Справа № 1718/1639/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2012 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - Ведяніної Т.О.
при секретарі - Мартинюк І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом відшкодування різниці у вартості товару, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 917 гривень різниці в сумі, вказаній при замовленні у відповідача дверей та вказаній в накладній при виконанні замовлення, стягнути 90 гривень за обналічники до дверей в кількості 2 штук, 300 гривень за непрацюючі замки у двох дверях та 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, збільшивши їх. Крім наведеного, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь вартість фарбування трьох дверних коробок у сумі 600 гривень.
Відповідач у суді не визнав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує факт укладення з позивачем договору на виготовлення восьми дверних блоків, однак, вказує, що з огляду на те, що після виготовлення замовлення ОСОБА_1 остання висловлювала претензії до якості дверей, ОСОБА_2 розірвав з позивачем договір, відмовившись від оплати. Наданиа позивачем накладна, зі слів ОСОБА_2, видана при отриманні іншого замовлення, зробленого пізніше дочкою позивача - ОСОБА_3
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.
В ході судового слідства встановлено, що 21 липня 2010 року позивачем - ОСОБА_1 у відповідача - ОСОБА_2, який є суб'єктом підприємницької діяльності і здійснює серійне виготовлення дверей дерев`яних внутрішніх, замовлено виготовлення восьми дерев`яних міжкімнатних дверей. Вказані обставини не заперечуються та визнані сторонами по справі.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Оскільки ОСОБА_2 прийняв замовлення ОСОБА_1, сторони домовились про усі істотні умови договору, а саме - щодо ціни, яка складала на момент укладення договору 12570 гривень, останньою було сплачено завдаток у сумі 1000 гривень, ОСОБА_2 приступив до виконання замовлення - на думку суду договір між сторонами був укладений. Вказані обставини, також, не заперечуються сторонами, крім цього, доводяться наявною в матеріалах справи квитанцією, завіреною печаткою відповідача.
Згідно із змістом ст.651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із накладної без номера від 4 жовтня 2010 року вбачається, що ОСОБА_2 нараховано вартість восьми дверних блоків, відпущених ОСОБА_1 у сумі 13480 гривень.
Судом приймаються вказані квитанції як належні докази, оскільки саме у такій формі відповідачем здійснювались оформлення замовлень, що доводиться атом перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 23 березня 2011 року та приписом, винесеним ОСОБА_2 Управлінням у справах захисту прав споживачів у Рівненській області.
Відповідно до пояснень відповідача, вказана сума є вартістю нового заказу, який поступив від дочки позивача після того, як ОСОБА_2 відмовився від виконання замовлення ОСОБА_1 Різниця в сумі обумовлена тим, що новий заказ передбачав виготовлення більш складного замовлення.
Судом критично сприймаються пояснення відповідача в цій частині, оскільки суму 13480 гривень за інший, зі слів відповідача заказ, сплатила саме ОСОБА_1, вказану вище накладну виписано на ім`я останньої, крім цього, завдаток у сумі 1000 гривень відповідачем позивачу повернуто не було, що ставить під сумнів той факт, що договір із ОСОБА_1 на виготовлення дверей було розірвано.
На доведення вказаних вище обставин позивачем надано відповідь № 140-с від 8 листопада 2010 року, яка надійшла ОСОБА_1 із прокуратури Сарненського району Рівненської області за результатами розгляду її скарги, відповідно до якої - в ході перевірки встановлено, що вартість її замовлення ОСОБА_2 змінено останнім через тривалий термін його виконання.
Судом не приймається до уваги наданий відповідачем на доведення своїх заперечень сертифікат відповідності продукції, яка виготовляється ОСОБА_2, вимогам держстандартів, оскільки вказаний документ не спростовує обставини, що викладені у позовній заяві.
Таким чином, в ході судового слідства достовірно встановлено, що між сторонами було укладено договір, умови якого були в односторонньому порядку змінені відповідачем в частині вартості виготовленої продукції - без узгодження із позивачем, що суперечить вимогам ст. ст. 651, 652 ЦК України, а тому вимога в частині відшкодування різниці ціни замовлення між узгодженою на момент його укладення (12570 гривень) та тою, що була сплачена позивачем після виготовлення дверей (13480 гривень) підлягає до задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача.
ОСОБА_1, крім цього, заявлялась позовна вимога про відшкодування відповідачем вартості недовезених обналічників у кількості двох штук у сумі 90 гривень, 300 гривень - вартості непрацюючих замків та 600 гривень вартості фарбування трьох дверних коробок.
Відповідно до ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На доведення інших вказаних вище вимог, ОСОБА_1 було надано бланки замовлення дверних блоків 122 від 3 листопада 2009 року, відповідно до яких остання замовила у ОСОБА_2 дверний блок із обналічниками. Зі слів відповідача вказані обналічники були виготовлені та привезені позивачу. Таким чином, доказів, які б доводили факт відсутності обналічників до замовлення ОСОБА_1 від 3 листопада 2009 року суду позивачем надано не було.
Крім цього, ОСОБА_1 не надано доказів того, що між сторонами по справі досягалась домовленість щодо фарбування дверних блоків та на встановлення замків. Не надано, також, доказів на невиконання цих замовлень. З огляду на наведене, вимога ОСОБА_1 щодо відшкодування їй відповідачем вартості фарбування дверей, обналічників та непрацюючих замків не підлягає до задоволення.
Із змісту ст.23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Тривалість часу протягом якого позивач, яка є особою пенсійного віку, проживає із дітьми - інвалідами, вимагала поновлення своїх порушених відповідачем прав, свідчить про те, що ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, через що суд вважає за необхідне задоволити вимогу про відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди, розмір якої, однак, з урахуванням вимог розумності та справедливості має бути зменшено.
Судом не приймаються до уваги надані в обґрунтування заподіяної моральної шкоди лікарняні листи, видані на ім`я позивача та ОСОБА_3 довідки, виданої відділенням швидкої допомоги Сарненської ЦРЛ, оскільки в ході судового слідства не здобуто доказів зв'язку захворювань, зазначених у цих медичних документах із відсутністю в помешканні позивача міжкімнатних дверей.
Таким чином, позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.
На підставі наведеного, ст.ст. 626, 638 ЦК України, керуючись ст.ст.60, 212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в коштах, зазначених при замовленні дверей та вказаних при виконанні замовлення по виготовленню дверей від 21 липня 2010 року - в сумі 917 гривень та завдану моральну шкоду у сумі 1000 гривень.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів за обналічники до дверей в кількості 2 штук у сумі 90 гривень, коштів за непрацюючі замки до двох дверей в сумі 300 гривень та 600 гривень вартості фарбування трьох дверних коробок - відмовити, за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ підпис
Копія вірно
Cуддя Сарненського районного
суду Ведяніна Т.О.