ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 р. Справа № 95548/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку скороченого провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 24.02.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов`язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п.2 ст.6 Закону України " Про статус гірських населених пунктів" за період з 01 липня 2010 року по 31 січня 2011 року включно, та проводити виплати в майбутньому.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позовні вимоги за період з 01.07.2010 року по 23.08.2010 року (включно) залишено без розгляду, в решті позов задоволено, зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус гірських населених пунктів» за період з 24.08.2010 р. по 31.01.2011 р. включно, одноразово з урахуванням виплачених раніше сум, зобов'язано відповідача починаючи з 01.02.2011 року проводити нарахування та виплату позивачу щомісячно підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус гірських населених пунктів» до припинення права на таке, зобов'язано відповідача виконати постанову негайно.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу недоплаченого підвищення до пенсії підлягають задоволенню лише з 24.08.2010 року по 31.01.2011 року, та починаючи з 01.02.2011 року, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необмеження строком перерахування та виплати недоотриманого підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки внесенням змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слугуватиме підставою для зміни нарахувань і виплат розміру зазначеного вище підвищення до пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виплату позивачу надбавки відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, через що оскаржувану постанову в частині звернення до виконання слід змінити.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст.197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково. Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року у справі №2а-874/11 в частині допущення до негайного виконання змінити. Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року у справі №2а-874/11 залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк