Справа № 2-855/12

Провадження № 2/1805/855/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Грищенко О.В.,

при секретарі -Біріній Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Гера" товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват-плюс", до Дочірнього підприємства „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс" про визнання договорів недійсними, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.12.2011 року уклав з відповідачами договори, які просить визнати недійсними, оскільки був введений відповідачем в оману щодо змісту цих правочинів. Укладаючи договори, під впливом обману з боку відповідачів, був переконаний, що укладає договір позики, на вимогу іншої сторони, вніс 3000 грн. на рахунок відповідача нібито в якості підтвердження своєї платоспроможності погашення позики, та за умови подальшого зарахування цієї суми в рахунок внесення чергових платежів за договором позики. Як виявилося, ця сума була сплачена ним за консультативні послуги, про що був підписаний ним один з оспорюваний договорів. Другий договір також не являвся договором позики, а передбачав що позивач на умовах Програми діяльності ПРИВАТ-ПЛЮС (додаток № 1 до договору) отримує від іншої сторони послуги, спрямовані на придбання товару. Просив визнати недійсними укладені з відповідачами договори разом з додатками до договору та стягнути з відповідача ДП „Гера" ТОВ „Компанія „Приват-плюс" на свою користь на відшкодування матеріальної шкоди 6000 гривень 00 коп. та на відшкодування моральної шкоди 600 гривень 00 коп., а також в дольовому порядку судові витрати в сумі 322 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили врахувати також, що ще однією підставою для визнання цих договорів недійсними є те, що відповідачі не мали права на укладення з ним таких договорів, оскільки не мали відповідної ліцензії, яка вимагається для надання фінансових послуг.

Відповідачі, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що представник відповідача в судовому засіданні висловив свою позицію, надав також письмові заперечення проти позову, на підставі наявних у справі доказів, які, на думку суду, є достатніми, суд за згодою позивача вважає за можливе завершити розгляд справи у відсутність представника відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Встановлено, що сторони у справі уклали договори. Згідно з договором від 20.12.2011 року № 011271, укладеним між ОСОБА_1 та ДП „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс" та додатками до нього, які є його невід'ємною частиною, ОСОБА_1 ( партнер), згідно з програмою діяльності „ПРИВАТ-ПЛЮС" (додаток № 1 до Договору) зобов'язується сплачувати іншій стороні одноразовий платіж та щомісячні платежі, згідно вартості товару та графіком (додаток № 2). З додатку № 2 вбачається, що Партнер придбаває у іншої сторони меблі на суму 40000 грн. При цьому в договорі не визначено, які саме меблі та в якій кількості зобов'язується купити Партнер, тобто сторони уклали договір про придбання товару в групах. (а.с.27-30).

Згідно з умовами іншого договору від цієї ж дати та за цим же номером, укладеного між ОСОБА_1 та ДП „Гера" ТОВ „Компанія „Приват-плюс", за оформлення документів та отримання консультацій щодо підписання названого вище договору, Замовник (ОСОБА_1) сплачує виконавцю (ДП „Гера" ТОВ „Компанія „Приват-плюс") три тисячі гривень. При цьому, згідно з п. 5.4 цього договору Замовник вправі розірвати його в односторонньому порядку протягом 9 календарних днів з моменту підписання), у цьому разі йому будуть повернуті сплачені ним за договором кошти протягом 20 банківських днів з моменту отримання його письмової заяви. (а.с.7).

20.12.2011 року, згідно з оригіналом квитанції, ОСОБА_1 сплатив три тисячі гривень на рахунок ДП „Гера" ТОВ „Компанія „Приват-плюс".(а.с.10, 146).

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ДП „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс" з метою отримання позики, дізнавшись про таку можливість із оголошення в газеті „Ваш шанс". (а.с.23). Як вбачається з цього оголошення, де крупними літерами виділено слово „позика", пропонується її отримання „на будь-що, в розмірі від 3000 до 40000 грн., без довідки про доходи", а також зазначено про гарантії отримання позики. По лівому краю оголошення дрібним шрифтом зазначено: „на частку вартості товару на умовах Програми діяльності „Приват-Плюс „Позика". Крім того, з оголошення вбачається також, що про деталі отримання позики можна дізнатися в офісі за адресою м. Суми, вул.. Козацький Вал, 2-Б, оф.211.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач не помітив зазначеного речення, оскільки шрифт, яким воно написане, є дуже дрібним, та у звязку з цим нерозбірливим для читання, що підтверджується оглядом в судовому засіданні оригіналу газети з оголошенням. Як пояснив позивач, при зверненні за вказаною в оголошенні адресою, особа, у якої була довіреність від імені ДП „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс", і яка представилася, як консультант, запевнила позивача в тому, що він отримає позику у необхідному йому розмірі ( 40 000 грн.), сплативши перший внесок в сумі 3 000 грн. в рахунок погашення в подальшому своїх зобов'язань за договором. При цьому пояснила також, що гроші в сумі 3000 грн. необхідно сплатити на відповідний рахунок, реквізити якого надала позивачу (а.с.147), та зазначила, що позику він зможе отримати протягом 9 наступних діб з дня оплати суми 3000 грн. Крім того, пояснив також, що договори для ознайомлення та підписання йому надали лише після оплати ним вказаної суми.

Ці пояснення підтверджуються також показами свідка ОСОБА_2, який пояснив суду, що разом з позивачем, який є його знайомим, в грудні 2011 року вони шукали можливість отримати грошову позику, та побачивши оголошення в газеті, звернулися за вказаною у ньому адресою. Працівник товариства, яка показала їм свою довіреність від імені ДП „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс", переконувала їх у тому, що кожен з них зможе отримати позику в необхідній їм сумі до кінця 2011 року. Замість договору їм показали ксерокопію нібито витягу з договору, де було зазначено, що гроші гарантовано будуть отримані позичальником на протязі 7 діб. Умовою отримання грошей була сплата позичальником першого внеску в рахунок подальшого розрахунку за зобов'язаннями договору позики.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. На підставі ст. 230 ч. 2 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Загальні підстави для стягнення моральної шкоди передбачені ст. 1167 ЦК України.

Згідно з п. 20 Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

На думку суду, укладаючи оспорювані договори, позивач помилявся щодо природи цих правочинів, прав та обов'язків сторін, оскільки був навмисно введений в оману іншою стороною щодо цих істотних обставин. Так, позивач, діючи під впливом обману з боку відповідачів, вважав, що укладає договір позики, а насправді, підписав два договори: про надання консультативних послуг та про придбання товарів у групах.

Факт застосування обману відповідачами підтверджено зібраними у справі письмовими доказами та показами свідка, які не спростовують доводів позивача та повністю узгоджуються з його поясненнями в судовому засіданні. На думку суду, обман полягає в тому, що за переконанням працівника ДП „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс", а також за змістом оголошення в газеті, позивачу обіцяли надати позику в необхідному йому розмірі, а насправді замість договору позики позивач уклав договір про отримання товару у групах. Крім того, перший внесок в сумі 3000 грн. був необхідним нібито для отримання позики саме в сумі 40000 грн. та повинен був зараховуватися в подальшому до загальної суми його виплат при поверненні ним позики, а насправді ця сума 3000 грн. виявилася оплатою консультативних послуг. Позивачеві не було надано для ознайомлення тексти договорів, а надані їх примірники вже після внесення на рахунок відповідача суми 3000 грн. Враховуючи те, що довірена особа відповідача переконала ОСОБА_1 в отриманні ним грошей за договором позики протягом 9 діб, він лише після спливу цього терміну звернувся до відповідача з приводу неотримання грошей за договором позики. В той же час встановлено, що саме в строк 9 календарних днів позивач мав право на розірвання договору в односторонньому порядку.

Встановлено, що оскільки позивач не є фахівцем у галузі права та не має відповідних юридичних знань для кваліфікованого вивчення умов укладених ним договорів та їх юридичних наслідків, він, діючи під впливом обману, підписав вказані договори та пропустив строк для їх добровільного розірвання. Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 16.01.2012 року, яку він направив відповідачу рекомендованим листом (а.с.148, 149), позивач повідомив відповідача про розірвання укладеного між ними договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його умов про надання йому кредиту на суму 40000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що згідно з цією заявою договір був розірваний, але будь-яких доказів про це суду не надано.

Крім того, суд вважає, що внаслідок вчинення неправомірних дій відповідача, який під час вчинення правочинів застосував обман, позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу позивач не міг повернути свої кошти, які під впливом обману вніс на рахунок відповідача, не зміг отримати необхідну йому позику, змушений був тривалий час захищати свої права в суді. Всі ці обставини негативно вплинули на психологічний стан позивача, завдали моральних страждань, порушили звичний життєвий уклад позивача, внесли не передбачувані зміни в його плани щодо здійснення підприємницької діяльності, у звязку з неотриманням позики. Тому суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі, у тому числі в частині стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 229, 230, 1167 ЦК України, п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", 10, 11, 57-60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір від 20.12.2011 року № 011272, укладений між дочірнім підприємством „Гера" товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват-плюс" та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір від 20.12.2011 року № 011272 з додатками до нього, укладений між дочірнім підприємством „Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват-плюс".

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Дочірнього підприємства „Гера" товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват-плюс" на відшкодування матеріальної шкоди 6000 гривень 00 коп. та на відшкодування моральної шкоди 600 гривень 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку з Дочірнього підприємства „Гера" товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват-плюс" та з Дочірнього підприємства „Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Приват - плюс" на відшкодування судових витрат 322 гривні 00 коп., по 161 гривні з кожного відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 18 вересня 2012 року.

Суддя