ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2006р. | м.Київ | № 11/170-А |
за позовом | Приватного підприємства "Михалич" |
до | Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва |
про | визнання недійсним повідомлення-рішення |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судових засідань Зайченко А.С.
Представники:
від позивача | Юрченко К.Ю. –предст. (довір. в справі) |
від відповідача | Мишковець О.В. –держ. под. інсп. (довір. в справі) |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.06.2006 о 11 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2006, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 14.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними/нечинними (скасування) податкових повідомлень-рішень №0001302305/0 від 07.11.2005 та №0001302305/1 від 25.01.2006.
Заявою від 14.06.2006 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0001302305/0 від 07.11.2005 та №0001302305/1 від 25.01.2006.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за придбаний ним товар від постачальника (продавця), а саме: ТОВ "Крокус", позивач отримав оригінали податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач наголошує на тому факті, що Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 01.12.2004, яким було скасовано державну реєстрацію ТОВ "Крокус", що власне і стало підставою для зменшення податкового кредиту, скасоване Ухвалою того ж суду від 21.02.2006, а Ухвалою від 17.03.2006 закрите провадження у справі. Таким чином, позивач стверджує, що за вказаним епізодом він мав законне право на податковий кредит згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 01.11.2004 визнано недійсними установчі документи ТОВ "Крокус" з моменту реєстрації, а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі. В ДПІ у Оболонському районі м. Києва був складений акт від 09.03.2005 за №1 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ТОВ "Крокус" з моменту його видачі. Таким чином, позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені підприємству, що не є платником податку.
Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.11.2005 №0001302305/0, яким позивачу згідно з п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР та відповідно до ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 158933,20 грн., з яких 105955,20 грн. –основний платіж та 52978,00 грн. –штрафні санкції.
Не погоджуючись з винесеним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000.
За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняла рішення №314/10/25-011 від 16.01.2006, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін та на його підставі прийняла податкове повідомлення-рішення від 25.01.2006 №0001302305/1 на ту ж суму.
Вказані повідомлення-рішення і є предметом даного спору.
Спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки №65/23-05-16401385 від 02.11.2005, яким встановлено наступне.
ПП "Михалич" придбало у ТОВ "Крокус" послуги згідно договорів №03-10-м від 03.10.2003 та №02-12-м від 02.12.2003 та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за листопад та грудень 2003 на загальну суму 635731,20 грн. Отримання товарів (робіт, послуг) підтверджено приймально-здавальними актами, видатковими накладними, актами виконаних робіт та податковими накладними (стор. 5 акта перевірки). Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва визнано недійсними установчі документи ТОВ "Крокус" з моменту реєстрації, а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту ввидачі. Згідно з актом №1 від 09.03.2005 ДПІ у Оболонському районі м. Києва анулювала свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Крокус". Таким чином, за висновком податкового органу позивач в порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 занизив чисту суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 105955,20 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2003 –30936,00 грн., листопад 2003 –33360,00 грн., листопад 2003 –19104,00 грн., грудень 2003 –22555,20 грн.
Суд не погоджується з висновками акта перевірки з наступних підстав.
Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем –ПП "Михалич" та ТОВ "Крокус" протягом 2003 року були укладені договори, а саме: від 03.10.2003 №03-10-м на надання послуг з розробки проектів холодильних систем, монтажно-налагоджувальних робіт холодильних систем на об’єктах та №02-12-м від 02.12.2003 на проведення монтажно-налагоджувальних робіт на об’єктах.
На виконання умов договорів позивачем були отримані роботи, послуги, що підтверджено належним чином засвідченими копіями актів виконаних робіт, копіями результатів наданих послуг (проектів, схем, технологічних рішень тощо) та податкових накладних, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме: №04113,2 від 04.11.2003 на суму 185616,00 грн., в т.ч. ПДВ –30936,00 грн., №04113.1 від 04.11.2003 на суму 114624,00 грн., у т.ч. ПДВ –19104,00 грн., №28113.5 від 28.11.2003 на суму 200160,00 грн., у т.ч. ПДВ –33360,00 грн., №02123.1 від 02.12.2003 на суму 135331,20 грн., у т.ч. ПДВ –22555,20 грн. Факт отримання позивачем від контрагента товарів (робіт, послуг) та наявність належним чином оформлених податкових накладних за вказаними операціями не заперечується відповідачем та встановлений в самому акті перевірки.
Також відповідачем встановлений в акті перевірки та не заперечується і факт перерахування коштів позивачем контрагенту в повну оплату отриманих послуг з урахуванням ПДВ (копія банківської виписки в справі)
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, всі залучені до матеріалів справи податкові накладні, які засвідчують факт здійснення господарський операцій позивача з ТОВ "Крокус", відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Підставою ж для висновків акта перевірки щодо заниження позивачем суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Крокус" в розмірі 105955,20 грн. стало те, що в ході перевірки було встановлено наступне.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2004 у справі №2-3909-1/04 визнано недійсними статут та установчі документи ТОВ "Крокус" з моменту реєстрації, а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та вирішено виключити ТОВ "Крокус" з реєстру платників податків на додану вартість з 03.12.2002.
Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.
Відповідачем не надано доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Крокус" в якості платника податку на додану вартість станом на момент здійснення між позивачем та ТОВ "Крокус" господарських операцій.
Навпаки, в матеріалах справи наявні копія Ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 21.02.2006 року по справі №2-3909-1/04 за заявою ПП "Михалич" про перегляд рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 01.11.2004 у зв’язку з нововиявленими обставинами, якою рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 01.11.2004 року скасовано, а справу призначено до розгляду на 17.03.2006.
Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 17.03.2006 року у справі №2-3909-1/04 провадження у справі закрите.
Вказана ухвала станом на 04.04.2006 вступила в законну силу, що підтверджується підписом судді.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Крокус" є належним чином зареєстрованим суб’єктом підприємницької діяльності –юридичною особою, та платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, з наведеного вбачається, що всі податкові накладні були видані зареєстрованою як платник податку на додану вартість особою, а тому судом підстав для донарахування суми ПДВ в розмірі 105955,20 грн. та штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 не вбачається.
Крім того вищевказана сума податку на додану вартість була фактично сплачена позивачем у складі вартості придбаних послуг та робіт, виконаних ТОВ “Крокус”, що не заперечується сторонами.
Суд враховує, що підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.
У відповідності до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Роботи та послуги, отримані позивачем, були виконані ТОВ "Крокус", що підтверджується матеріалами справи. Доказів недекларування та несплати вказаних сум ПДВ ТОВ "Крокус" до бюджету суду не надано.
Отже, у позивача цілком правомірно виникло право на податковий кредит за вказаними господарськими операціями з ТОВ "Крокус".
Суд відзначає, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи всі наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
У судовому засіданні 14.06.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (у справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача покладаються на нього.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001302305/0 від 07.11.2005.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001302305/1 від 25.01.2006.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 19.06.2006.