ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2510/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Лавренчука О.В.,

представників відповідача Міскевича С.В., Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вестпрод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вестпрод» (далі - ПП «Вестпрод») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 17.04.2012 року №0002762301 та №0002772301.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «ТД Камо» за листопад 2011 року. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договір купівлі-продажу від 30.09.2011 року №54/11 між ТзОВ «ТД Камо» та ПП «Вестпрод» має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу Закону та податкового законодавства в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «ТД Камо» на загальну суму 71000,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 71000,00 грн. та занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 115958,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2012 року №518/22-1/34524128 та прийняті податкові-повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0002762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 115958,00 грн. та №0002772301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 88750,00 грн., в тому числі: за основним платежем 71000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 17750,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нікчемність правочину, укладеного із контрагентом помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що правочин, вчинений між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «ТД Камо» ніяким чином не порушує публічний порядок, оскільки не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не спрямований на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, не спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним майном. Цей правочин не визнавався судом недійсними. Крім того, згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсність правочину має бути встановлена Законом, а не актом перевірки податкового органу.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати незаконними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17.04.2012 року №0002762301 та №0002772301.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні та у письмовому запереченні на адміністративний позов позовні вимоги не визнали та пояснили, що актом перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТД Камо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період жовтень, листопад 2011 року та січень 2012 року» від 28.04.2012 року №1075/22-9/32683686 встановлено відсутність у ТзОВ «ТД Камо» основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, товарних запасів, трудових ресурсів. Крім того, згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва загальна чисельність працюючих на ТзОВ «ТД Камо» складає 1 особу, тому з вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «ТД Камо» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Також вказує на те, що позивачем не було надано для перевірки сертифікатів походження товару, то і правочин між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «ТД Камо» є нікчемним. Тому вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ПП «Вестпрод» зареєстроване як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області 11.08.2006 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2012 року.

Судом встановлено що в період з 17.02.2012 року по 27.02.2012 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «ТД Камо» за листопад 2011 року, про що складено акт від 03.03.2012 року №1625/23-2/34524128, яким встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Договір купівлі-продажу від 30.09.2011 року №54/11 між ТзОВ «ТД Камо» та ПП «Вестпрод», відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону; статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «ТД Камо» на загальну суму 71000,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року - 71000,00 грн.; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів в жовтні 2011 року від ТзОВ «ТД Камо», які підпадають під визначення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1., 135.2. статті 135, пункту 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 115958 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 03.03.2012 року №1625/23-2/34524128 Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вестпрод» з питань, що становлять предмет заперечення від 12.03.2012 року, за наслідками якої складено акт від 03.04.2012 року №518/22-1/34524128. В даному акті податковий орган виклав ті ж самі висновки про порушення позивачем вимог цивільного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановивши нікчемність договору купівлі-продажу від 30.09.2011 року №54/1, укладеного між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «ТД Камо», а також вимог податкового законодавства, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість та податок на прибуток по господарській операції із ТзОВ «ТД Камо» відповідно в сумі 71000,00 грн. та 115958,00 грн.

На підставі акту перевірки від 03.04.2012 року №518/22-1/34524128 Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0002762301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 115958,00 грн. та №0002772301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88750,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 71000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17750,00 грн.

ПП «Вестпрод» не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржило їх в адміністративному порядку. За результати розгляду первинної скарги, рішенням ДПС у Волинській області від 23.05.2012 року №1992/10/10-206 та за результатами розгляду повторної скарги рішенням ДПС України від 27.06.2012 року №11679/05110-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 17.04.2012 року №0002762301 та №0002772301 прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ПП «Вестпрод» підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Висновок податкового органу про завищення ПП «Вестпрод» податкового кредиту за листопад 2011 року та валових витрат за IV квартал 2011 року, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по господарській операції з придбання скотчу пакувального, стрейч плівки пакувальної та картонних ящиків у ТзОВ «ТД Камо» базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та вказаним контрагентом-постачальником, Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що перевіркою ТзОВ «ТД Камо» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, в ході перевірки було встановлено відсутність документів на дослідження якості товару, отриманого від ТзОВ «ТД Камо» та транспортування здійснювалось транспортним засобом, договір оренди якого не посвідчений нотаріально, що і підтверджує факт безтоварності господарських операцій між ПП «Вестпрод» та ТзОВ «ТД Камо».

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, 30.09.2011 року між ТзОВ «ТД Камо» (Продавець) та ПП «Вестпрод» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №54/11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати покупцю, а Покупець прийняти і оплатити відповідно до товаросупроводжувальних документів товар на умовах і в порядку, обумовлених в договорі. Асортимент, кількість та вартість товару, проданого Покупцю, вказується у товаросупроводжувальних документах (накладних). Оплата товару здійснюється Покупцем в безготівковій формі і (чи) готівковій формі розрахунку шляхом перерахування (сплати) грошової суми, зазначеної у накладній на користь Продавця. Покупець зобов'язується повністю оплатити отриманий за Договором товар не пізніше 30-ти календарних днів з дати його отримання.

На виконання вказаного договору ТзОВ «ТД Камо» здійснило за період з 01.10.2011 року по 15.10.2011 поставку позивачу скотчу пакувального прозорого, стрейч-плівки пакувальної та ящиків картонних на загальну суму 605000,00 грн., в тому числі ПДВ 100833,34 грн., що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с.106-117).

Правильність заповнення цих накладних не оспорюється відповідачем.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця орендованим транспортним засобом, що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 03.01.2011 року, укладеного між громадянином України ОСОБА_4 та ПП «Вестпрод», актом приймання передачі транспортного засобу до даного договору, товаро-транспортними накладними, подорожніми листами, посвідченнями про відрядження водія та звітами про використання коштів, виданих на відрядження (а.с. 119-160).

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТзОВ «ТД Камо» коштів за придбані пакувальні матеріли, що в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями від 26.12.2011 року №2241 та від 16.01.2012 року №2277.

Також, реалізація товару підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 284 пакувальні матеріали, з якого вбачається, що частина товару (пакувальних матеріалів) за 01.10.2011 року - 30.11.2011 року реалізована покупцям та актами на списання пакувальних матеріалів (а.с. 161-169), відповідно до яких, пакувальні матеріали в загальній кількості 24610 шт. було використано в господарській діяльності для збереження продукції.

Судом також встановлено, що ПП «Вестпрод» є орендарем нерухомого майна у орендодавця ТзОВ «Торговий дім Любарт», що підтверджується договором оренди від 01.05.2011 року №14/11, додатком №1 від 08.05.2012 року та актом здачі-приймання робіт від 01.05.2011 року до вказаного договору.

Товар був придбаний у ТзОВ «ТД Камо» та в подальшому реалізований товариством у господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарської операції по придбанню у ТзОВ «ТД Камо» пакувальних матеріалів, отже валові витрати та податковий кредит ПП «Вестпрод» за наслідками цієї операції сформовані правомірно. При цьому ПП «Вестпрод» підтверджено наявність господарської мети при придбанні товару, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між ТзОВ «ТД Камо» та позивачем, є безпідставними, оскільки вони базуються лише на тому, що у позивача відсутні документи на дослідження якості товару, отриманого від ТзОВ «ТД Камо», транспортування здійснювалось транспортним засобом, договір оренди якого нотаріально не посвідчений.

Зокрема, суд зазначає, що відсутність нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу жодним чином не впливає на податкові зобов'язання позивача, оскільки поставка товару відбулася в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується і податковим органом, а тому позивач не позбавлений можливості посвідчити даний договір нотаріально пізніше.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем під час перевірки не були надані сертифікати відповідності на товар, оскільки умови договору купівлі - продажу виконані обома сторонами в повному обсязі, а відсутність сертифікатів відповідності на товар не може свідчити про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «ТД Камо».

Одночасно, суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що у контрагента-постачальника відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів, а висновки Луцької ОДПІ фактично ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 28.04.2012 року №1075/22-9/32683686 ДПІ в Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТД Камо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період жовтень, листопад 2011 року та січень 2012 року» без фактичного з'ясування контролюючим органом реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Зазначене, на думку суду не може свідчити про порушення сторонами податкового законодавства, якщо контрагентами угода виконана повністю і при цьому ними це відображено по податковому та бухгалтерському обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема, суд зазначає, що наявність виявлених порушень у контрагента по ланцюгу поставок товарів, не може свідчити про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТзОВ «ТД Камо» та про наявність вини в цьому позивача.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів (скотчу пакувального, стрейч-плівки пакувальної та ящиків картонних) у ТзОВ «ТД Камо», а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та ТзОВ «ТД Камо».

Отже, оспорювані податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 17 квітня 2012 року №0002762301 та №0002772301, винесені із порушенням вимог чинного податкового законодавства, а тому, виходячи із наданих частиною 2 статті 162 КАС України повноважень адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Інші доводи представників відповідачів не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2047,08 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 19.07.2012 року №2712.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області державної податкової служби від 17 квітня 2012 року №0002762301 та №0002772301.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестпрод» судові витрати в сумі 2047 (дві тисячі сорок сім) гривень 08 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 16 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк