вжити всіх можливих заходів для з'ясування причин та наслідків страхового випадку; б ) негайно сповістити страховика про всі вимоги, які пред'являють йому в зв'язку із цим страховим випадком; в) сприяти страховику в судовому порядку та позасудовому захисті в разі пред'явлення вимог про відшкодування збитків по страховому випадку; г) надати страховику всю інформацію і документацію, до якої страхувальник має доступ, і яка дозволить йому зробити висновок щодо причин, дій і наслідків страхового випадку, про характер та розмір заподіяного збитку; д ) не визнавати частково або цілком вимоги, які пред'являються йому зв'язку із страховим випадком, а також не приймати на себе будь -яких прямих або непрямих обов'язків для регулювання таких вимог без згоди страховика; е ) у разі прострочення погашення заборгованості другий раз поспіль, вжити заходів щодо дострокового розірвання кредитної угоди.
Для виплати страхового відшкодування страхувальник, відповідно до пункту 11.1.3 договору страхування, надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.
Усі зазначені в цьому пункті договору документи надсилаються страхувальником засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, або ж передача оформлюється двостороннім актом прийому -передачі (в двох екземплярах), що містить перелік документів, що передаються страхувальником страховику.
Відповідно до п. 11.1.3 договору страхування, розмір страхового відшкодування - це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, включаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочку, в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі умов конкретної кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.
У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитній угоді, АКБ «Індустріалбанк» на адресу відповідача 30.06.2007 року було відправлено лист, яким було повідомлено про страховий випадок.
ПрАТ «Страхова група «ТАС» випадок, про який було повідомлено листом від 30.10.2007 року, не було визнано страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, оскільки Київська філія АКБ «Індустріалбанк» не виконала передбачених договором страхування зобов'язань та без поважних причин невчасно повідомила відповідача про випадок.
В ст. 610 ЦК України передбачено що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. 2. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615 ЦК України).
Таким чином з наведених вище норм цивільного законодавства вбачається, що за порушення зобов'язання наступає одностороння відмова від зобов'язання, якщо це встановлено договором.
Відповідальність за порушення умов договору страхування передбачена п.п. 6.3., 10.4.4. договору страхування та п. 4.5. Правил страхування.
Відповідно до п. 6.3 договору страхування, не підлягають відшкодуванню збитки, що стались внаслідок невиконання страхувальником взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань (п. 10.4.4 договору страхування).
Пунктом 10.6.1 договору страхування визначено, що в разі невиконання вимоги про надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь - яку зміну страхового ризику, страховик може повністю чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.
Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буле доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування (п. 11.1.2 договору страхування).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача про настання страхових випадків у строки встановлені п. 10.1.1, 10.3.6 договору страхування, а тому в з огляду на положення п. 10.6.1 договору страхування суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано відмовлено у страховій виплаті.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2012 року у справі № 5011-73/6166-2012 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Комерційного Банку «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 5011-73/6166-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.