ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23.10.06 Справа № 9/690н-ад
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів», м . Лисичанськ Луганської області
до Державної податкової інспекції у м. Лисичанськ
про скасування податкових повідомлень-рішень
в присутності представників:
від позивача –Вітко Н.В., дов. № 793 від 14.07.06, Мова В.І., дов. № 668 від 14.06.06, Ржевська Л.В., дов. № 794 від 14.07.06,
від відповідача –Жадан О.О. - ст.держ.подат.інсп., дов. № 11942/10 від 17.07.06, Тертична О.З. - гол.держ.подат.рев.-інсп., дов. № 794 від 14.07.06,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанськ від 09.08.06р. № 0001042301/0 про стягнення податкового зобов’язання у розмірі 78397,5 грн.
Відповідач, ДПІ у м. Лисичанську, відзивом на позовну заяву від 17.10.06р. № 12071/23 позов не визнає з урахуванням наступного.
Документальна невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 45/23 01235834 від 01.08.06р., проведено відповідно до постанови заступника начальника слідчого відділу ПМ ДПА України в Луганській області від 14.07.06р.
Перевіркою були встановлені порушення:
· пп. 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1, 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР (далі –Закон про прибуток), в результаті чого позивачем завищено суму амортизації у розмірі 174217 грн., що вплинуло на сплату податкових зобов’язань, а саме: занижено податок на прибуток за 2003 рік в сумі 52265 грн.,
· п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР, (далі –Закон про ПДВ) в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за лютий 2003 року на суму 226667 грн.
Суть порушень:
У лютому 2003 року позивач придбав чотири станки загальною вартістю 1 360 000 грн., у т.ч. ПДВ –226 666,66 грн., ці станики були віднесені до 2-ї групи основних фондів та з 01.04.03р. по 31.12.03р. нарахувало амортизацію, застосовуючи норму амортизації 6,25%.
В ході проведення експертизи було визначено, що балансова вартість станом на 01.04.03р. трьох станків, які не експлуатувалися:
· плоскошліфувальний ЗЕ711И802 (інв. № 40678),
· координатно-розточувальний 2А430 (інв. № 40679),
· токарно-гвинторізний ТСЗ (інв. № 40681),
відповідно до первинних документів складає 900 000 грн., балансова вартість станка універсально-фрезерного 675 (інв. № 40680), який введено в експлуатацію, складає 233 333 грн.
Таким чином, вважає відповідач, відніс придбані у лютому 2003 року станки до 2-ї групи основних фондів, а не до 3-ї, не експлуатував це обладнання, тому не мав підстав для нарахування амортизації.
Податковою службою були проведені зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника:
КП «ЛЗ ЗБВ»< ТОВ «Технозбут»< ТОВ «Промислові технології»< ПП «Прокус Майстер-принт».
Зустрічними перевірками встановлено:
- щодо першого продавця станків ПП «Прокус Майстер-принт»: у судовому порядку визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ згідно з відповіддю ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28.05.04р. № 2572/7/15-130.
Посилаючись на ст. 1.8, пп. 7.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідач стверджує, що оскільки податкові зобов’язання у продавця товару не виникли та не були задекларовані, продавець не мав права виписувати податкову накладну, а позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суму ПДВ.
В обгрунтування позову позивач виклав таке.
Підставою для спірного рішення податковий орган визначає акт перевірки № 45/23-1235834 від 01.08.06р., яким були встановлені порушення пп. 8.1.2 п. 8.1; пп. 8.2.2. п. 8.2; пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону про прибуток, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон 2181).
1) щодо порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону про прибуток, який визначає придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробництва.
За твердженням позивача, фактично підприємство цих порушень не допустило, оскільки станки, які зазначені в акті перевірки та про амортизацію яких йдеться мова, а саме:
· плоскошліфувальний ЗЕ711И802 (інв. № 40678),
· координатно-розточувальний 2А430 (інв. № 40679),
· токарно-гвинторізний ТСЗ (інв. № 40681),
· універсально-фрезерний 675 (інв. № 40680)
були введені в експлуатацію та використовувалися для виробничого використання, що підтверджується документами, які були своєчасно надані відповідачу.
2) щодо порушення пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону про прибуток, підприємство виконало цю норму в повному обсязі, це підтверджується наданими на момент перевірки документами.
3) щодо порушень пп. 8.2.2 п. 8.2 та пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону про прибуток, позивач ніякого відношення до суми податкового зобов’язання 78397,50 грн. не має.
4) щодо порушення пп. 17.1.3 п.17.1 ст.178 Закону 2181, який визначає, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до пп. «б» 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Позивач стверджує, що ніякі дані ніяких перевірок результатів діяльності позивача не свідчать про заниження сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки про те, що на підприємстві було завищено суму амортизації у розмірі 174217 грн., що вплинуло на сплату податку на прибуток, а саме занижено податок на прибуток за 2003 рік на суму 52265 грн., ґрунтуються лише на висновках експертизи, яка була проведена ТОВ «Експерт», щодо ринкової вартості об’єктів оцінки –спірних станків, станом на лютий 2003 року у розмірі 36958 грн. та про те, що станки ніколи не працювали.
За твердженням позивача документи свідчать про те, що станки були придбані саме за 1360000 грн. та одразу були введені в експлуатацію, а договір купівлі-продажу цих станків не визнано недійсним.
В акті перевірки зазначено, що при визначенні ринкової вартості об’єктів оцінки, експертом аналізувалися ціни станом на 01.06.06р., при цьому були використані дані про ціни запропонування на продаж нового обладнання, взяті з преси та дошок об’яв у мережі інтернет.
Позивач вважає, що неможливо дати точну оцінку вартості об’єктів, користуючись при цьому такими джерелами інформації, крім того позивач не погоджується з визначеною експертом характеристикою вищезазначених станків, оскільки експертиза була проведена станом на 31.05.06р., що не підтверджує, що станки не працювали на підприємстві у 2003 році.
Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до пп. 8.1.2 ст. 8 Закону про прибуток амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.
Відповідно до пп. 8.1.4 цього Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
· Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.
Позивач, придбавши спірні станки у лютому 2003 року, ввів їх в експлуатацію (акт вводу в експлуатацію від 04.03.03р. міститься в матеріалах справи), що відображено в акті перевірки: ЛК ЛЗ ЗБВ представило документи, якими підтверджує введення 4-х станків… в експлуатацію…(лист 6 акту перевірки від 01.08.06р.)
Придбані позивачем спірні станки за своїм призначенням є безумовно основними фондами, що придбані для власного виробничого використання, тому витрати на їх придбання підлягають амортизації.
Посилаючись на результати проведеної експертизи відповідач стверджує, що три з чотирьох спірних станків не приймали участі у господарської діяльності, однак суд не може погодитися з цим висновком, оскільки експертиза була проведена 31.05.06р., тобто після трьох с половиною років після придбання станків і характеристика стану цих активів визначена на період проведення експертизи.
Суд погоджується з доводами позивача що джерела інформації експерта при визначенні ринкової вартості об’єктів оцінки є непереконливими, оскільки, як зазначено у звіті про оцінку майна, експертом аналізувалися ціни станом на 01.06.06р., при цьому були використані дані про ціни запропонування на продаж нового обладнання, взяті з преси та дошок об’яв у мережі інтернет.
Крім того, висновки акту перевірки про те, що на підприємстві було завищено суму амортизації у розмірі 174217 грн., у зв’язку з чим позивачем занижено прибуток за 2003 рік на суму 52265 грн. ґрунтуються саме на підставі висновків експертизи, ринкова вартість станків за якою визначена у розмірі 36958 грн.
Щодо самого факту амортизації станків у 2003 році, суд вважає доводи податкової служби також непереконливими та опосередкованими з наступних підстав.
Згідно з відомостями з нарахування амортизації, наданими позивачем до матеріалів справи, залишкова вартість станом на 01.01.04р. складає 1 133 333,33 грн., тобто у розмірі вартості придбаних станків.
Крім того, за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01..01р. по 01.01.04р. у розділі 2.3 «Амортизаційні відрахування»акту перевірки від 19.05.04р. № 68/23-01235834 податковий орган зазначив, що з цього питання порушень не встановлено.
У зв’язку з тим, що амортизація спірних активів у 2003 році позивачем не нараховувалася, не має значення той факт, що позивач обліковував у бухгалтерських документах у 2003 році зазначені станки у 2-й групі основних фондів.
Щодо завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2003 року на суму 226667 грн. суд вважає наступне.
Відповідач, посилаючись на отриману відповідь від ДПІ у Святошинському районі м. Києва про рішення Святошинського райсуду м. Києва від 11.06.03р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Прокус майстер-принт», роз’яснення ВГСУ № 04-5/491 від 26.04.02р. на стор. 14 акту перевірки зазначив, що якщо угоди та первинні документи на придбання станків будуть визнані недійсними у судовому порядку, підприємству буде зменшено зайво заявлений податковий кредит з ПДВ у розмірі 226666,67 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (в редакції, чинній на момент здійснення операції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення у платника податку права на податковий кредит, згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, вважається дата здійснення першої події:
· або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів,
· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
Таким чином, право позивача на податковий кредит безпосередньо залежить від того, чи мав право продавець, ТОВ «Технозбут», нараховувати йому ПДВ, складати і видавати податкову накладну.
По-перше, позивач не мав ніяких відносин з ПП «Прокус майстер-принт», щодо якого у судовому порядку були недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ, спірні станки позивач придбав за договором від 28.02.03р. у ТОВ «Технозбут», до якого з боку відповідача немає жодних претензій, ТОВ «Технозбут»мало право складати і видавати позивачу податкову накладну; щодо видачі цієї накладної у встановленому порядку у відповідача питань не виникає.
По-друге, визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
За таких підстав позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанськ від 09.08.06р. № 0001042301/0 підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про покладення судових витрат на відповідачів, то ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки покладення судових витрат на відповідачів, суб’єктів владних повноважень, не передбачено Кодексом адміністративного законодавства України.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанськ від 09.08.06р. № 0001042301/0 про стягнення податкового зобов’язання у розмірі 78397,5 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 на користь позивача, КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів», код ЄДРПОУ 01235834, 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка, 295, рахунок 2600630140047 в АК ПІБ м. Лисичанськ, МФО 304416, судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 30.10.2006р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов