ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006р. | м.Київ | № 11/162-А |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» |
до | Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва |
про | скасування податкових вимог та рішення |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Панасенко Р.О. (предст. за дов.);
від відповідача: Кучеренко О.Є. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.06.2006 о 09 год. 06 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.06.2006 на 16 год. 15 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання дій Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва щодо включення до податкових вимог № 1/4345 від 12.10.2005 та № 2/4941 від 09.12.2005 податкового зобов’язання зі сплати земельного податку та збору до Державного інноваційного фонду протиправними, а також про визнання дій Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва щодо прийняття рішення № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу протиправними.
Ухвалою від 18.04.2006 відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.
06.06.2006 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить скасувати податкові вимоги Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 1/4345 від 12.10.2005 та № 2/4941 від 09.12.2005, а також визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу протиправними.
Під час проведення підготовчого провадження судом бути витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.
Ухвалою від 29.05.2006 справу призначено до судового розгляду.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскільки податкові зобов'язання з земельного податку та збору до Державного інноваційного фонду на час прийняття відповідачем спірних податкових вимог оскаржувались позивачем в судовому порядку, то такі податкові зобов'язання не можуть вважатися узгодженими, а, відповідно, вони не можуть набувати статусу податкового боргу та включатись до податкових вимог.
Таким чином позивач, стверджуючи про безпідставність визначення йому суми податкового боргу згідно із спірними податковими вимогами, вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття рішення № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в рахунок погашення такого податкового боргу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представники в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, податкові зобов'язання з земельного податку та збору до Державного інноваційного фонду на час прийняття відповідачем спірних податкових вимог були узгодженими та у відповідності до положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” мали статус податкового боргу, а, відтак, відповідач цілком підставно виписав та направив позивачу податкові вимоги. Також відповідач стверджує, що в зв’язку з несплатою позивачем податкового боргу ДПІ у Солом’янському районі міста Києва на виконання положень вищевказаного Закону вживала заходів щодо погашення податкового боргу позивача, в межах яких цілком правомірно прийняла рішення про № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в рахунок погашення податкового боргу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було прийнято першу податкову вимогу від 12.10.2005 № 1/4345, якою позивачу - Відкритому акціонерному товариству «Київський завод реле та автоматики»визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 318.515,92 грн., в т.ч. 143.607,00 грн. зі збору до Державного інноваційного фонду протиправними та 174.908,92 грн. з земельного податку з урахуванням пені в розмірі 138,57 грн.
09.12.2005 відповідачем було прийнято другу податкову вимогу № 2/4941, якою позивачу визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 319.524,61 грн., в т.ч. 143.607,00 грн. зі збору до Державного інноваційного фонду протиправними та 175.917,61 грн. з земельного податку з урахуванням пені в розмірі 1.053,24 грн.
У зв’язку з несплатою позивачем податкового боргу ДПІ у Солом’янському районі міста Києва, вживаючи заходів з погашення податкового боргу позивача, прийняла рішення про № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в рахунок погашення податкового боргу.
Щодо включення до першої та другої податкових вимог № 1/4345 від 12.10.2005 та № 2/4941 від 09.12.2005 платежу за узгодженим податковим зобов'язанням з земельного податку у розмірі 175.917,61 грн., в т.ч. пеня у розмірі 1.053,24 грн., судом встановлено наступне.
Вказану суму податкових зобов'язань з земельного податку у розмірі позивачеві донараховано згідно з прийнятим ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2003 № 00002052312/0.
Позивач з вказаним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання його недійсним.
За наслідками судового розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 29/388-32/604 від 31.08.2005 в задоволенні позовних вимог ВАТ "Київський завод реле та автоматики" в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.05.2003 № 00002052312/0 відмовлено.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 цієї ж статті Закону податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова
вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення
права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового
боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня
направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків
суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до
відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та
час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а
також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього Закону процедура адміністративного оскарження закінчується:
останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом (недоїмкою) визначається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Аналогічний припис містить і Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 5 ст. 254 якого постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
З викладених норм закону вбачається, що податкове зобов'язання позивача зі сплати земельного податку з юридичних осіб, визначене податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2003 № 00002052312/0, вважається узгодженим та набуває статусу податкового боргу з дня прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом, тобто з 31.08.2005.
За таких обставин включення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва до податкових вимог № 1/4345 від 12.10.2005 та № 2/4941 від 09.12.2005 податкового зобов'язання зі сплати земельного податку є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо включення до першої та другої податкових вимог № 1/4345 від 12.10.2005 та № 2/4941 від 09.12.2005 платежу за узгодженим податковим зобов'язанням зі збору до Державного інноваційного фонду судом встановлено наступне.
На підставі акта № 048/23-0111/00214853 від 08.05.2003 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Київський завод реле та автоматики" позивачеві податковим повідомленням-рішенням №00002072312/0 від 13.05.2003 відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2000 рік" визначене податкове зобов'язання зі збору до Державного інноваційного фонду на суму 143.607,00 грн.
У вересні 2003 року ВАТ "Київський завод реле та автоматики" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №00002072312/0 від 13.05.2003.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.09.2003 у справі № 29/388 позов задоволено: податкове повідомлення-рішення № 00002072312/0 визнано недійсним.
Разом з тим податкове повідомлення-рішення № 00002072312/0 від 13.05.2003 було відкликаним, оскільки рішення ДПА у м. Києві від 19.09.2003 № 7537/7/25-014 вказане податкове повідомлення-рішення було частково скасовано, а потім прийнято нове повідомлення-рішення № 00002072312/2 від 11.11.2003 на суму 143.266,00 грн.
Відповідно до абз. „б” та „в” пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:
- контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;
- рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.
Згідно з п. 6.5 ст. 6 цього Закону у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 провадження по справі № 29/388-32/604 за позовом ВАТ "Київський завод реле та автоматики" до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00002072312/0 від 13.05.2003 було припинено на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Разом з тим ВАТ "Київський завод реле та автоматики" до Господарського суду м. Києва було подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00002072312/2 від 11.11.2003.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.10.2005 № 11/326 було відкрито провадження по даній справі. Вказану ухвалу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримала 27.10.2005 (копія ухвали з відміткою про вх. № у справі).
Як свідчать матеріали справи, позивач Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва про судове оскарження податкового повідомлення-рішення № 00002072312/2 від 11.11.2003 додатково не повідомляв.
Таким чином станом на день винесення першої податкової вимоги № 1/4345 від 12.10.2005 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не було та не могло бути відомо про судове оскарження позивачем податкового зобов'язання. За таких обставин податкове зобов'язання зі сплати збору до Державного інноваційного фонду станом на день винесення податкової вимоги вважалося узгодженим та набуло статусу податкового боргу, а отже дії по винесенні ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкових вимог є правомірними.
В подальшому постановою Господарського суду м. Києва № 11/326 від 02.12.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006, позов ВАТ "Київський завод реле та автоматики" задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення № 00002072312/2 від 11.11.2003 скасовано.
Як зазначалось вище, відповідно до пп. "в" пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.
Отже, податкові вимоги № 1/4345 від 12.10.2005 та № 2/4941 від 09.12.2005 в частині включення до них податкового зобов'язання зі збору до Державного інноваційного фонду є відкликаними в силу закону з моменту набрання законної сили постановою Господарського суду м. Києва від 02.12.2005, тобто з 14.03.2006.
На підставі вищевказаного рішення Господарського суду м. Києва ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було зменшено податкове зобов'язання ВАТ "Київський завод реле та автоматики" за платежем «збір до Державного інноваційного фонду», про що свідчить витяг з облікової картки платника та акт звірки з бюджетом за платежем 24060300.
На підставі викладеного суд вважає, що податкові вимоги № 1/4345 від 12.10.2005 та №2/4941 від 09.12.2005 в частині включення до них податкового зобов'язання зі збору до Державного інноваційного фонду прав та інтересів позивача не порушують, а отже його вимоги щодо скасування їх в цій частині безпідставні та задоволенню не підлягають.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.
Як встановлено судом, ДПІ у Солом’янському районі міста Києва, вживаючи заходів з погашення податкового боргу позивача, у відповідності до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняла рішення про № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в рахунок погашення податкового боргу.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на день розгляду спору у позивача продовжує існувати податковий борг з земельного податку у розмірі 151.209,89 грн., в т.ч. пеня у розмірі 6.708,16 грн. (витяг з облікової кратки платника податків - ВАТ «Київський завод реле та автоматики», а також акт звірки розрахунків з бюджетом станом на 16.06.2006 долучено до справи).
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем були цілком підставно прийнято рішення № 2 від 16.01.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів позивача в рахунок погашення податкового боргу.
При цьому суд відзначає, що вказане рішення оформлено у повній відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 № 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі», додатком № 1 до якої затверджено форму рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Пунктом 41 вказаної постанови передбачено, що у випадку якщо платник податків у будь-який момент до укладення договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний припинити продаж активів, прийняти рішення про звільнення його активів з податкової застави, скасувати рішення про проведення їх продажу.
Оскільки станом на день розгляду спору позивачем не погашено суму податкового боргу з земельного податку розмірі 151.209,89 грн., в т.ч. пеня у розмірі 6.708,16 грн., його активи перебувають у податковій заставі (у відповідному розмірі з урахуванням вимог ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), відповідачем не приймалося рішення про звільнення активів позивача з податкової застави та, відповідно, не скасовувалось рішення про проведення їх продажу.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх вимог, в той час як відповідачем надано належні докази на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових вимог та рішення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, які б свідчили про необґрунтованість спірних податкових вимог та рішення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –23.06.2006