ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006р. | м.Київ | № 11/105-А |
За позовом | Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва |
до | 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „СП „Агора” „GV „Agora”, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соверен Контракт” |
про | визнання договору недійсним. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники
від позивача: Кучеренко О.Є. (предст. за дов.)
від відповідача-1: Костенко І.М. (предст. за дов.);
від відповідача-2: не з’явилися.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2006 об 11 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2006 на 16 год. 15 хв., про що повідомлено позивачу та відповідачу-1 після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 0108 від 01.08.2002 з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР; зобов’язання ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” повернути ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” отриманні за спірним договором грошові кошти у розмірі 599.571,45 грн.; стягнення з ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” в доход Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 599.571,45 грн.
Ухвалою суду від 06.03.2006 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
29.03.2006 через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати укладену між відповідачами угоду поставки продукції недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР; зобов’язати ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” повернути ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” отриманні за спірним договором грошові кошти у розмірі 559.611,80 грн.; стягнення з ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” в доход Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 559.611,80 грн.
Ухвалою від 03.04.2006 справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 20.04.2006 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати письмовий договір поставки продукції, укладений між відповідачами, недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР; зобов’язати ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” повернути ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” отриманні за спірним договором грошові кошти у розмірі 559.611,80 грн.; стягнути з ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” в доход Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 559.611,80 грн.
Також у судовому засіданні 20.04.2006 позивачем було заявлено письмове клопотання про відкликання позовної заяви в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 0108 від 01.08.2002, а також договору про надання транспортних послуг.
Ухвалою суд від 20.04.2006 залишено позовну заяву без розгляду в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору № 0108 від 01.08.2002, а також договору про надання транспортних послуг.
У судовому засіданні 04.05.2006 позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить визнати угоду поставки продукції, укладену між відповідачами шляхом обміну документами, недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР; зобов’язати ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” повернути ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora”отриманні за спірною угодою договором грошові кошти у розмірі 559.611,80 грн.; стягнути з ТОВ „СП „Агора” „GV „Agora” в доход Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 559.611,80 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами: рішенням Деснянського районного суду від 18.03.2003 у справі № 2-1531, яким визнано недійсними з моменту реєстрації: установчий договір ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, статут ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”. Крім того позивач стверджує, що за результатами укладення та виконання спірного договору ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” подавало податкову звітність не за всі звітні періоди та зазначало у документах податкової звітності заниженні податкові зобов’язання, податки до сплати нараховувало у менших розмірах, ніж передбачено законодавством.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем документально не доведено наявності у діях ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” умислу щодо настання наслідків, завідомо суперечних інтересам держави, при укладенні та виконанні спірного договору. Також відповідач-1 зазначає, що відповідачі своєчасно і в повному обсязі виконали умови спірного договору; на момент укладення вказаного договору відповідач-2 був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, а також як платник податку на прибуток і як платник податку на додану вартість.
Відповідач-2 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення а також повістки-виклики направлялися відповідачу-2 за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.
Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних і ній доказів.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, у 2002 році між Закритим акціонерним товариством „Спільне підприємство „Агора” „Agora” (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „СП „Агора” „GV „Agora”) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соверен Контракт” було укладено договір поставки продукції шляхом обміну документами.
На виконання умов спірного договору ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” виписало на адресу ЗАТ „Спільне підприємство „Агора” „Agora” наступні податкові накладні:
№ 18.1 від 31.08.2002р. на суму 18590,06 грн., в т.ч. ПДВ - 3098,34грн.,
№ 21 від 31.08.2002р. на суму 93800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15633,33грн.,
№18.4 від 31.08.2002р. на суму 132759,39 грн., в т.ч. ПДВ -22126,57грн.,
№ 45.3 від 30.09.2002р. на суму 96000,35 грн., в т.ч. ПДВ -16000,06грн.,
№ 43 від 30.09.2002р. на суму 13632,00 грн., в т.ч. ПДВ -2272,00 грн.,
№ 40 від 30.09.2002р. на суму 39600,00 грн., в т.ч. ПДВ -6600,00 грн.,
№ 33 від 30.09.2002р. на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ -25000,00грн.,
№ 34 від 30.09.2002р. на суму 10150,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1691,67грн.,
№49 від 30.09.2002р. на суму 8950,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1491,67грн.,
№35 від 02.09.2002р. на суму 77698,20 грн., в т.ч. ПДВ - 12949,70грн.
№42.4 від 11.09.2002р. на суму 1901,80 грн., в т.ч. ПДВ-316,97грн.
№43.5 від 12.09.202р. на суму 16830,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2805,00грн.,
№ 44.1 від 13.09.2002р. на суму 34700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5783,33грн.
Суми податку на додану вартість, зазначені у вказаних податкових накладних, відображені у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ЗАТ „Спільне підприємство „Агора” „Agora” та включені до податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.
Продукція передавалась Закритому акціонерному товариству „Спільне підприємство „Агора” „Agora” відповідно до наступних накладних:
№ 195 Н-1 від 01.08.2002р. на суму 18590,06 грн. в т.ч. ПДВ - 3098,34 грн.;
№ 124 Н від 05.08.2002р. на суму 93800,00 грн. в т.ч. ПДВ - 15633,33 грн.;
№ 192 Н-4 від 01.08.2002р. на суму 132759,39 грн. в т.ч. ПДВ - 22126,57 грн.;
№ 195 Н-2 від 13.09.2002р. на суму 96000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 16000,06 грн.;
№ 166 Н від 11.09.2002р. на суму 13632,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2272,00 грн.;
№ 123 Н від 06.09.2002р. на суму 39600,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6600,00 грн.;
№ 143 Н від 02.09.2002р. на суму 15000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2500,00 грн.;
№ 152 Н від 02.09.2002р. на суму 10150,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1691,67 грн.;
№ 195 Н від 19.09.2002р. на суму 8950,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1491,67 грн.;
№ 163 Н від 02.09.2002р. на суму 77698,20 грн. в т.ч. ПДВ - 12949,70 грн.
До матеріалів справи також долучено банківські виписки від 29.08.2002, від 19.09.2002, від 02.09.2002, від 11.09.2002, від 11.09.2002, від 02.09.2002, від 11.09.2002, від 19.09.2002, від 04.09.2002, від 10.09.2002, від 20.09.2002, від 16.09.2002, від 13.09.2002, від 12.09.2002, від 11.09.2002 на підтвердження оплати відповідачем-1 зазначеної продукції в повному обсязі.
За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.
Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Деснянського районного суду від 18.03.2003 у справі № 2-1531, яким визнано недійсними з моменту реєстрації: установчий договір ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, статут ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”.
Крім того позивач зазначає, що актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 03.06.2003 № 1308 анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” платником податку на додану вартість № 37595094 від 22.05.2002 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, а саме з 22.05.2002.
Суд враховує, що у вищевказаному рішенні суду зазначено про те, що при перевірці фінансово-господарської діяльності ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” було встановлено, що засновниками ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” є Кришталюк М.Є. та Марченко О.В., які установчих документів цього підприємства не підписували, фінансово-господарською діяльністю від імені ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” не займалися, первинних документів від імені ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” не підписували..
Згідно з відомостями ДПІ у Печерському районі м. Києва (органу, в якому ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” перебувало на податковому обліку), керівником цього підприємства обліковується Марченко О.В., а засновниками Кришталюк М.Є. та Марченко О.В.
В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”. Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:
заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);
завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;
копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.
Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7, подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.
Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації Марченко О.В. у податкових органах як уповноваженого керівника (директора) ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, а Кришталюк М.Є. та Марченко О.В. як засновників, стали визначенні законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.
Судження, висновки суду, викладені у рішенні Деснянського районного суду від 18.03.2003 у справі № 2-1531, яким були визнані недійсними установчі документи ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковим для господарського суду.
Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” на укладення угоди, що суперечить інтересам держава та суспільства.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.
Для даної норми закону характерними є такі ознаки:
а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;
в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-2 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”, в т. ч. Глущак В.М., Мисюк Ж.В., Пушкар В.П., за прізвищами яких підписано первинні документи від іменні ТОВ „Компанія „Соверен Контракт”.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що ТОВ „Компанія „Соверен Контракт” з моменту реєстрації та по серпень 2002 року включно подавало до контролюючого органу податкову звідність у відповідності до вимог податкового законодавства.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).
Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов’язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.
В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у відповідача-2 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-2 податкових зобов’язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідача-2, в т.ч. внаслідок виконання спірного договору.
За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідача-2 наявний податковий борг, в зв’язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчіть про те, що ЗАТ „Спільне підприємство „Агора” „Agora” сплатило продавцю в ціні послуг податок на додану вартість.
Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.
Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Окрім того суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.
1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим. При цьому суд відзначає, що відповідна до обґрунтувань позивача та наданих ним доказів, сторони продовжували правовідносини на підставі спірного договору № 17 від 30.10.2003 вже за часів дії нового ЦК України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –19.06.2006