ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Іменем України
4 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Смоковича М.І.,
Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України, відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про відмову від ідентифікаційного номера, виключення інформації про особу та зобов'язання внести відмітку до паспорта,
провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 4 жовтня 2006 року та Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року та Апеляційного суду Рівненської області від 4 жовтня 2006 року, -
у с т а н о в и л а:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації України, відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області з позовом про відмову від ідентифікаційного номера, виключення інформації про її особу та зобов'язання внести відмітку до паспорта.
Зазначала, що звернулась до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції з заявою про відмову через свої релігійні переконання від присвоєного ідентифікаційного номера та просила зробити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без нього, за раніше встановленою формою обліку; вилучити його та будь-яку інформацію щодо неї з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, як те передбачено положеннями Закону України „Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів”.
Оскільки їй було відмовлено в задоволенні заяви, просила в судовому порядку зобов'язати Державну податкову адміністрацію України виключити присвоєний їй ідентифікаційний номер та всю інформацію про неї з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, що міститься у базах даних відповідачів та в подальшому не вносити будь-яку інформацію про неї до інформаційного фонду; зобов'язати Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію зробити в її паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера; зобов'язати відповідачів здійснювати її податковий облік за раніше встановленою формою обліку без застосування ідентифікаційного номера.
Під час розгляду справи відповідача Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією в місті Рівне.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 4 жовтня 2006 року постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2006 року змінено - ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання зробити відмітку в паспорті про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера відмовлено. У решті постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція в місті Рівне, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанов судів першої та апеляційної інстанцій і відмову в задоволенні позовних вимог, а ОСОБА_1 - про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
З метою запровадження альтернативної форми обліку громадян України - платників податків та інших обов'язкових платежів, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів та офіційно повідомили про це відповідні державні органи Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" від 16 липня 1999 року № 1003-XIV, за яким для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Пунктом 5.2 Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністрества внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226, зареєстрованого Міністерством юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944, прийнятим з метою виконання Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів” обов'язок щодо внесення відмітки про наявність у особи права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера покладно на орган внутрішніх справ за місцем проживання такої особи.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно, усупереч положенням вказаного Порядку поклав обов'язок щодо проставлення в паспорті ОСОБА_1 відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера на Державну податкову інспекцію в місті Рівне.
Наведений висновок відповідає обставинам справи, що встановлені судами повно, на підставі належно оцінених доказів, із вірним визначенням та застосуванням правових норм, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, а щодо тверджень про порушення останніми норм матеріального та процесуального права є непереконливими, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції в місті Рівне відхилити, а постанову Апеляційного суду Рівненської області від 4 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І. Смокович
Т.Ф. Весельська
С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
Т.А. Чумаченко