ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" вересня 2012 р. м. Київ К-53233/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2009
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009
у справі №2-а-7137/09/0570
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2008 №13017/0000641742/0.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 26.08.2008 №001602-610, виданого ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, направлення від 09.09.2008 №001611/644 та наказу про продовження термінів планової виїзної перевірки №441 від 08.09.2008, у період з 26.08.2008 по 15.09.2008 відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 13.09.2006 по 30.06.2008, за результатами якої складений Акт від 18.09.2008 №3379/17-1/3282502549 та прийняте податкове повідомлення-рішення №13017/0000641742/0 від 01.10.2008, яке отримано позивачем 06.10.2008.
Відповідно до висновків акту перевірки, вказано порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», СПД ФО ОСОБА_2 завищено податковий кредит у сумі ПДВ 102260,00 грн., у результаті неможливості встановлення придбання товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.
23.09.2008 позивачем було подано заперечення на Акт перевірки та скаргу на податкове повідомлення-рішення №13017/0000641742/0 від 01.10.2008, яке залишене без змін, а скарга -без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п.1.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг).
В пп.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 даного Закону зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пункт 2.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, затвердженого Наказам ДПА України від 11.06.2004 № 326, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 за №803/9402, не допускає відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадових осіб.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у випадку позивача, що не заперечується сторонами, спочатку відбувалася 100% передоплата товару, згідно його заяв та рахунків-фактур. що виставлялися продавцем та були надані для перевірки посадовим особам ДПІ у Куйбишевському районі, а вже потім продавцем виписувалася податкова накладна, а саме відповідно до підпункту 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»- у момент виникнення податкового зобов'язання.
Порушень порядку здійснення розрахунків із контрагентами актом перевірки не встановлено. Відповідно до Таблиці N1 розділу 3.1.1. акту перевірки порушень порядку обліку та відображення валового доходу не встановлено. Відповідно до розділу 3.1.5. акту перевірки порушень у оформленні податкових накладних не виявлено. Порушень порядку ведення обліку доходів та витрат не встановлено.
Крім того, в акті перевірки відображено, що податкові накладні, які є підставою для обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань є у наявності та оформлені належним чином. Товар, що був придбаний суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною собою та у подальшому реалізований належним чином врахований.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що висновки про завищення податкового кредиту у сумі ПДВ 102250,00 грн., зроблені відповідачем в акті про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 18.09.2008, є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання вимог податкового та валютною законодавства суб'єктами підприємницької діяльності, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні та інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п.1.8 вказаного Порядку, у разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акту перевірки додаються письмові пояснення.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки або під час складання акту від відповідача надходили запити до позивача про надання додаткових документів. В акті перевірки немає посилання на відсутність у позивача яких-небудь первинних документів або на ненадання цих документів на запит відповідача.
Згідно з пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»спростовуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, правильність складення яких податковою інспекцією не оспорюється, позивачем був придбаний та у подальшому реалізований товар.
Наведені вище обставини, підтверджують наявність господарських операцій з метою отримання прибутку. Податкове зобов'язання, що виникло в наслідок цих операцій було належним чином сплачено, при цьому, в акті перевірки не встановлено порушень операцій щодо продажу вказаного товару.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька - відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.А. Моторний
Судді І.В. Борисенко
В.В. Кошіль