ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2006р. | м.Київ | № 11/200-А |
За позовом | Закритого акціонерного товариства «ШВИДКО-УКРАЇНА» |
до | Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва |
про | визнання правомірності дій та зобов’язання утриматися від вчинення дій |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники
від позивача | Топало Р.В. (предст. за дов.); |
від відповідача | Кіяшко С.П. (предст. за дов.). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.06.2006 о 11 год. 58 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.06.2006 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати скаргу ЗАТ «ШВИДКО-УКРАЇНА»№ 41/06 від 27.02.2006 на рішення про застосування штрафних (фінан сових) санкцій поданою належним чином та згідно з підвідомчістю, передбаченою ч. 1 пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;
- визнати строк для подання відповіді Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва по суті скарги пропущеним в зв'язку з відсутністю вмотивованої відповіді протягом двадцятиденного строку з дня подання на підставі ч. 3 пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;
- визнати скаргу ЗАТ «ШВИДКО-УКРАЇНА»№ 41/06 від 27.02.2006, подану до ДПІ у Шевченківському району м. Києва на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, задоволеною в повному обсязі;
- зобов'язати ДПІ у Шевченківському району м. Києва утриматись в майбу тньому від вчинення будь-яких дій, спрямованих на стягнення в примусовому порядку з ЗАТ «ШВИДКО-УКРАЇНА»суми штрафних санкцій, накладених від повідно до прийнятих нею рішень за №№ 000240-02452304 від 15.02.2006.
Ухвалою від 17.05.2006 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє засідання на 01.06.2006, в якому оголошувалась перерва до 19.06.2006.
Під час проведення підготовчого провадження судом бути витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.
За згодою представників сторін 19.06.2006 судом відповідно до ч. 3 ст. 121 КАС України ухвалено перейти до судового розгляду справи в попередньому засіданні.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Позивач оскаржив до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішення про застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Вказана скарга була повернута позивачу без розгляду з тих підстав, що органом, уповноваженим розглядати вказану скаргу, є Державна податкова адміністрація у м. Києві.
Позивач стверджує, що оскільки вказана скарга не була розглянута ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, то відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” вона вважається повністю задоволеною на користь позивача, в зв’язку з чим ЗАТ „Швидко-Україна” просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях на позов, його представник у судових засіданнях позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що відповідно до п. 16 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого наказом ДПА України від 02.03.2001 № 82 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 № 238/5429, із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 16.12.2005 № 578, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня.
З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що ним було правомірно та у відповідності до положень законодавства повернуто скаргу позивача без розгляду з тих підстав, що органом уповноваженим розглядати вказану скаргу є Державна податкова адміністрація у м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем –Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено ряд перевірок позивача –Закритого акціонерного товариства «Швидко-Україна»щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами яких складено акти перевірок: № 265902392304, № 265902382304,
№ 265902372304, № 265902362304, № 265902352304, № 265902342304 від 08.02.2006. На підставі вказаних актів перевірок відповідачем були прийняті рішення №№ 02402304, 02412304, 02422304, 02432304, 02442304, 02452304 від 15.02.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Керуючись положеннями п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу скарги № 41/06 від 27.02.2006.
Своїм листом від 02.03.2006 № 43/25-007 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. 16 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого наказом ДПА України від 02.03.2001 № 82 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 № 238/5429, із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 16.12.2005 № 578, вказана скарга позивача підлягає розгляду Державною податковою адміністрацією у м. Києві як органом вищого рівня. У зв’язку з цим відповідач повернув скаргу позивача без розгляду, зазначивши, що скаргу необхідно подати (надіслати поштою з повідомленням про вручення) до ДРА у м. Києві.
Лист від 02.03.2006 № 43/25-007 підписаний в. о. начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Гуцалом А.В., який на той час виконував обов’язки начальника податкового органу на підставі наказу голови ДПА у м. Києві від 10.02.2006 № 276 (копія –у справі), а отже повноважною посадовою особою відповідача.
Не погоджуючись із позицією, викладеною у листі відповідача за № 43/25-007 від 02.03.2006, позивач знов направив вказану скаргу із матеріалами до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, долучивши супровідний лист за № 56/06 від 10.03.2006.
Листом від 27.03.2006 № 57/25-007 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва повторно надала відповідь ЗАТ «Швидко-Україна», в якій зазначила, що враховуючи зміни, внесені наказом Державної податкової адміністрації України від 16.12.2005 N 578 до „Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, скарга позивача підлягає розгляду Державною податковою адміністрацією у м. Києві як органом вищого рівня.
Дослідивши надані до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як підтверджено матеріалами справи, шляхом направлення відповідачу скарги №41/06 від 27.02.2006 позивач оскаржив в адміністративному порядку рішення №№02402304, 02412304, 02422304, 02432304, 02442304, 02452304 від 15.02.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно з преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Отже, цей Закон не є законом про оподаткування.
Згідно з преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.
Цим же підпунктом передбачено, що процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом.
Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону).
Наведене свідчить про те, що податкове повідомлення підлягає оскарженню до того контролюючого органу, що надіслав таке податкове повідомлення платнику податків, якому визначено суму саме податкового зобов’язання.
Штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податковим боргом.
Згідно з п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф), це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Абзацом “б” пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку та надіслати податкове повідомлення-рішення, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу) є контролюючий орган .
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (із змінами та доповненнями).
У цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов'язок підприємства зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не може визначатись податковим повідомленням, а положення Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не поширюються на правовідносини щодо застосування, оскарження та стягнення штрафних санкцій, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Разом з тим порядок оскарження рішень про застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", встановлений «Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженим наказом ДПА України від 02.03.2001 № 82 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 № 238/5429, із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 16.12.2005 № 578.
Так, Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.12.2005 № 578 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2005 за № 1589/11869, опублікованим в Офіційному віснику України № 1-2 за 2006 рік 25.01.2006) до „Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, затвердженого наказом ДПА України від 02.03.2001 № 82 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 238/5429 (далі –Положення № 82), було внесено зміни, а саме: згідно новим пунктом 16 визначено процедуру оскарження та розгляду скарг (заяв) платників податків на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зокрема, за порушення актів законодавства з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій, норм з регулювання обігу готівки і державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Відповідно до абз. 10 п. 2 ст. 2 Положення № 82 воно розроблене на підставі норм, передбачених Законами України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про звернення громадян", Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами України, визначає порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні ними в адміністративному порядку застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до п. 16 Положення № 82 (у редакції, чинній на момент звернення позивача зі скаргою до відповідача) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надсилання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами державної податкової служби.
Згідно з п. 1 абзацу 2 п. 16 Положення № 82 скарга на рішення державної податкової інспекції в районі, міжрайонної, міської (міст з районними державними податковими інспекціями), об'єднаної або спеціалізованої державної податкової інспекції - подається (надсилається поштою з повідомленням про вручення) до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
При цьому суд відзначає, що рішення відповідача форми «С»№№ 02402304, 02412304, 02422304, 02432304, 02442304, 02452304 від 15.02.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій направлені йому на виконання п. 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами, внесеними згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 328, далі –Порядок №253).
Так, відповідно до пп. 7.1 вказаного Порядку податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Отже, йдеться про направлення позивачеві рішень податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно саме до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а не законів про оподаткування, в разі порушення яких платнику податків направляються податкові повідомлення, форма і порядок направлення яких встановлені і регулюється зовсім іншими пунктами Положення № 253.
Оскільки рішення відповідача №№ 02402304, 02412304, 02422304, 02432304, 02442304, 02452304 від 15.02.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій не є рішеннями про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про оподаткування, то за таких обставин вказані рішення підлягають оскарженню в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня з урахуванням правил Положення № 82.
Згідно з абз. 7 п. 3 Положення № 82 скарга (заява), подана з порушенням порядку, установленого цим Положенням, не підлягає розгляду по суті і повертається особі, яка подала скаргу (заяву), з роз'ясненням порядку і строків оскарження податкових повідомлень, рішень або постанов по справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно та відповідно до положень законодавства повернуто скаргу позивача № 41/06 від 27.02.2006 без розгляду з тих підстав, що органом, уповноваженим розглядати вказану скаргу, є Державна податкова адміністрація у м. Києві.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надано належні докази на підтвердження правомірності своїх дій, в той час як позивачем не доведено зворотнього.
При цьому суд відзначає, що досліджені дії відповідача аж ніяк не позбавили позивача права та фактичної можливості оскаржити рішення про застосування штрафних санкцій в позасудовому (адміністративному) чи судовому порядку.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –23.06.2006