УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/6313/2012Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.
"10" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКузнєцової О.О.
Суддів Берещанської І.І. Новікова Р.В.
При секретарі Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.06.2012 року,
ВСТАНОВИЛА :
ПАТ "Державний ощадний банк України" 15.05.2012 року звернулось до суду з позовом про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, ОСОБА_8 разом з малолітніми ОСОБА_9, ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1 м. Сімферополя, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16.02.2010 року з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Банку у солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 156 796,83 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру. На письмову вимогу Банку від 16.02.2012 року відповідачі з квартири не виселилися, тому просять вирішити питання у судовому порядку зі зняттям відповідачів з реєстраційного обліку за адресою квартири.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 11.06.2012 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з квартири
АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та неповного з'ясування обставин у справі. Зокрема, як зазначає апелянт, суд вирішив питання про виселення малолітніх дітей без залучення до участі у справі органу опіки та піклування, не зважаючи на те, що іншого житла відповідачі не мають.
У запереченнях ПАТ "Державний ощадний банк України" просить апеляційну скаргу відхилити, вказавши на неспроможність наведених в ній доводів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку представника органу опіки та піклування, колегія суддів, переглядаючи законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 16.02.2010 року 20.11.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (далі Банк) та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 878, за яким Банк надав, а ОСОБА_6 отримав у кредит гроші в сумі 145 000 грн. під зобов'язання повернення кредиту в строк до 30.12.2012 року та сплату 16,5 % річних.
Того ж дня між Банком та ОСОБА_7 у забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки № 142; та між Банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 (а.с. 26-33).
Вищевказаним рішенням суду від 16.02.2010 року з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 156 796,83 грн. та у рахунок погашення заборгованості за договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною для його реалізації за експертною оцінкою (а.с. 7).
16.02.2012 року на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з боку Банку було направлено вимогу, у тому числі, щодо звільнення квартири у добровільному порядку (а.с. 8, 9), яке отримано кожним з них особисто 21.01.2012 року, але протягом місяця не виконано.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених вимог та наявності правових підстав для виселення відповідачів з квартири, яка була предметом іпотеки та на яку звернуто стягнення в рахунок повернення кредиту, враховуючи дотримання Банком положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Названими нормами закону визначено, що звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей, яке проводиться з дотриманням встановленого законом порядку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги та у противному випадку їх виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Доводи представника апелянта щодо безпідставності заявлених вимог через те, що спірна квартира є єдиним місцем проживання відповідачів, а інше житло для тимчасового приживання Банком відповідно до положень ст. 1322 ЖК України не запропоновано, що у такому разі насамперед порушуються права малолітніх дітей, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, діти народилися після укладення договору іпотеки (за довідкою № 3253 від 28.04.2012 року в квартирі зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, доньки ОСОБА_7- ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та онуки - ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 49, 115, 116), а норми чинного законодавства не передбачають обов'язку Банку у разі виселення мешканців з квартири, яка була предметом іпотеки, вирішувати питання про забезпечення їх житлом для тимчасового проживання.
Згідно ч. 2 ст. 109 ЖК України обов'язок надати інше постійне жиле приміщення встановлено у разі виселення громадян за винятком виселення при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. У такому разі виселення відповідно до ч. 4 ст. 109 ЖК України є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (ст. 1322 ЖК України), та відсутність такого житла або відмова у його наданні не тягне припинення виселення громадян з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки в порядку, встановленому ч. 3 цієї статті.
Окрім того, відповідно до ст. 1322 ЖК України порядок надання та користування жилою площею в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання встановлюється Кабінетом міністрів України.
Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 422, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій (п. 3 Порядку) особам, які рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій прийняті на відповідний облік осіб, що потребують надання такого житла (п. 7 Порядку) із наданням ними витягу з рішення суду про примусове виселення з житлового приміщення - у разі примусового виселення (п. 8 Порядку).
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно, повно, об'єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим та дослідженим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого, вирішуючи спір у межах заявлених вимог, ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 312-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.06.2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.