ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2190/12

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного, не всебічного з'ясування обставин справи та неправильного вирішення справи.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу автомобіля № РМ-02-06.10.10. від 06.10.2010 року позивач придбала новий автомобіль Toyota LC-150 LUXE вартістю 528350 грн. та розпочала його реєстрацію.

Відповідно до абзацу 12 пункту 8 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

При реєстрації придбаного автомобіля в органах ДАІ позивач сплатила збір до Пенсійного фонду (3% його вартості) в сумі 13208,75 грн., що підтверджується квитанцією №340 від 09.10.2010 р.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником тривідсоткового збору до Пенсійного фонду України.

Надавши правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Вказана норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.

Зокрема, відповідно до пункту 12 вищезазначеного порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість кого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання приоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з аналізу вищевикладених обставин справи вбачається, що обов'язок сплати збору не може бути покладений на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на повернення сплаченої до Пенсійного фонду України суми у розмірі 13208,75 грн.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.