Справа № 2-47/11

Номер провадження 2/2310/5/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Порпленко Л.Є.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,ОСОБА_5

відповідача - державного нотаріуса ОСОБА_6

представника відповідача державного нотаріуса ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні-Шевченківському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,суд

встановив:

Позивач ОСОБА_1 пред'явив у суд даний позов і просив визнати недійсним заповіт від 18 вересня 2010 року посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 2-1139 державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 посилаючись на те, що заповідач ОСОБА_8 при складанні заповіту, в якому все своє майно заповіла ОСОБА_3, перебувала під впливом знеболюючих медпрепаратів групи морфін, а тому не розуміла значення своїх дій. Заповіт вона не підписувала.

До початку розгляду справи по суті збільшив розмір позовних вимог і просить суд:

1.Визнати такими, що не відповідають вимогам закону дії державного нотаріуса ОСОБА_6 в частині вчинення спірного заповіту.

2. Визнати недійсним та скасувати заповіт від 18 вересня 2010 року посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 2-1139 державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3.

3.Усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_3 та її родичів на спадкове майно померлих ОСОБА_9 і ОСОБА_8.

До попередніх обґрунтувань своїх вимог позивач зазначає, що останні сімнадцять років ОСОБА_3 та її родичі негативно відносилися до ОСОБА_8, яка була тяжко хвора, як і її чоловік, і перебували з ними у ворожих відносинах. Тільки він сам сплачував кошти за квартиру та допомагав їм матеріально.

В суді позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 змінені вимоги підтримали.

Відповідач державний нотаріус ОСОБА_6 і її представник ОСОБА_7 вимоги позивача не визнали повністю надавши письмове заперечення про те, що дійсно, на прохання ОСОБА_8 заповіт був посвідчений у приміщенні Корсунь-Шевченківської ЦРЛ у зв'язку із її станом здоров'я, про що в ньому і вказано. Хвороба заповідача не була пов'язана з здатністю розуміти значення своїх дій. Крім того, позивач не є належною заінтересованою особою, яка мала право пред'явити такий позов, так як з померлою не перебував у родинних відносинах, оскільки та була лише дружиною його, також померлого, батька, а його не всиновлювала. А тому будь-яке рішення суду не матиме правових наслідків для позивача стосовно спірної квартири. Свої письмові заперечення підтримали і усно.

Представники відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,ОСОБА_5 також вимоги позивача не визнали повністю з тих де підстав,що і інший відповідач про те, що будь-які права позивача не порушувались. При цьому, надали письмове заперечення, яке підтримали усно.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Так, згідно ст.ст.1,10 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач посилаються на те, що у нього право на звернення до суду є, оскільки ОСОБА_9 являвся йому батьком, а ОСОБА_8 мачухою,тобто він фактично є спадкоємцем першої черги за законом. Таке посилання позивача суд вважає помилковим в силу наступного.

Як встановлено в суді, батьками позивача згідно свідоцтва про народження були ОСОБА_9 і ОСОБА_10. Потім дружиною його батька стала ОСОБА_8. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і була рідної тіткою відповідача ОСОБА_3. ОСОБА_8 за час свого життя позивача ОСОБА_1 не всиновлювала і після смерті свого чоловіка відповідно до ст.1268 ЦК України прийняла спадщину. Спадковим майном стала кв.АДРЕСА_1. Згідно Свідоцтва про право власності від 17 березня 2009 року на нерухоме майно ОСОБА_9 і ОСОБА_8 мали по ? частці цього майна.

18 вересня 2010 року державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 був посвідчений заповіт (зареєстрований в реєстрі за № 2-1139) в якому заповідач ОСОБА_8 все своє майно заповіла ОСОБА_3. Цей заповіт на прохання заповідача складено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У зв'язку з ампутацією ноги ОСОБА_8 на її особисте прохання заповіт посвідчено у приміщення Корсунь-Шевченківської ЦРЛ о 13 год. 23 хв.. Як зазначено в заповіті ОСОБА_8 заповіт нею прочитаний вголос і підписаний власноручно.

Ст.1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Допитані в суді в якості свідків лікарі ОСОБА_12, ОСОБА_13, які оглядали та лікували ОСОБА_8 у хірургічному відділенні Корсунь-Шевченківської ЦРЛ по причині хвороби ніг показали, що призначені хворій ліки (знеболюючі, антибіотики,судинні препарати) не впливали на її стан здоров'я таким чином, що вона не розуміла дії оточуючих, хвора спілкувалася.

Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_8 по стану здоров'я не могла писати по причині поліартриту. Хвора по палаті ОСОБА_15 говорила, що ОСОБА_8 ніхто заповіт в голос не зачитував. При посвідченні заповіт в палаті були нотаріус, ОСОБА_3 і ще якась дівчина. Сваха ОСОБА_8 з 1996 році через квартиру з ОСОБА_3 і її матір'ю перебувала в не приязних відносинах.

Свідок ОСОБА_16 показала, що почерк у заповіті не ОСОБА_8, так як у тої був поліартрит (скрючені пальці) і її годували ложкою. З матір'ю ОСОБА_3 і її матір'ю ОСОБА_8 були ворогами, так як ті хотіли заволодіти квартирою.

Свідок ОСОБА_17 показав, що ОСОБА_8 проживала по сусідству. Син чоловіка ОСОБА_1 батькові і матері допомагав. Коли ОСОБА_8 перебувала в лікарні, то він її відвідував і бачив як у тої боліли ноги і руки. Мобільний телефон довго тримати не могла. Батько позивача говорив, що квартира дістанеться сину.

Свідок ОСОБА_18 показала, що являється дружиною позивача. Хвора, яка лежала в одній палаті з ОСОБА_8 - ОСОБА_15 розповідала їй, що бачила як нотаріус, ОСОБА_3 і її мати спілкувалися з ОСОБА_8.ОСОБА_8 була в поганому стані. Почерк у заповіті ОСОБА_8 не належать, так як у тої були хворі руки. ОСОБА_3 і її мати в квартирі ОСОБА_8 не зустрічала.

Свідок ОСОБА_19, брат покійного батька позивача, показав, що тільки ОСОБА_1 допомагав батькові матеріально, давав гроші за квартиру. ОСОБА_8 негативно говорила про ОСОБА_3 і її мати.

Свідок ОСОБА_20 також показала, що ОСОБА_8 мала хворі руки, її кормили ложкою.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦПК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тобто, позивач право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 не набув, а його право на спадкування після смерті батька ОСОБА_9 ніким не оспорюється.

Крім того, до закінчення розгляду справи по суті позивач не надав суду доказів того, що він у відповідності до ст.1264 ЦК України після смерті ОСОБА_8 має право у четверту чергу на спадкування за законом як особа, яка проживала з померлою однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Таким чином, позивач ОСОБА_1 не являється належною заінтересованою особою.

Ст.145 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, в тому числі психічний стан особи.

Враховуючи протиріччя в показаннях свідків та посилання позивача, що ОСОБА_8 через свій стан здоров'я не могла розуміти значення своїх дій, а тому не підписувала заповіт і це вчинила інша особа, суд ухвалами від 25 березня 2011 року та 10 листопада 2011 року призначив посмертну судово-психіатричну та почеркознавчу експертизи,виконання яких доручив експертним установам, погодженим з учасниками розгляду справи.

На розв'язання посмертної судово-психіатричної експертизи поставив узгоджені з учасниками розгляду справи запитання:

1.Дати оцінку впливу медичних препаратів, які призначалися для лікування ОСОБА_8 на її психічний стан та поведінку ?

2.Чи перебувала ОСОБА_8 в момент складення нею заповіту від 18 вересня 2010 року о 13 год.23 хв. в такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними?

На розв'язання почеркознавчої експертизи суд поставив узгоджені з учасниками розгляду справи запитання:

1.Чи виконані підпис і слова «Заповіт прочитаний мною вголос і підписаний власноручно та ОСОБА_8»в заповіті ВРА №660311 від 18 вересня 2010 року посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 2-1139 державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 особисто померлою ОСОБА_8 чи іншою особою.

Згідно Акту №515 від 26 вересня 2011 року судово-психіатричної експертизи:

1.Медичні препарати,які призначалися для лікування ОСОБА_8 хворобливого впливу на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними на час посвідчення заповіту о 13 год.23 хв. 18 вересня 2010 року не мали.

2.На час складання ОСОБА_8 заповіту від 18 вересня 2010 року о 13 год.23 хв. вона виявляла низку соматичних захворювань,зокрема вторинного,стероїдного походження, інсуліно - незалежного цукрового діабету,з діабетичною дисциркуляторною енцефалопатією,діабетичною поліневропатією та ангіопатієюб нижніх кінцівок,явища облітеруючого атеросклерозу судин нижніх кінцівок, з ішемією і трофічною виразкою лівої ноги та стійким больовим синдромом,проявив ревматоідного поліартриту,що не супроводжувалось будь-якими проявами недоумства чи психотичних порушень і не впливало патологічним, хворобливим чином на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними на юридично значимий період часу.

Згідно Висновку №1167-П від 16 липня 2012 року судово-почеркознавчої експертизи:

1.Підпис від імені ОСОБА_8 і слова від імені ОСОБА_8 «Заповіт прочитаний мною вголос і підписаний власноручно»та «ОСОБА_8»в оригіналі заповіту ВРА№660311 від 18 вересня 2010 року на ім'я ОСОБА_3, і в копії другого примірнику даного заповіту -виконані самою ОСОБА_8.

Згідно ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували і ці його вимоги, так як він просить усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_3 та її родичів на спадкове майно померлих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в той час, коли ОСОБА_3 таким спадкоємцем за законом на даний час не являється. Стосовно інших осіб позов не пред'явлений. Самі посилання на ворожість відносин між ОСОБА_8 і її родичами є виключно припущеннями,які не впливають на суть позову.

Згідно ст.63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Тобто, надані представником позивача пояснення осіб стосовно обставин справи суд не бере до уваги, оскільки ці особи як свідки в суді не допитувалися.

Згідно ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Всі інші надані представником позивача як письмові докази, не мають значення для вирішення справи по суті і суд їх до уваги не бере.

Згідно ст.65 ЦПК України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.58 і ч.2 ст.59 ЦПК України, належними є докази,які містять інформацію щодо предмета доказування та обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тобто, надані представником позивача як докази висновок спеціаліста №129 від 23 травня 2012 року про те, що рукописний текст змістом «Заповіт прочитаний мною вголос і підписаний власноручно ОСОБА_8»та підпис виконані не нею, а іншою особою з наслідуванням (подражанням) почерку ОСОБА_8 є не належні, оскільки складений на підставі заяви представника позивача і спеціалістом бралися до уваги обставини справи відомі з заяви представника.

До початку розгляду судом справи по суті шляхом подання письмової заяви він не змінив предмет або підставу позову, а відповідач не пред'явив зустрічний позов. Також протягом усього часу розгляду справи позивач збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Строки позовної давності для пред'явлення позову позивачем не пропущені.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки не встановив неправомірність дій зазначених в позовній заяві відповідачів.

Заходи забезпечення позову суд не вживалися.

При відмові в позові суд не присуджує з позивача на користь відповідачів заявлені ними як понесені судові витрати у справі в розмірах 21600,00 грн. і 1500,00 грн. на підставі того, що згідно п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до одних із витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у справі приймали участь як представники відповідача ОСОБА_3, а адвокат ОСОБА_7 приймав участь також як представник відповідача державного нотаріуса ОСОБА_6.

Керуючись ст.ст.197,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.15,203,215,225,230,257,1224,1233,1248,1257 ч.2,1261 ЦК України, суд

вирішив :

Відмовити в позові.

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, що з повним рішенням суду вони зможуть ознайомитися 14 вересня 2012 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя