Справа № 0304/1167/12
Провадження №2/0304/276/12
РІШЕННЯ
іменем України
07 вересня 2012 року м.Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
при секретарі - Семенюк О.В.,
з участю представників позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача Камінь-Каширської міської ради - Заїки С.В.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, управління Державного комітету земельних ресурсів у Камінь-Каширському районі Волинської області, про визнання недійсним рішення Камінь-Каширської міської ради та Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку,
встановив:
Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради про усунення порушень права власності на землю. В обґрунтування позовних вимог її представник ОСОБА_1 зазначає, що у 1976 році ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Від цього шлюбу у них народилося двоє дітей. У жовтні 1985 року шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 розірвано. За час спільного проживання позивача разом з відповідачем ОСОБА_3 на правах спільної сумісної власності подружжя ними було побудовано житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1. На підставі рішення Камінь-Каширського районного суду від 19 серпня 1988 року про поділ майна подружжя ОСОБА_7 виділено 53/100, а відповідачу ОСОБА_3 - 47/100 ідеальних долей вказаного будинковолодіння. Виїхавши на постійне місце проживання до Російської Федерації позивач 26 грудня 1993 року зареєструвала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_10 Після укладення шлюбу позивач змінила прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка ОСОБА_10. На даний час позивач є громадянкою Російської Федерації. Маючи намір переїхати на постійне проживання в Україну до м. Каменя-Каширського, де у неї знаходиться на правах особистої власності 53/100 ідеальних долей будинковолодіння по АДРЕСА_1, позивач у кінці травня 2012 року довідалася про те, що ОСОБА_3 навмисно приховав від Камінь-Каширської міської ради той факт, що земельна ділянка площею 0,10 га, яка знаходиться під зазначеним будинковолодінням, належить йому у розмірі 0,0470 га, а решта земельної ділянки - належить ОСОБА_7 У зв'язку з наведеним просить визнати недійсними рішення Камінь-Каширської міської ради за № 7/16 від 03.03.2011 року у частині надання ОСОБА_3 дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Камені-Каширському, та виданий останньому Державний акт серії ЯБ № 222747 на право власності на земельну ділянку, визнати за ОСОБА_7 право особистої власності на земельну ділянку площею 0,053 га, що розташована по АДРЕСА_1 у м. Камені-Каширському, та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача понесені нею судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 800 грн.
Ухвалою суду від 01 серпня 2012 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено управління Державного комітету земельних ресурсів у Камінь-Каширському районі Волинської області.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги і просила визнати недійсним рішення Камінь-Каширської міської ради від 23.05.2012 року № 22/111 про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення Ѕ частини земельної ділянки в оренду для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою м. Камінь-Каширський, АДРЕСА_1, оскільки ним порушуються права позивача ОСОБА_7 щодо розміру земельної ділянки, яка повинна перебувати у її власності.
Ухвалою суду від 07 вересня 2012 року судом прийнято відмову представника позивача ОСОБА_1 від позову у частині вимог про визнання за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку за адресою м. Камінь-Каширський, АДРЕСА_1, у розмірі 0, 0530 га та визнання недійсним рішення Камінь-Каширської міської ради від 23.05.2012 року № 22/111 про надання ОСОБА_7 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення Ѕ частини земельної ділянки в оренду для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою м. Камінь-Каширський, АДРЕСА_1, і провадження у цій частині закрито.
В іншій частині представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, і просила їх задовольнити. Її представник ОСОБА_2 пояснив, що рішенням Камінь-Каширського районного суду від 19 серпня 1988 року за позивачем визнано право власності на 53/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Камені-Каширську. На підставі рішення суду проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на вказану частину житлового будинку та їй видано технічний паспорт. Остання є громадянкою Росії. Право приватної власності громадян на землю вперше було закріплено ЗК України в редакції 1992 року. З прийняттям у 2001 року нового ЗК України, який набрав чинності з 2002 року, ОСОБА_7, згідно ст.81 цього Кодексу, отримала право на звернення до міської ради для оформлення свого права на спірну земельну ділянку.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і просив відмовити у його задоволені, пояснив, що протягом 27 років користується спірною земельною ділянкою, обробляв її, завозив землю, ставив огорожу. Позивач ОСОБА_7, виїхавши на постійне місце проживання до Росії, спірною земельною ділянкою не користувалася. Під час розгляду цивільної справи під головуванням судді Гордійчука В.М. про поділ майна позивач відмовилася від права на земельну ділянку. Окрім того, зазначив, що має намір, як і позивач, продати будинковолодіння по АДРЕСА_1 у м. Камені-Каширському, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, а тому підстав для визнання недійсним рішення міської ради про надання йому дозволу на приватизацію вказаної земельної ділянки та державного акта на право приватної власності на неї, немає.
Представник відповідача Камінь-Каширської міської ради Заїка С.В. позов визнав в повному об'ємі і не заперечував щодо його задоволення, пояснив, що відповідач ОСОБА_3, звернувшись з заявою про приватизацію спірної земельної ділянки, не повідомив міську раду про те, що рішенням Камінь-Каширського районного суду від 19 серпня 1988 року позивачу ОСОБА_7 було виділено 53/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, і тому, приймаючи рішення про надання йому дозволу на приватизацію вказаної земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, міська рада керувалася рішенням Камінь-Каширської міської ради № 78 від 17.04.1978 року, яким йому була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. для будівництва цього будинку. Як стало відомо під час розробки науково-технічної документації, для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 можливо передати у власність земельну ділянку більшою площею, ніж 0,06 га, у зв'язку з чим йому був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га, що не суперечить чинному ЗК України
Представник управління земельних ресурсів в Камінь-Каширському районі Король В.П. не заперечував задовольнити позовні вимоги ОСОБА_7
Заслухавши думку представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до повного задоволення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 є громадянкою Російської Федерації, що стверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1, виданим 07.06.2007 року.
Згідно рішення Камінь-Каширського районного народного суду Волинської області від 19 серпня 1988 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_12 про поділ майна подружжя, позивачу ОСОБА_12 було виділено 53/100 ідеальних долей, а відповідачу ОСОБА_3 - 47/100 ідеальних долей у будинковолодінні АДРЕСА_1. Поділ житлового будинку проведено в натурі та зобов'язано сторін власними силами і за власні кошти провести відповідні переобладнання будинку. Як вбачається з даного рішення суду, житловий будинок по АДРЕСА_1. ОСОБА_12 та ОСОБА_3 побудували під час спільного проживання у шлюбі, який було розірвано рішенням Камінь-Каширського районного народного суду 08 жовтня 1985 року.
Для будівництва зазначеного будинку рішенням Камінь-Каширської міської ради № 78 від 17.04.1978 року відповідачу ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1, що не заперечували у судовому засіданні особи, які приймали участь у справі.
На підставі рішення Камінь-Каширського районного народного суду Волинської області від 19 серпня 1988 року позивач ОСОБА_12 30.11.2011 року зареєструвала у КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» право власності на 53/100 частки вищезазначеного будинковолодіння, що стверджується витягом про реєстрацію прав та виготовила технічний паспорт на цей житловий будинок.
Відповідач ОСОБА_3 право власності на належних йому 47/100 частки будинковолодіння не зареєстрував.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.90. ч.1 ст.91 ЗК Української РСР в редакції 1970 року, яка була чинною на час постановлення судом рішення про виділення позивачу ОСОБА_7 у власність 53/100 ідеальних долей у будинковолодінні, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною, при переході будівлі у власність кількох осіб, земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. ЗК Української РСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею, землекористувачами визначалися, зокрема, громадяни.
Пункт 5 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного Кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року передбачав, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Згідно ч.ч.1,2 ст.30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Пункт 6 Перехідних положень ЗК України 2001 року, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, з урахуванням рішення Конституційного суду України № 5-рп від 22 вересня 2005 року також передбачає збереження права користування земельними ділянками, які на час введення в дію цього Кодексу громадяни та юридичні особи мали у постійному користуванні.
Статею 120 ЗК України 2001 року встановлено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Враховуючи наведені норми закону, суд приходить до висновку, що позивач набула та має право на користування спірною земельною ділянкою, на якій знаходяться належні їй на праві приватної власності 53/100 частин будинковолодіння.
Разом з тим, рішенням № 43/6 від 05.10.2009 року Камінь-Каширської міської ради на підставі поданої відповідачем ОСОБА_3 заяви останньому було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання та видачі Державного акта на право приватної власності на землю для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0, 0600 га по АДРЕСА_1 у м. Камені-Каширському. За матеріалами обміру у 2011 році було виготовлено план спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1, КН 0721410100:01:002:1084, площа якої становить 0,1000 га. Рішенням Камінь-Каширської міської ради № 7/16 від 03.03.2011 року погоджено розроблену науково-технічну документацію із землеустрою щодо складання та видачі ОСОБА_3 Державного акта на право власності на дану земельну ділянку. На підставі даного рішення ОСОБА_3 був виданий Державний акт серії ЯК № 222747 на право власності на спірну земельну ділянку.
За таких обставин, на приватизованій відповідачем земельній ділянці знаходяться належна позивачу частина житлового будинку, господарські будівлі і споруди.
Отже, надання у власність відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, 53/100 частин якого належить позивачу ОСОБА_7, порушує право останньої на користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЗК України 1990 року та ч.ч.3, 4 ст.142 ЗК України 2001 року припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови користувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної ради.
В добровільному порядку позивач не відмовлялася від права користування земельною ділянкою, і з її користування вона не вилучалася, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача Камінь-Каширської міської ради Заїка В.С., не проводилося також примусове припинення права користування земельною ділянкою у судовому порядку, передбаченому ч.4 ст.29, ч.6 ст.31 ЗК України 1990 року та ст.ст.143,149 ЗК України 2001 року, і доказів на спростування цих обставин відповідач ОСОБА_3 суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати недійсними рішення Камінь-Каширської міської ради № 7/16 від 03 березня 2011 року у частині надання дозволу ОСОБА_3 на приватизацію спірної земельної ділянки та Державний акт серії ЯБ № 222747 на право власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стягненню на користь позивача ОСОБА_7 підлягають понесені нею та документально підтверджені судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп. Суд вважає, що всю суму судових витрат слід покласти на відповідача ОСОБА_3, оскільки останній, реалізовуючи своє право на приватизацію спірної земельної ділянки, не повідомив Камінь-Каширську міську раду про поділ, згідно рішення суду, розташованого на ній будинковолодіння.
Підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу немає, оскільки адвокат ОСОБА_2 приймав участь у справі як представник і ухвали про допуск його до участі у розгляді справи як особи, що надає правову допомогу, за відсутності відповідного клопотання, постановлено не було.
На підставі наведеного та керуючись ст.90, 91 ЗК Української РСР в редакції 1970 року, Постановою Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року, ч.1 ст.30 ЗК України в редакції 1990 року, п.6 Перехідних положень та ст.120 ЗК України 2011 року, рішенням Конституційного Суду України № 5-рп від 2 вересня 2005 року, ст.ст. 10, 13, 14, 60, 61, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Камінь-Каширської міської ради № 7/16 від 03 березня 2011 року у частині надання дозволу ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, у м. Камені-Каширському Волинської області.
Визнати недійсним Державний акт серії ЯБ № 222747 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, у м. Камені-Каширському Волинської області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_7 судові витрати у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: О. В. Антонюк