Пр.№ 2/0554/2286/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
«06»вересня 2012р. м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді Якуша Н.В.
при секретарі - Дручиніної О.О.
за участю:
позивача -ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом до ОСОБА_2, про стягнення суми, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 01 червня 2012 року у м. Слов'янськ між ним та відповідачем по справі був укладений простий письмовий попередній договір, згідно якого він передав, а відповідач отримала від нього гроші в сумі 1000 доларів США в якості завдатку для підтвердження зобов'язань, що повинні були мати місце в майбутньому, а саме укладання договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Зазначав, що нотаріально цей попередній договір від 01.06.2012 року не був посвідчений. В підтвердження передачі коштів відповідач написала йому власноруч розписку про отримання зазначеної суми грошей. Проте в нього змінились обставини, про можливість виникнення яких він попереджав відповідача і на наступний день, зранку 02.06.2012 року він повідомив ОСОБА_2, що не зможе в обумовлений строк, визначений в попередньому договорі знайти решту грошових коштів і попросив повернути йому 1000 доларів, які він їй віддав. Але отримав відмову. У зв'язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача на його користь суму грошей в розмірі 7999 грн. - еквівалент 1000 доларів США відповідно до довідки з Ощадного Банку України, судовий збір в розмірі 214,60 грн, 70,92 грн. за отримання довідки з КП БТІ в м. Слов'янськ, відповідно до якої він отримав інформацію, що ОСОБА_2 є належним відповідачем та 40 грн. за отримання довідки з Ощадного банку України про курс долара відповідно до гривні, і відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 250 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, навів доводи, аналогічні зазначеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала, в обґрунтування своє позиції зазначала, що згідно укладеного між нею та позивачем попереднього договору від 01.06.2012 року, а саме в п.7 зазначено,що при невиконанні Договору з вини покупця, продавець має право не повертати покупцю завдаток. Оскільки ОСОБА_1 відмовився з власної ініціативи від подальшого виконання договору і покупки будинку, то гроші надані ним в якості завдатку вона повертати не зобов'язана. Також зазначала, що частину грошових коштів вона віддала за виконання інвентаризаційних робіт нерухомого майна -будинку за адресою АДРЕСА_1, який мала намір продати відповідачу і які повинна була здійснити відповідно до п. 11.4 попереднього договору від 01.062012 року. Також відповідно до акту прийому виконаних робіт від 01.06.2012 року, укладеному між нею та ФОП ОСОБА_3 вона віддала 3200 грн. агенту з нерухомості, за допомогою якого вона шукала покупців на будинок і, з яким був укладений договір поруки на продаж №2012-4-25-1 від 25.04.2012 року. Наполягала на тому, що саме з вини позивача договір купівлі -продажу був не укладений, зазначала, що попередній договір від 01.06.2012 року є дійсним і тому вона не повинна віддавати позивачу грошові кошти.
Суд, вислухавши пояснення позивача, доводи відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.
Судом встановлено, що 01.06.2012р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 по справі був підписаний попередній договір (а.с.4). Цей факт сторонами визнаний та доказуванню не підлягає.
Даний договір укладений у простій письмовій формі. На виконання умов попереднього договору, а саме п. 5 позивач передав, а відповідач отримала суму завдатку в розмірі 1000 доларів США. Також факт передачі позивачем грошових коштів в сумі 1000 доларів США підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с.5).
Відповідно до п. 13 цього договору сторони повинні були укласти основний договір до 05.07.2012 року, однак на наступний день 02.06.2012 року позивач відмовився від покупки будинку, вказаного в попередньому договорі, тобто основний договір до зазначеного часу укладений не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі встановленій законом.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину не дійсним судом не вимагається.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 13 ППВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Враховуючи вище зазначене, вбачається що попередній договір, укладений сторонами 01.06.2012 року, не відповідає вимогам закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення, а отже останній є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Також суд зазначає, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідач не просила суд визнати попередній договір дійсним.
Крім того, з пояснень сторін та наданих суду доказів не видно, щоб одна із сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд ставиться критично до посилань відповідача на те, що вона не повинна повертати грошові кошти ОСОБА_1 з тих підстав, що частину з них, а саме 1000 грн. вона сплатила за виконання інвентаризаційних робіт нерухомого майна, а 3200 грн. вона віддала агенту з нерухомості за виконану роботу, оскільки з долученої до матеріалів справи квитанції від 01.06.2012 року (а.с.25) не вбачається за що саме було сплачено відповідну суму відповідачем, а з акту виконаних робіт тільки вбачається, що була зроблена інвентаризаційна робота нерухомого майна, але саме якого майна інформація відсутня.
Відповідно до Договору поруки на продаж №2012-4-25-1 від 25.04.2012 року, який було укладено між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, вбачається обов'язок ОСОБА_2 сплатити агенту суму винагороди в разі підписання між нею на покупцем як основного договору так і попереднього (а.с.28-31). Відповідно до Акту прийому виконаної роботи від 01.06.2012 року ОСОБА_2 сплатила агенту 3200 грн. (а.с.27).
Аналізуючи зазначені відповідачем доводи та надані нею докази суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З Договору від 25.04.2012 року та акту прийому виконаних робіт від 01.06.2012 року не вбачається, що предметом договору є саме будинок АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з вищезазначеного, суд визнає ці докази не належними.
Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на зазначене та положення статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання.
Як було встановлено судом, попередній договір, укладений сторонами 01.06.2012 року не відповідає вимогам закону і є нікчемним.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки попередній договір є нікчемним, основний договір купівлі-продажу сторони не укладали, а тому одержані ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1000 доларів є не завдатком, а авансом, який підлягає поверненню позивачу в розмірі сплаченої суми.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до довідки №1213 від 26.07.2012 року Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк»повідомляло, що станом на 01.06.2012 року курс іноземної валюти складав: за 100 доларів США -799, 25 грн.
Курс долару США на день ухвалення рішення складає 799 гривень за 100 доларів США. Таким чином, поверненню позивачу підлягає сума авансу 1000 доларів США, що дорівнює 7999 гривень (1000 доларів США х 7,99 гривень за 1 долар).
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо стягнення суми повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є законними обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката. Але суду не надано копії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю та договору на надання правової допомоги, з якого б вбачалось, що грошові кошти сплачено саме за правову допомогу по даній цивільній справі.
Вказані вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтвердженні судові витрати.
В матеріалах справи міститься квитанції №2678/сл на суму 68,67 грн. від 25.06.2012 року та №199 від 25.06.2012 року на суму 2,25 грн., яка сплачена ОСОБА_1 за видачу довідки КП «БТІ»(а.с.8), з якої вбачається, що право власності на будинок, розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2.(а.с.6) та квитанція №49098166 від 26.07.2012 року на суму 40 грн. за видачу довідки щодо курсу іноземної валюти (а.с.10).
Тому суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача документально підтверджені витрати, які поніс позивач при підготовці позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 130, 174, 209, 212, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 570, 635, 657 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 суму в розмірі 7999 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп., витрати за отримання довідки з відділення Ощадбанку в розмірі 40 грн. 00 коп., витрати за отримання довідки в КП «БТІ»м. Слов'янськ в розмірі 70 грн. 92 коп., а всього стягнути 8324 грн. 52 коп.
В решті позовних вимог -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2012 року.
Суддя Якуша Н.В.