ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 р. Справа №18/1012/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація №8" Полтавської міської ради, м.Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 197 470,34 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники сторін у засіданні 12.06.2012р.:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: Саваськова Т.В.

Представники сторін у засіданні 03.07.2012р.:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 12.06.2012 року було оголошено перерву до 03.07.2012р. згідно ст.77 ГПК України для надання можливості сторонам подати додаткові докази, про що представники сторін були повідомлені під розписку (арк.76 справи).

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 197 470,34 грн., з них -106 786,89 грн. основного боргу за договором №334 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 10.01.2007 року, 85 684,60 грн. пені за період з 16.11.2011р. по 15.05.2012р., 3 336,99 грн. інфляційних за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. та 1 661,86 грн. річних за період з 16.12.2010р. по 17.05.2012р.

Позивач надав клопотання в порядку ст. 22 ГПК України вх. №19/1012 від 19.06.2012 року (арк. спр. - 77 ), яким просить зменшити позовні вимоги підприємства на 4 083,76 грн., в тому числі на 3 777,31 грн. основного боргу, 306,45 грн. інфляційних нарахувань та просить припинити провадження у справі у цій частині. 03.07.2012 року від позивача надійшла заява вих. 19/1012, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 192 232,14 грн., в тому числі 103 009,58 грн. основного боргу, 3 019, 20 грн. інфляційних нарахувань, 1 651,95 грн. 3% річних, 84 551,41 грн. пені. Суд розцінює дану заяву також як заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги у новій редакції. Стосовно клопотання про припинення провадження у справі у тій частині, на яку зменшена сума позову, у суду відсутні підстави для такої процесуальної дії (див. п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р.).

Таким чином, розглядається позовна заява про стягнення 192 232,14 грн., в тому числі

103 009,58 грн. основного боргу, 3 019, 20 грн. інфляційних нарахувань, 1 651,95 грн. 3% річних, 84 551,41 грн. пені (за вищевказані періоди) за договором №334 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 10.01.2007 року.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов №392 від 11.06.2012 року (арк. спр. - 72-73), зокрема, посилається на те, що позивач не направляв рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії Споживачу та вважає, що позивач намагається стягнути занадто велику суму штрафних санкцій та просить відмовити в задоволенні позову. Після перерви у засіданні відповідач надав суду доповнення до відзиву на позов (вих.№400 від 02.07.2012р.), у якому додатково повідомляє, що виникнення заборгованості значною мірою виникло через невідповідність тарифів на послуги з обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій їх собівартості, та просить зменшити суму нарахованої пені на 50%.

20.06.2012 р. позивач надав заперечення на відзив вих. 19/1012-1 (арк. спр. - 85-87), яким спростовує заперечення відповідача щодо не направлення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії Споживачу та вважає безпідставним вимоги відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник позивача у засіданні на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача у засіданні 12.06.2012р. проти позову заперечував з мотивів, викладених вище; у засідання 03.07.2012р. відповідач явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про оголошення перерви та протоколом судового засідання від 12.06.2012р., неявка представника у засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

10.01.2007 року між позивачем та Госпрозрахунковою житлово-експлуатаційною дільницею №8 (в зв'язку зі зміною назви - Комунальним підприємством "Житлово - експлуатаційна організація № 8" Полтавської міської ради, м. Полтава, що відображено у додатковій угоді №3 від 08.04.2009р., надалі - відповідач) було укладено договір № 334 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір) та додаткові угоди №2 від 01.01.2008 р., №3 від 08.04.2009 р., №4 від 10.04.2009 р., №5 від 01.03.2011 р., №6 від 03.03.2011 р., №7 від 15.03.2011 р., №8 від 01.08.2011 р., №9 від 20.10.2011 р. та Додатку №1 (арк.9-20 справи).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Теплопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Споживача (відповідач) до межі розподілу будівель згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (арк.спр. 9).

Згідно із п. 13 Договору оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить Споживач (відповідач), стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

У 2011 році сторонами підписано додаткові угоди до даного договору, якими, зокрема, змінювалася ціна за гаряче водопостачання, площа опалюваного приміщення та порядок розрахунку за користування тепловою енергією (Додаткова угода №2 від 01.01.2008 р. (арк. спр. 12); Додаткові угоди №4 від 10.04.2009 р., №5 від 01.03.2011 р., №6 від 03.03.2011 р., №7 від 15.03.2011 р. (арк. спр. -14-17).

Відповідно до Додаткової угоди №9 договору (арк. спр. - 9) оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться Споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Відповідно до договору, факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. Уразі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в п'ятиденний термін, як це передбачено пунктом 9ж) Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

Відповідно до наданих позивачем Актів приймання-передачі, які підписані Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, відповідачу були надані послуги у вигляді гарячої води на загальну суму 180 159,39 грн. (в матеріалах справи, арк. спр. 21-34).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 103 009,58 гривень за період з 01.11.2010 року по 30.04.2012 року (з урахуванням проведеного корегування суми заборгованості згідно заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до п.16 договору, у випадку неоплати у встановлені строки нараховується пеня у розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу. На підставі цього відповідачу нарахована позивачем пеня в сумі 85 684,60 грн.

Згідно ст.625 ЦК України та п. 16 договору нараховано інфляційні в сумі 3 030,54 грн. та 3 % річних в сумі 1 661,86 грн.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, з урахуванням зменшення позовних вимог становить 192 232,14 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є правомірними, обгрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, у т.ч. актом звірки розрахунків від 15.06.2012р. за період з 01.11.2010р. по 30.04.2012р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками. Заперечення відповідача стосовно того, що йому не направлялися акти приймання-передачі та рахунки, спростовуються наявними у справі доказами (акти приймання-передачі теплової енергії, рахунки на оплату та докази їх направлення відповідачу за спірний період - арк.21-60, 92-94 справи).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3 019,20 грн. інфляційних за період з грудня 2010 року по квітень 2012 року та 1 651,95 грн. 3% річних за період з 16.12.2010 року по 17.05.2012 року. Судом перевірено методику розрахунку з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ").

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 16 договору сторони встановили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». На підставі викладеного позивачем нараховано та заявлено до стягнення 84 551,41 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, суд зазначає наступне:

Заборгованість перед позивачем утворилась у результаті того, що тариф на послуги з обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій, встановлений для КП "ЖЕО №8"рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №50 від 20 лютого 2008 року, є таким, що нижчий за собівартість цієї послуги, так як був розрахований виходячи з цін та розміру заробітної плати, які існували у 2007 р. З того часу мінімальна заробітна плата збільшилася з 460 грн. (станом на 31.12.2007 р.) до 1073 грн. (станом на 01.01.2012 р.), вартість бензину - з 4,50 грн./літр до 10,5 грн./літр, вартість матеріалів, що використовуються для виконання сантехнічних, електромонтажних робіт - у два рази. При цьому рівень оплати послуг, що надає КП "ЖЕО №8" протягом всього часу існування підприємства складає лише 80-90% від загальної їх вартості. З цих причин у 2008-2012 роках витрати КП "ЖЕО №8" на послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які надавалися мешканцям житлових будинків, перевищували встановлену рішенням органів місцевого самоврядування вартість цих послуг, що стало причиною виникнення і постійного зростання збитків КП "ЖЕО №8", і відповідно, заборгованості перед позивачем.

Позивач повністю заперечує проти зменшення розміру пені (заперечення на відзив №19/1012-1 від 20.06.2012р.).

Згідно ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Судом встановлено, що при сумі основного боргу 103 009,58 грн. позивач просить стягнути з відповідача 85 551,41 грн. пені, тобто, розмір пені є значним у порівнянні з розміром основної заборгованості.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд, користуючись правами, наданими йому ст.83 ГПК України, враховуючи положення ст.233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, беручи до уваги письмові пояснення відповідача вважає за можливе зменшити розмір пені, що заявлена до стягнення, на 50%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню, становить 42775,71 грн. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація № 8" Полтавської міської ради (вул. Чураївни 1/1, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13961787, інші дані відсутні) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПО 03338030) - 103 009,58 грн. основного боргу, 42775,71 грн. пені, 1 651,95 грн. 3% річних, 3 019 грн. - інфляційних нарахувань, 3844,64 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 05.07.2012р.

Суддя О.С.Мацко