Дата документу 13.09.2012
Справа № 212/7467/2012
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2012 року м. Вінниця
Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі головуючого судді Іщук Т.П.,
при секретарі Коваленко Д.І.,
з участю представника позивача Романченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Бізнесторгінвест»(далі - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест») звернулося в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (т. 1, а. с. 2-6 ). Мотиви позову наступні. 02 липня 2009 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила в нотаріальному порядку за договором купівлі-продажу 1/20 частки торгівельного комплексу і офісу, розташованих по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 володіла на праві власності проданою нерухомістю на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року. Дане рішення суду першої інстанції скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року. Позивач вважає, що ОСОБА_3 не була законним власником проданого ОСОБА_2 нерухомого майна, тому договір купівлі-продажу від 02 липня 2009 року є недійсним, оскільки в момент його укладення сторонами не було дотримано вимог ст. 658 ЦК України. Хоча ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»і не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, однак саме воно як замовник будівельних робіт по зведенню спірної нерухомості вважає себе її власником.
В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»Романченко М.В. за обставин, викладених в позовній заяві, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судове засідання вкотре не з'явилися поважності причин своєї неявки в суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, об'яви в газеті. Заслухавши думку представника позивача у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів в порядку заочного провадження згідно вимог глави 8 розділу 3 ЦПК України.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача Романченко М.В., дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Між сторонами у справі склалися правовідносини щодо оспорювання дійсності правочину, а саме договору купівлі-продажу нерухомого майна, з підстав порушення на момент вчинення правочину інтересів третьої особи, що регулюються нормами ЦК України в частині правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Позивач вважає, що укладений договір купівлі-продажу від 02.07.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є недійсним на підставі ч. 3 ст. 215, ст. 658 ЦК України, бо саме позивач, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»є власником спірного нерухомого майна і заінтересоване у доведенні законності володіння ним. 20 вересня 2006 року між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»і ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»як генеральним підрядчиком та ТОВ «НБК»як субпідрядником був укладений договір будівельного підряду № 20/09-001, предметом якого відповідно до п. 1.1 є будівництво торгівельно-офісного центру з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації по вул. Інтернаціональній у м. Вінниці. ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»( Замовник ) перерахувало на рахунок ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»( Підрядник ) грошові кошти в сумі 3976000,00 гривень, що підтверджено відповідними доказами.
Позивач ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»вважає, що право власності на приміщення торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1 на підставі договору будівельного підряду від 20.09.2006 року № 20/09-001 повинно було належати йому.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, що складається з літери А, загальною площею 1162,5 кв.м. В період дійсності рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року, а саме 02.07.2009 року, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила 1/20 частку торгівельного комплексу і офісу по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, що складається з літери А ( т. 1, а. с. 7-11). 10 липня 2009 року КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на 1/20 частку зазначеного приміщення в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстром № 102 в реєстровій книзі (3 ФО) 12дфо ст.1 за реєстраційним номером № 25369549 за ОСОБА_2
Після укладення 02 липня 2009 року оспорюваного правочину між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року, у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна відмовлено ( т. 1, а. с. 329-335 ).
Зважаючи на викладені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не знала і не могла знати про обставини існування договірних відносин між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»та ТОВ «НБК»(субпідрядник) за договором від 20 вересня 2006 року № 20/09-001 з приводу торгівельного комплексу та офісу по вказаній вище адресі, тому в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України вона є добросовісним набувачем.
Суд приймає до уваги, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»не було і не є власником спірного нерухомого майна, тому воно не вправі заявляти вимогу про визнання правочину недійсним. Надання товариством на підтвердження позовних вимог копії постанови старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 07 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи по факту шахрайського заволодіння коштами при будівництві торгівельно-офісного центру у м. Вінниці, по АДРЕСА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не впливає на цивільно-правові відносини, що є предметом розгляду у даній цивільній справі.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статях 10, 11 ЦПК України, сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Заявляючи свої позовні вимоги, ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»вважає себе власником торгівельно-офісного центру у м. Вінниці, по АДРЕСА_1, в підтвердження чого посилається на договір від 20.09.2006 року № 20/09-001, укладений між ним та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», що прийняло на себе зобов'язання генерального підрядника, та ТОВ «НБК», що прийняло на себе зобов'язання субпідрядника. На таку позицію позивача суд зауважує, що виниклі правовідносини між юридичними особами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД», ТОВ «НБК»повинні регулюватися Главою 61 ЦК України, і, зокрема, параграфами першим, третім цієї глави. Спори з цього приводу підвідомчі господарському суду в провадженні такого суду є відповідна справа, зупинена провадженням до прийняття рішення досудового слідства згідно ст. 97 КПК України ( т. 1, а. с. 324-328 ).
Судом з'ясовано, що у позивача відсутня документація про надання йому земельної ділянки під будівництво торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1 Вказана земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_3 строком на 49 років. Нею ж була замовлена проектно-кошторисна документація, при цьому будь-яких договірних стосунків між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»та ОСОБА_3 не існувало і не існує. Суд приходить до висновку, що доводи позивача про наявність у нього права власності на приміщення торгівельно-офісного центру є помилковими, оскільки право власності замовника на об'єкт нерухомості може визнаватися у випадку, якщо такий об'єкт будувався у повній відповідності із вимогами будівельних норм та правил, на виділеній замовнику земельній ділянці, з дозволу та на підставі затвердженої відповідними державними органами проектно-кошторисної документації. Доказів щодо цього позивачем не надано. Суд звертає увагу, що надані в підтвердження своїх вимог акти виконаних робіт по будівництву торгівельно-офісного центру (форма № КБ-2) та довідки ( форма № КБ-3) не можуть бути належними доказами в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки не всі в повній мірі відповідають вимогам первинних документів, якими підтверджується здійснення господарських операції по будівництву саме цієї спірної нерухомості. Наявність же укладеного договору між учасниками господарських операцій не свідчить про реальність його виконання без надання відповідних доказів.
Отже, у ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»не виникло права власності на спірне приміщення торгівельно-офісного центру, тому обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги визнання недійсним договору купівлі-продажу частки цього нерухомого майна не відповідає положенням ст.16 ЦК України.
Відповідачка ОСОБА_2 є добросовісним набувачем 1/20 часток нерухомого майна торгівельно-офісного комплексу по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, оскільки вказане нерухоме майно придбане нею за відплатним договором купівлі-продажу від 02 липня 2009 року на законних підставах. При нотаріальному посвідченні цього правочину право продавця ОСОБА_3 відчужувати дану нерухомість підтверджувалося належними правовстановлюючими документами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 215, 331, 658, 852, 876 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 303, 208, 209, 212 - 215, 218, 223,224-226 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 липня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1164, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом м. Вінниці за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ленінський районний суд м. Вінниці шляхом подачі у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2012 року.
Суддя: