ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.12 р. Справа № 5006/22/38пд/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУС»

(04119, м. Київ, вул. Якіра, 13-Б)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (83086, м. Донецьк, вул. Комунарів, 4)

про внесення змін до договору.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Федоренко Д.А., довіреність від 17.04.2012 №17/04-2012;

від відповідача - Шаповалова Ю.І., довіреність від 14.05.2012 б/н.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУС» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (Відповідач) про внесення змін до договору №90/2 про продаж квитків та надання послуг на автостанціях, укладеного між сторонами 07.09.2011, а саме:

1) доповнити договір пунктом 2.1.8 в наступній редакції: «Об'єднання не має права знімати з рейсу пасажира за наявності у нього квитка встановленого зразку, проданого Перевізником самостійно (або через агентство), а не через касу автостанції (автовокзалу)»;

2) пункт 2.3.11 викласти у наступній редакції: «Здійснювати перевезення пасажирів за наявності у пасажирів квитків встановленого зразку, у вартість яких включений страховий збір»;

3) пункт 2.3.12 викласти у наступній редакції: «Водії Перевізника можуть здійснювати дообілечування пасажирів на території автостанції (автовокзалу) власними квитками встановленого зразку після закриття касових відомостей»;

4) доповнити договір пунктом 2.3.16 в наступній редакції: «Повідомляти засобами зв'язку (пошта, електронна пошта, факс) Об'єднання до 1 (першого) числа наступного місяця про кількість білетів, які Об'єднання може продати на рейси, що здійснюються Перевізником у рамках цього Договору, через каси автостанції (автовокзалу) в наступному місяці»;

5) доповнити договір пунктом 2.3.17 наступного змісту: «У випадку зміни кількості білетів, які Об'єднання може продати на рейси, що здійснюються Перевізником, Перевізник засобами зв'язку завчасно зобов'язаний повідомити про це Об'єднання»;

6) доповнити договір пунктом 2.4.3 наступного змісту: «Самостійно (або через агентство) здійснювати продаж білетів встановленого зразку на власні рейсові автобуси населенню»;

7) доповнити договір пунктом 2.1.9 в наступній редакції: «Об'єднання не має права здійснювати в односторонньому порядку будь-які утримання з власних прибутків Перевізника, крім утримань у розмірі власної винагороди у розмірі 10% від суми тарифу реалізованих проїзних квитків відповідно до п.3.1. даного договору»;

8) пункти 2.2.2, 2.2.4, 3.5, 3.6, 3.8, 4.7, 4.8 виключити;

9) в пункті 3.4 виключити речення: «Дана винагорода сплачується шляхом її утримання Об'єднанням з коштів, отриманих в результаті продажу білетів»;

10) пункт 3.7 викласти у наступній редакції: «У випадку продажу білетів Перевізником самостійно або через агентство пасажиру, який здійснює посадку на автостанції Об'єднання, автостанційний збір у розмірі 10% від вартості тарифу на проїзд (включаючи ПДВ) Перевізник сплачує Об'єднанню»;

11) доповнити договір пунктом 4.3.3 в наступній редакції: «За кожен випадок зняття з рейсу пасажиру за наявності у нього квитка, проданого Перевізником самостійно (або через агентство), а не через касу автостанції (автовокзалу) - штраф у розмірі 250 грн. за кожен випадок. Факт зняття пасажиру з рейсу фіксується Актом довільної форми, який складається водієм автобуса, повинен містити дані про рейс (номер, маршрут, дата), ПІБ пасажира, який був знятий з рейсу. Даний Акт підписується водієм автобуса, пасажиром, знятим з рейсу, а також представником Об'єднання. У випадку відмови представника Об'єднання від підпису даного Акту про це вказується в самому Акті, що не тягне за собою його недійсності. Даний Акт є підставою для нарахування Об'єднанню вказаних вище штрафів»;

12) доповнити договір пунктом 4.3.4 в наступній редакції: «За кожен випадок продажу білету через касу автостанції (автовокзалу) понад кількість, встановлену Перевізником відповідно до п.2.3.16 - штраф у розмірі 250 грн. за кожен випадок»;

13) доповнити договір пунктом 4.3.5 наступного змісту: «За кожен випадок здійснення в односторонньому порядку Об'єднанням будь-яких утримань грошових коштів з власних доходів Перевізника, крім утримань у розмірі власної винагороди у розмірі 10% від суми тарифу реалізованих проїзних квитків відповідно до п.3.1. даного Договору, Об'єднання сплачує Перевізнику пеню у розмірі 5% від суми такого утримання»;

14) пункт 4.4 договору викласти в наступній редакції: «Підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.4.2.1 - 4.2.3 є матеріали перевірок посадовими особами диспетчерських журналів, відомостей касового продажу білетів, подорожніх та квітково-облікових листів, складених посадовими особами Об'єднання, завірені підписами відповідальних осіб Об'єднання та Перевізника та штампом автостанції (автовокзалу)».

Позовні вимоги, із посиланням на статті 629, 651 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України, положення Закону України «Про автомобільний транспорт», Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2010 №860, обґрунтовані істотними порушеннями Відповідачем умов договору від 07.09.2011 №90/2, зокрема:

- порушенням права Позивача самостійно здійснювати продаж квитків на автобуси свого підприємства та надавати у повному обсязі послуги з автомобільних перевезень населенню;

- незаконним утриманням з коштів, отриманих в результаті продажу білетів, суми власної винагороди та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/22/38пд/2012.

07.06.2012 Позивач звернувся до господарського суду із заявою про зміну предмету позову, згідно з якою просить доповнити позовні вимоги таким пунктом: «Доповнити договір пунктом 3.9 в наступній редакції: «Грошові кошти, отримані Об'єднанням в якості плати за перевезення багажу, підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника у повному обсязі за мінусом винагороди Об'єднання у розмірі 10%, яку Об'єднання залишає собі». Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судових засіданнях, що відбулись 07.06.2012, 13.06.2012, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошувалась перерва відповідно до 13.06.2012, 20.06.2012.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2012, за правилами статті 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжений на 15 днів - до 09.07.2012.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 06.07.2012 справу №5006/22/38пд/2012 було передано на розгляд судді Кучерявій О.О., у зв'язку із перебуванням судді Архипенка О.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2012, на виконання розпорядження голови господарського суду Донецької області від 19.07.2012, справу №5006/22/38пд/2012 прийнято до провадження суддею Архипенко О.М.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема:

- відповідно до вимог чинного законодавства під час укладення договору від 07.09.2011 №90/2 сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов;

- жодних істотних порушень умов договору від 07.09.2011 №90/2, які можуть бути підставою для застосування статті 651 Цивільного кодексу України, Відповідачем не вчинено;

- запропоновані зміни до договору є неприйнятними для Відповідача, оскільки він значною мірою буде позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною адміністрацією автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України надано дозволи Позивачу на перевезення пасажирів на міжобласних автобусних маршрутах загального користування, зокрема: серії АТ №000621 від 20.06.2011 - за маршрутом Донецьк-Київ; серії АТ №001235 від 20.06.2011 - за маршрутом Донецьк-Ялта (рейс 797/798); серії АТ №000147 від 27.10.2010 - за маршрутом Донецьк-Ялта (рейс 807/808); серії АТ №000904 від 20.05.2009 - за маршрутом Донецьк-Одеса.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів. Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

За приписами частини третьої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З урахуванням вищевказаних вимог законодавства, 07.09.2011 між Позивачем, як перевізником, та Відповідачем, як автостанцією, укладений договір №90/2 про продаж квитків та надання послуг на автостанціях (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Відповідач за дорученням Позивача прийняв на себе зобов'язання по наданню на території своїх автостанцій комплексу послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Позивача, продажу проїзних квитків населенню, диспетчерського управління, організації прибуття та відправлення автобусів з обладнаних платформ, інформування водіїв відносно умов дорожнього руху на маршруті, а також надання інших послуг у відповідності з вимогами Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 ГК України).

Частинами другою та третьою статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Згідно з пунктом 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 №1184) (далі - Правила) перевізник укладає з автостанцією договір про надання послуг автостанцією, яким визначаються перелік та обсяги послуг, їх вартість і порядок проведення розрахунків.

Як раніш встановлено судом, 07.09.2011 між сторонами укладений договір №90/2, обов'язковість якого встановлена статтею 32 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зміст Договору визначений сторонами на основі Примірної форми договору про надання послуг автостанцією перевізникові, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2010 №860. При цьому, в порядку частини четвертої статті 179 ГК України, сторони дійшли згоди про зміну окремих умов, передбачених примірним договором, та про доповнення його змісту.

Так, зокрема, відповідно до розділу 2 Договору Позивач взяв на себе такі зобов'язання:

- здійснювати перевезення пасажирів за наявністю у пасажирів квитків встановленого зразка, у вартість яких включений страховий збір, придбаних на зупиночних пунктах Відповідача (підпункт 2.3.11);

- здійснювати на території автостанції продаж пасажирам власних квитків після закриття касових відомостей та з дозволу осіб, що здійснюють контроль за відправленням автобусів (підпункт 2.3.12).

Щодо оплати послуг, порядку розрахунків та нарахування штрафних санкцій сторони дійшли згоди про наступне:

- за надання послуг у відповідності з предметом договору Позивач сплачує Відповідачу винагороду у розмірі 10% від суми тарифу реалізованих проїзних квитків, згідно з відомостями касового продажу, які є підставою для розрахунків, а також ПДВ на суму винагороди. Вказана винагорода сплачується шляхом утримання Відповідачем належних йому сум з коштів, отриманих в результаті продажу квитків (абзац другий пункту 3.1);

- при здійсненні розрахунків з Позивачем у готівковій формі Відповідач додатково отримує від Позивача винагороду у розмірі 1% від суми тарифу реалізованих квитків. Ця винагорода сплачується шляхом її утримання Відповідачем з коштів, отриманих в результаті продажу квитків (пункт 3.4);

- у випадку повернення квитків Відповідач має право утримати суму, сплачену Позивачу раніш за відомостями касового продажу, з сум будь-якої поточної виплати на підставі Акту про повернення квитків (пункт 3.5);

- у випадку продажу квитків водієм Позивача після закриття касових відомостей Позивач зобов'язаний сплатити Відповідачу збір за кожного пасажира у розмірі 25% від суми, що не поступила в касу автостанції доходу з отриманням касового чеку на всю суму (пункт 3.6);

- у випадку продажу пасажирам квитків водієм Позивача в автобусі після закриття касової відомості на території автостанції Відповідач має право здійснити утримання власних доходів з Позивача у відповідності з пунктом 3.6 договору (підпункт 2.2.2);

- у випадку продажу квитків Позивачем самостійно або через агентство, пасажиру, який здійснює посадку на автостанції Відповідача, автостанційний збір у розмірі 20% від вартості тарифу на проїзд, Позивач сплачує в касу автостанції перед відправленням в рейс (пункт 3.7);

- якщо після закриття касових відомостей, при виїзді з автостанції, в салоні автобусу будуть виявлені пасажири без наявності проїзного квитка, то Відповідач залишає за собою право здійснити утримання власних доходів з Позивача згідно з пунктом 3.6 цього договору (пункт 3.8);

- Відповідач має право утримувати з коштів, що належать виплаті Позивачу за перевезення пасажирів суму штрафних санкцій, а також будь-яку іншу заборгованість перед Відповідачем до повного погашення такої заборгованості (підпункт 2.2.4);

- Відповідач має право утримати суму штрафних санкцій та будь-якої заборгованості при проведенні взаєморозрахунків між Відповідачем та Позивачем за поточним місяцем (пункт 4.7);

- у випадку розрахунків з Позивачем у відповідності з пунктом 3.3 Відповідач має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій та будь-якої іншої заборгованості з сум будь-якої поточної виплати по відомостям касового продажу (пункт 4.8).

При цьому, порядок утримання Відповідачем заборгованості та штрафних санкцій встановлений пунктами 4.5, 4.6 Договору:

- на підставі зведених даних про порушення за місяць, а також будь-якої заборгованості Відповідач до 10-го числа наступного за звітним місяцем складає Акт у 3-х примірниках, один з яких направляє протягом 10 днів Позивачу. Акт повинен бути розглянутий та підписаний Позивачем протягом 5 днів після отримання. У випадку відсутності заперечень з боку Позивача або прострочення 5-денного строку розгляду вищевказаний акт є підставою для стягнення штрафних санкцій;

- на підставі зведених даних про заборгованість Позивача порушення їм своїх зобов'язань за договором Відповідач до 10 числа наступного за звітним місяцем направляє на адресу Позивача письмове повідомлення про вказані порушення.

Судом встановлено, що будь-яких розбіжностей при укладенні Договору між сторонами не виникало, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, щодо переліку та обсягу послуг, їх вартості і порядку проведення розрахунків.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладених вимог чинного законодавства, суд визнає Договір укладеним і, як наслідок, обов'язковим для виконання сторонами в порядку статті 629 ЦК України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у зв'язку з наявністю істотних порушень Договору з боку Відповідача, 27.10.2011 на адресу останнього Позивачем в порядку частини другої статті 188 ГК України був направлений у двох примірниках проект додаткової угоди від 01.12.2011 до Договору, яким передбачалось внесення змін та доповнень до його змісту.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення та листа Центру поштового зв'язку №1 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 14.06.2012 за вих. №07/5-726, проект додаткової угоди до Договору був отриманий уповноваженою особою Відповідача 31.10.2011.

За правилами частин третьої та четвертої статті 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Неодержання від Відповідача протягом встановленого законодавством строку відповіді на пропозицію про зміну Договору, і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Згідно з частиною першою статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони встановили, що зміни до договору можуть бути внесені лише шляхом складання додаткової угоди до цього договору, що, як наслідок, виключає внесення змін до Договору в односторонньому порядку.

Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю жодного закону, яким би встановлювалась обов'язковість внесення змін до договору про надання послуг автостанцією, визначальним для вирішення даного спору є встановлення обставин істотного порушення Відповідачем умов Договору. При цьому, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести такі обставини покладається на Позивача.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Відповідач порушує передбачений пунктами 4.5, 4.6 Договору порядок утримання з Позивача штрафних санкцій та іншої заборгованості, що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.2012 у справі №5006/6/29/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУС» до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що протягом вересня-грудня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» в односторонньому порядку, тобто без додержання приписів пунктів 4.5, 4.6 Договору, нарахувало та утримало з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУС» грошові кошти в сумі 28310,00 грн

Рішення господарського суду Донецької області від 23.05.2012 у справі №5006/6/29/2012 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, а отже має преюдиціальне значення у розумінні статті 35 ГПК України під час вирішення даного спору.

За таких обставин, суд вважає доведеним Позивачем факт порушення Відповідачем пунктів 4.5, 4.6 Договору.

На підставі вказаного порушення Позивач просить внести до Договору такі зміни:

- доповнити договір пунктом 2.1.9 в наступній редакції: «Об'єднання не має права здійснювати в односторонньому порядку будь-які утримання з власних прибутків Перевізника, крім утримань у розмірі власної винагороди у розмірі 10% від суми тарифу реалізованих проїзних квитків відповідно до п.3.1 даного договору»;

- пункти 2.2.2, 2.2.4, 3.5, 3.6, 3.8, 4.7, 4.8 виключити;

- в пункті 3.4 виключити речення: «Дана винагорода сплачується шляхом її утримання Об'єднанням з коштів, отриманих в результаті продажу білетів»;

- пункт 3.7 викласти у наступній редакції: «У випадку продажу білетів Перевізником самостійно або через агентство пасажиру, який здійснює посадку на автостанції Об'єднання, автостанційний збір у розмірі 10% від вартості тарифу на проїзд (включаючи ПДВ) Перевізник сплачує Об'єднанню»;

- доповнити договір пунктом 4.3.5 наступного змісту: «За кожен випадок здійснення в односторонньому порядку Об'єднанням будь-яких утримань грошових коштів з власних доходів Перевізника, крім утримань у розмірі власної винагороди у розмірі 10% від суми тарифу реалізованих проїзних квитків відповідно до п.3.1. даного Договору, Об'єднання сплачує Перевізнику пеню у розмірі 5% від суми такого утримання»;

- пункт 4.4 договору викласти в наступній редакції: «Підставою для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.4.2.1 - 4.2.3 є матеріали перевірок посадовими особами диспетчерських журналів, відомостей касового продажу білетів, подорожніх та квітково-облікових листів, складених посадовими особами Об'єднання, завірені підписами відповідальних осіб Об'єднання та Перевізника та штампом автостанції (автовокзалу)».

Проаналізувавши вказані вимоги Позивача, суд дійшов до висновку, що вони фактично спрямовані на повну зміну встановленого в Договорі порядку розрахунків, що не відповідає ступеню допущеного Відповідачем порушення Договору.

На думку суду, з метою захисту прав і законних інтересів Позивача та попередження у майбутньому таких порушень з боку Відповідача, достатніми та обґрунтованими можуть бути вимоги (зміни до Договору) лише про встановлення відповідальності останнього за такі дії, тобто за порушення пунктів 4.5, 4.6 Договору.

Крім того, суд вважає, що запропоновані Позивачем зміни до Договору щодо порядку розрахунків є недосконалими, оскільки, наприклад, взагалі не передбачають порядку розрахунків між сторонами (сплати автостанційного збору) у разі продажу квитків водієм Позивача, не містять строків розрахунків та порядку обліку квитків, проданих Позивачем самостійно або через відповідні агентства.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зміни порядку розрахунків за Договором та відмовляє в позові в цій частині вимог.

Крім того, у зв'язку з порушенням Відповідачем права Позивача самостійно здійснювати продаж квитків на автобуси свого підприємства та надавати у повному обсязі послуги з автомобільних перевезень населенню, Позивач просить:

- доповнити договір пунктом 2.1.8 в наступній редакції: «Об'єднання не має права знімати з рейсу пасажира за наявності у нього квитка встановленого зразку, проданого Перевізником самостійно (або через агентство), а не через касу автостанції (автовокзалу)»;

- пункт 2.3.11 викласти у наступній редакції: «Здійснювати перевезення пасажирів за наявності у пасажирів квитків встановленого зразку, у вартість яких включений страховий збір»;

- пункт 2.3.12 викласти у наступній редакції: «Водії Перевізника можуть здійснювати дообілечування пасажирів на території автостанції (автовокзалу) власними квитками встановленого зразку після закриття касових відомостей»;

- доповнити договір пунктом 2.3.16 в наступній редакції: «Повідомляти засобами зв'язку (пошта, електронна пошта, факс) Об'єднання до 1 (першого) числа наступного місяця про кількість білетів, які Об'єднання може продати на рейси, що здійснюються Перевізником у рамках цього Договору, через каси автостанції (автовокзалу) в наступному місяці»;

- доповнити договір пунктом 2.3.17 наступного змісту: «У випадку зміни кількості білетів, які Об'єднання може продати на рейси, що здійснюються Перевізником, Перевізник засобами зв'язку завчасно зобов'язаний повідомити про це Об'єднання»;

- доповнити договір пунктом 2.4.3 наступного змісту: «Самостійно (або через агентство) здійснювати продаж білетів встановленого зразку на власні рейсові автобуси населенню»;

- доповнити договір пунктом 4.3.3 в наступній редакції: «За кожен випадок зняття з рейсу пасажиру за наявності у нього квитка, проданого Перевізником самостійно (або через агентство), а не через касу автостанції (автовокзалу) - штраф у розмірі 250 грн. за кожен випадок. Факт зняття пасажиру з рейсу фіксується Актом довільної форми, який складається водієм автобуса, повинен містити дані про рейс (номер, маршрут, дата), ПІБ пасажира, який був знятий з рейсу. Даний Акт підписується водієм автобуса, пасажиром, знятим з рейсу, а також представником Об'єднання. У випадку відмови представника Об'єднання від підпису даного Акту про це вказується в самому Акті, що не тягне за собою його недійсності. Даний Акт є підставою для нарахування Об'єднанню вказаних вище штрафів»;

- доповнити договір пунктом 4.3.4 в наступній редакції: «За кожен випадок продажу білету через касу автостанції (автовокзалу) понад кількість, встановлену Перевізником відповідно до п.2.3.16 - штраф у розмірі 250 грн. за кожен випадок».

При цьому, судом встановлено, що вказана частина позовних вимог заявлена без зазначення конкретних положень Договору, які порушуються Відповідачем, що, у свою чергу, унеможливлює внесення змін до Договору в судовому порядку на підставі частини другої статті 561 ЦК України, а саме у зв'язку з істотним порушенням договору.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 115 Правил перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Продаж квитків може здійснюватися водієм автобусу в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції. У разі продажу квитків через агентство або перевізником самостійно частину автостанційного збору перевізник перераховує автостанції, на якій пасажир повинен здійснити посадку.

Право на самостійний продаж квитків Позивачем (у тому числі водієм) передбачено і умовами Договору (підпункт 2.3.12, пункти 3.6, 3.7 тощо). При цьому, під час укладання Договору сторони дійшли згоди, що у разі продажу квитків Позивачем самостійно, автостанційний збір сплачується ним в касу автостанції перед відправленням в рейс.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що право посадки на автостанції Відповідача та подальший проїзд в автобусах Позивача має, зокрема, пасажир з квитком, що придбаний у Позивача, але лише у разі виконання останнім умов Договору, тобто внесення в касу Відповідача перед відправленням автобусу в рейс погодженої суми автостанційного збору.

Як на доказ, що підтверджує порушення Відповідачем права Позивача на здійснення продажу квитків через агентства та самостійно, останній посилається на Акти про зняття пасажиру з рейсу, підписані водіями Позивача та пасажиром автобусу.

Відповідно до цих Актів невідомі посадові особи Відповідача протягом вересня-листопада 2011 року здійснювали у примусовому порядку зняття з автобусів Позивача пасажирів, які мали квитки, придбані не в касах Відповідача.

Водночас, вказані акти не містять відомостей про виконання Позивачем свого обов'язку щодо внесення перед відправленням в рейс в касу Відповідача автостанційного збору за цих пасажирів. Також, в матеріалах справи відсутні, а Позивачем не надано інших доказів, що можуть підтверджувати виконання останнім умов Договору (пункту 3.7) в частині сплати Відповідачу автостанційного збору (касові чеки тощо), а відтак суд не приймає вказані докази в якості одностороннього порушення Відповідачем умов Договору щодо забезпечення на території своєї автостанції посадки пасажирів з квітками Позивача та на його автобуси.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами істотне порушення Відповідачем умов Договору, а саме права Позивача самостійно здійснювати продаж квитків на автобуси свого підприємства, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

З підстав порушення Позивачем порядку зміни господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України, та недоведеністю обставин, необхідних для застосування статті 651 ЦК України, суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог, викладених у заяві про зміну предмету спору, а саме в частині: «Доповнити договір пунктом 3.9 в наступній редакції: «Грошові кошти, отримані Об'єднанням в якості плати за перевезення багажу, підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок Перевізника у повному обсязі за мінусом винагороди Об'єднання у розмірі 10%, яку Об'єднання залишає собі».

З урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні Договору, беручи на себе певні зобов'язання та погоджуючи перелік прав іншої сторони, Позивач та Відповідач дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а в даному випадку, заява Позивача свідчить про незгоду з раніше досягнутими домовленостями, що не може бути підставою зміни договору, а згідно зі статтею 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.08.2012.

Суддя Архипенко О.М.