ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
справа № к-25986/06
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів -Смоковича М.І, Весельської Т.Ф.,Горбатюка С.А., Штульмана І.В., Мироненка О.В.
при секретарі - Марушевському А.А.
сторони в судове засідання не з»явились, хоча повідомлені були належним чином.
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на бездіяльність посадкових органів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2006 року,-
В С Т А Н О В И ЛА :
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними рішення суб'єкта владних повноважень та зов»язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що вона за релігійними переконаннями не може мати ідентифікаційний номер, а відповідач незаконно відмовив внести відповідну відмітку до нового паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, чим порушив Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року було частково задоволено позов. Визнано дії Державної податкової інспекції Галицькому районі м. Львова частково неправомірними. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова вчинити дії направлені на виключення ідентифікаційного номеру позивачки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та зберегти для неї раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів для здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номеру. Також зобов'язано відповідача видати на звернення позивачки довідку по формі № ВЗ для подання відповідному органу внутрішніх справ для внесення у паспорт відмітки про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2006 року апеляційну скаргу позивачки було залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Уточнивши резолютивну частину зобов'язанням відповідача виключити із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію про позивача та зберегти за нею право на раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів для здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номеру.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, мають право сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що робиться відповідна відмітка в паспорті такої особи.
Згідно ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Платники податків мають право виконати свій конституційний обов'язок щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, обравши альтернативну форму обліку без присвоєння ідентифікаційного номера шляхом офіційного повідомлення про це відповідних державних органів.
Закон передбачає, що відповідні правові наслідки: невнесення інформації до Державного реєстру і надання права сплати податків без ідентифікаційного номера, або, якщо особі був вже наданий ідентифікаційний номер і до Державного реєстру внесена відповідна інформація - вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру - мають наступити тільки за умови виконання вимог щодо офіційного повідомлення про це відповідних державних органів.
Відповідно до ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на Державну податкову адміністрацію України покладено обов'язок щодо прийняття та видання нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.
У даному випадку цю функцію реалізовано у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та вищевказаним Законом через прийняття і видання спільного Наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 р. № 602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2004 р. за N 1345/9944, офіційно оприлюдненого відповідно до норм законодавства, і діючого в теперішній час.
Відповідно до вимог Порядку особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номеру, поряд із заявою надає органу державної податкової служби також комплект документів (п. 2.1.), а орган державної податкової служби формує особову справу і, у разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами, у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви надає довідку за ф. № 3, термін дії якої 30 календарних днів (п.п. 3.2., З.4.).
У випадку розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами орган державної податкової служби відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови.
Тільки за умови отримання зазначеної довідки особа може звертатися до органу внутрішніх справ за місцем реєстрації з проханням про внесення відмітки до паспорта (п. 4). Відмітка «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера» вноситься до паспорта громадянина посадовою особою органу внутрішніх справ на підставі вказаної довідки, у свою чергу тільки за умови дотримання вимог, визначених Порядком, відсутності невідповідностей щодо повноти і правильності заповнення довідки та відповідності її пред´явленому паспорту. У разі невідповідностей посадова особа органу внутрішніх справ повертає паспорт та довідку громадянину.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» і вищевказаного Порядку, поняття офіційного повідомлення відповідних державних органів, яке є необхідною умовою вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру та надання права сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, складається не тільки лише з подання заяви особою, яка відмовляється від ідентифікаційного номеру, а із сукупності дій, що їх потрібно вчинити як у органах державної податкової служби, так і в органах внутрішніх справ.
Зі справи вбачається, що позивачка звернулася до відповідача із заявою довільної форми без додатку необхідних документів, у зв'язку з чим позивачці була направлена, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» відповідь з роз'ясненням порядку внесення відміток до паспорта громадян України та вказівкою на необхідність направлення заяви встановленої форми та переліку документів, які додаються до неї.
Лише за дотримання вищевказаних вимог і повідомлення органу державної податкової служби щодо наявності відмітки, внесеної до паспорта посадовою особою органу внутрішніх справ, ідентифікаційний номер має бути вилучений з Державного реєстру.
Однак, при постановленні рішення, суд не звернув увагу на зазначені вище порушення закону та безпідставно залишив в силі незаконне судове рішення.
З огляду на викладене, постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.
Судді:
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
справа № к-25986/06
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів -Смоковича М.І, Весельської Т.Ф.,Горбатюка С.А., Штульмана І.В., Мироненка О.В.
при секретарі - Марушевському А.А.
сторони в судове засідання не з»явились, хоча повідомлені були належним чином.
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на бездіяльність посадкових органів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2006 року,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.
Судді:
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
справа № к-25986/06
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів -Смоковича М.І, Весельської Т.Ф.,Горбатюка С.А., Штульмана І.В., Мироненка О.В.
при секретарі - Марушевському А.А.
сторони в судове засідання не з»явились, хоча повідомлені були належним чином.
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на бездіяльність посадкових органів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2006 року,-
В С Т А Н О В И ЛА :
У січні 2006 року ОСОБА_1звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними рішення суб'єкта владних повноважень та зов»язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що вона за релігійними переконаннями не може мати ідентифікаційний номер, а відповідач незаконно відмовив внести відповідну відмітку до нового паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, чим порушив Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів».
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року було частково задоволено позов. Визнано дії Державної податкової інспекції Галицькому районі м. Львова частково неправомірними. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова вчинити дії направлені на виключення ідентифікаційного номеру позивачки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та зберегти для неї раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів для здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номеру. Також зобов'язано відповідача видати на звернення позивачки довідку по формі № ВЗ для подання відповідному органу внутрішніх справ для внесення у паспорт відмітки про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2006 року апеляційну скаргу позивачки було залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Уточнивши резолютивну частину зобов'язанням відповідача виключити із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію про позивача та зберегти за нею право на раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів для здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номеру.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, мають право сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що робиться відповідна відмітка в паспорті такої особи.
Згідно ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Платники податків мають право виконати свій конституційний обов'язок щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, обравши альтернативну форму обліку без присвоєння ідентифікаційного номера шляхом офіційного повідомлення про це відповідних державних органів.
Закон передбачає, що відповідні правові наслідки: невнесення інформації до Державного реєстру і надання права сплати податків без ідентифікаційного номера, або, якщо особі був вже наданий ідентифікаційний номер і до Державного реєстру внесена відповідна інформація - вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру - мають наступити тільки за умови виконання вимог щодо офіційного повідомлення про це відповідних державних органів.
Відповідно до ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на Державну податкову адміністрацію України покладено обов'язок щодо прийняття та видання нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.
У даному випадку цю функцію реалізовано у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та вищевказаним Законом через прийняття і видання спільного Наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 р. № 602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2004 р. за N 1345/9944, офіційно оприлюдненого відповідно до норм законодавства, і діючого в теперішній час.
Відповідно до вимог Порядку особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номеру, поряд із заявою надає органу державної податкової служби також комплект документів (п. 2.1.), а орган державної податкової служби формує особову справу і, у разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами, у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви надає довідку за ф. № 3, термін дії якої 30 календарних днів (п.п. 3.2., З.4.).
У випадку розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами орган державної податкової служби відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови.
Тільки за умови отримання зазначеної довідки особа може звертатися до органу внутрішніх справ за місцем реєстрації з проханням про внесення відмітки до паспорта (п. 4). Відмітка «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера» вноситься до паспорта громадянина посадовою особою органу внутрішніх справ на підставі вказаної довідки, у свою чергу тільки за умови дотримання вимог, визначених Порядком, відсутності невідповідностей щодо повноти і правильності заповнення довідки та відповідності її пред´явленому паспорту. У разі невідповідностей посадова особа органу внутрішніх справ повертає паспорт та довідку громадянину.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» і вищевказаного Порядку, поняття офіційного повідомлення відповідних державних органів, яке є необхідною умовою вилучення ідентифікаційного номера з Державного реєстру та надання права сплачувати податки та інші обов'язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, складається не тільки лише з подання заяви особою, яка відмовляється від ідентифікаційного номеру, а із сукупності дій, що їх потрібно вчинити як у органах державної податкової служби, так і в органах внутрішніх справ.
Зі справи вбачається, що позивачка звернулася до відповідача із заявою довільної форми без додатку необхідних документів, у зв'язку з чим позивачці була направлена, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» відповідь з роз'ясненням порядку внесення відміток до паспорта громадян України та вказівкою на необхідність направлення заяви встановленої форми та переліку документів, які додаються до неї.
Лише за дотримання вищевказаних вимог і повідомлення органу державної податкової служби щодо наявності відмітки, внесеної до паспорта посадовою особою органу внутрішніх справ, ідентифікаційний номер має бути вилучений з Державного реєстру.
Однак, при постановленні рішення, суд не звернув увагу на зазначені вище порушення закону та безпідставно залишив в силі незаконне судове рішення.
З огляду на викладене, постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України.
Суддя підпис Мироненко О.В.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар