ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2006р. | м.Київ | № 11/166-А |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бінат ЛТД”
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
про визнання недійсним рішення.
Суддя Євсіков О.О.
Секретар с.з. Зайченко А.С.
Представники:
від позивача: Зулинська І.В. –представ. (довір. у справі);
від відповідача: Аврамчук Г.Г. – ст. держ. под. інсп. (довір. у справі).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.06.2006 о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.06.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 16.06.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.02.2006 №0000202340/0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що готівкові кошти, отримані позивачем від надання в оренду приміщень, відносяться до позареалізаційних надходжень, які були оприбутковані в касі підприємства відповідно до вимог чинного законодавства, а тому штрафні санкції за не проведення зазначених коштів через реєстратор розрахункових операцій до позивача застосовані безпідставно.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та посилається на те, що в первіряємий період підприємство здійснювало приймання готівкових коштів в касу підприємства за надані в оренду суб’єктами підприємницької діяльності приміщення з оформленням прибуткових касових ордерів, без застосування РРО, чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва 06.02.2006 прийняте рішення №0000202340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" згідно п. 1 ст. 17 даного Закону застосовані штрафні санкції в сумі 545.925,00 грн.
Спірне рішення прийняте на підставі висновків акта про результати виїзної позапланової документальної перевірки від 30.01.2006 №59/23-70/22865976, яким зокрема (п. 2.8 акта) встановлено, що в перевірений період ТОВ "Бінат ЛТД" здійснювало приймання готівкових коштів в касу підприємства за надані в оренду суб’єктам підприємницької діяльності приміщення, з оформленням прибуткових касових ордерів, без застосування РРО. Загальна сума готівкових коштів, яка отримана підприємством за надання в оренду приміщень без застосування РРО становить 109.185,00 грн., згідно прибуткових ордерів (стор. 11-12 акта), чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі –Закон про РРО) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1).
Статтею 2 названого Закону визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки –оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Як вбачається з акта перевірки та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та іншими суб’єктами підприємницької діяльності, а саме: СПД Пугачук С.М., СПД Бабаєв А.І. та СПД Міщанський А.В. були укладені договори оренди приміщень (копії у справі). Той факт, що приміщення, які позивач здавав в оренду, належать йому на праві власності, відповідачем не заперечується.
В періоді, що перевірявся, органами ДПС встановлено, що позивач здійснював приймання готівкових коштів в касу підприємства за надані в оренду суб’єктам підприємницької діяльності приміщення з оформленням прибуткових касових ордерів без застосування РРО (копії прибуткових ордерів в матеріалах справи).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, у т. ч. при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженим Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 (далі –Положення № 637).
Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що:
- книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);
- оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.6 Положення „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Той факт, що готівка, отримана позивачем на підставі прибуткових касових ордерів, була оприбуткована в повному обсязі в касі підприємства, відповідачем також не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а саме: прибутковими касовими ордерами на прийняття готівки від СПД Пугачук С.М., СПД Бабаєв А.І. та СПД Міщанський А.В. в оплату оренди приміщень; касовими листами; видатковими ордерами про здавання готівки до установи банку.
Посилання позивача на те, що договір найму (оренди) не є наданням послуг, судом не приймається, виходячи з наступного. В самому Законі про РРО не надано нормативного визначення послуг, так само як не встановлено, що цей Закон застосовується при оплаті всіх послуг, які можуть надаватися в процесу господарської діяльності.
Питання оренди майна регулюються зокрема положеннями Цивільного кодексу України (Глава 58) та Господарського кодексу України (§ 5 Глави 30 Розділу УІ). За загальними правилами, встановленими зазначеними законодавчими актами, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При цьому ЦК України та ГК України також не визначають надання майна в оренду як послугу.
Водночас, з урахуванням обставин справи, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону.
Так, відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Суд вважає, що оскільки приміщення є власністю позивача, позивач надавав саме послуги з надання в оренду власного майна, а тому на підставі п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" мав право не застосовувати РРО.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення.
Що стосується обраного позивачем позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні 16.06.2006 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (у справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва від 06.02.2006 №0000202340/0.
Судові витрати в частині сплати судового збору в сумі 3,40 грн. покласти на позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя | О.О. Євсіков |
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –21.06.2006.