У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Бойчука І.В., Горблянського Я.Д.
секретаря Городецької У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - орган опіки та піклування Богуславської райдержадміністрації Київської області, орган опіки та піклування Тлумацької райдержадміністрації Івано-Франківської області, прокурор Тлумацького району про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 26 липня 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи - орган опіки та піклування Богуславської райдержадміністрації Київської області, орган опіки та піклування Тлумацької райдержадміністрації Івано-Франківської області, прокурор Тлумацького району про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
Рішенням Тлумацького районного суду від 26 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду є незаконним, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, судом безпідставно залишено без розгляду його клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку із хворобою. Також йому не направлено письмових заперечень ОСОБА_2 на позов, що позбавило його можливості у повній мірі брати участь у вирішенні справи по суті. Судом не враховано вимог ч.4 ст. 19 СК України та ч.4 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо обов'язкової участі при розгляді справ такої категорії. В порушення цих норм судом до участі в розгляді справи в якості представника органу опіки та піклування Тлумацької райдержадміністрації допущено представника служби у справах дітей цієї ж адміністрації, тоді як його повноваження обмежені Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» і є вужчими ніж повноваження представника органу опіки та піклування. Тому суд повинен був критично оцінити пояснення представника служби у справах дітей щодо висновку органу опіки та піклування Богуславської РДА. Також судом не дано належної оцінки висновку органу опіки та піклування Тлумацької РДА та поясненню представника з цього приводу, оскільки зазначені в ньому обставини є голослівними і будь-якими доказами не підтверджені. В рішенні суду не зазначено, на підставі яких доказів (зокрема, рішення суду) ОСОБА_2 має право вимагати залишення на її вихованні неповнолітньої внучки. Поза увагою суду залишилось також питання незабезпечення відповідачкою ОСОБА_2 права дитини на контакт з батьком, який проживає окремо, у вигляді регулярних особистих стосунків і прямих контактів, що передбачено ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства». Обґрунтовуючи відмову в задоволенні його позову суд послався на забезпечення інтересів дитини, однак у підтвердження цього покладається тільки на кращий майновий стан відповідачки. Разом з тим, при вирішенні спору судом не враховано положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» про те, що природнім середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку є сім'я, на яку і покладено відповідальність за створення належних умов для цього. Крім того, зазначив, що поведінка доньки в судовому засіданні підтверджує,що на дитину чинився певний психологічний тиск в тих умовах, в яких вона перебувала, та обмежувалися її законні права на проживання в сім'ї рідного батька та на виховання ним.
Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та представник прокуратури Івано-Франківської області доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Апелянт та представники третіх осіб в засідання апеляційного суду не з'явились, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представив суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо доцільності визначення місця проживання дочки з ним, а ОСОБА_2 створені належні умови для проживання, навчання та дозвілля дитини та враховуючи інтереси малолітньої ОСОБА_3
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, право вимагати відібрання цієї дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Однак, суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і передачі її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27.10.1998 року в Мисайлівській сільській раді Богуславського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_3 (а.с.20-21).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла (а.с.22). За згодою сторін малолітня ОСОБА_3 залишилась проживати з бабусею ОСОБА_2 Відповідно до рішення Тлумацького районного суду від 01.07.2010 року місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 визначено місце проживання її бабусі ОСОБА_2 в с. Будзин Тлумацького району Івано-Франківської області (а.с.16-17).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 належним чином займається вихованням внучки, у будинку створені всі необхідні умови для її проживання та розвитку, дитина прихильна до бабусі (а.с.5,10,216). Також разом з малолітньою ОСОБА_3 проживає її старший брат ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стимулює розвиток та відповідає інтересам дитини, зближує їх як повноцінних членів сім'ї.
У засіданні місцевого суду малолітня ОСОБА_3 висловила бажання проживати з бабусею та категорично відмовилась переїжджати до батька.
За таких обставинах суд дійшов правильного переконання про безпідставність вимог ОСОБА_1, погодившись із висновком Тлумацької РДА про доцільність залишення малолітньої ОСОБА_3 проживати з бабусею ОСОБА_2 При цьому суд врахував думку дитини, що відповідає вимогам ст. 171 Сімейного кодексу України.
Разом з тим, судом правильно не взято до уваги висновок Богуславської РДА, оскільки в ньому не зазначено про характер ставлення дочки до батька та характер його стосунків з нею, про наявність у нього відповідного контакту з дитиною, прихильність її до нього.
Доводи апелянта щодо безпідставного залишення без розгляду його клопотання про зупинення провадження у справі не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦПК України суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.
При цьому мається на увазі таке захворювання, котре виключає (а не перешкоджає) можливість явки в суд, і підтверджене медичними документами, виданими лікарем або лікарською установою. Такими, що виключають можливість явки до суду є захворювання, внаслідок яких особа не може пересуватися, розмовляти, не усвідомлює значення своїх дій або не може керувати ними, а також інфекційні захворювання, що створюють загрозу для оточуючих, та захворювання, лікування яких потребує створення спеціальних умов для хворого (за призначенням лікаря).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи після відкладення розгляду справи в зв'язку із неявкою з цих підстав позивача до суду ним було подано заяву про розгляд справи у його відсутності.
Не заслуговує на увагу і твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права щодо допуску до розгляду у справі представника служби у справах дітей.
Як вбачається із довіреності від 30.12.2011 року начальник служби у справах дітей Тлумацької РДА Хімейчук Р.О. здійснював в суді представництво інтересів райдержадміністрації як органу опіки і піклування та відповідно діяв в межах наданих йому повноважень.
Аналогічно не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта щодо незабезпечення відповідачкою ОСОБА_2 права дитини на контакт з батьком, який проживає окремо, у вигляді регулярних особистих стосунків і прямих контактів, оскільки воно є голослівним і спростовується матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_2 не заперечує проти поєднання спільних зусиль батька дитини на утримання, виконання та розвиток останньої.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тлумацького районного суду від 26 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
Я.Д. Горблянський
Справа №0916/3150/2012 Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю.
Провадження № 22ц/0990/1774/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Категорія 50