ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24 липня 2012 року 17 год. 46 хв. № 2а-7469/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Євстігнєєва А.С., Паньковського С.І., Сидоренка В.А., представників відповідача Борисюка О.В., Самборського В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" до т.в.о. директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Грищенко Ірини Сергіївни про визнання нечинною та скасування постанови відповідача про накладення на позивача санкції.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 24 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва 31 травня 2012 року надійшов позов відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" (також далі за текстом - позивач) до т.в.о. директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (також далі за текстом - НКЦПФР) Грищенко Ірини Сергіївни (також далі за текстом - відповідач) про визнання нечинною та скасування постанови відповідача від 03 травня 2012 року № 576-ЦД-1-Е про накладення на позивача санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (також далі за текстом - оскаржувана постанова).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем з порушенням Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (також далі за текстом - Закон), у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 05 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні повністю. Пояснили, що оскаржувану постанову відповідачем прийнято у зв'язку з виявленими порушеннями позивачем п. 10 ст. 8 Закону, отже, правомірно.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
03 листопада 2011 року територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області (також далі за текстом - управління ДКЦПФР) прийнято розпорядження № 871-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким позивача зобов'язано у термін до 05 грудня 2011 року усунути порушення законодавства про цінні папери та до 05 грудня 2011 року письмово проінформувати (з наданням відповідних документів) уповноважену особу управління ДКЦПФР про виконання вказаного розпорядження (також далі за текстом - розпорядження № 871-КУ).
Розпорядження № 871-КУ прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п. 10 ст. 8 Закону, що полягало у невиконанні у встановлений управлінням ДКЦПФР строк розпорядження від 25 травня 2011 року № 424-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери (також далі за текстом - розпорядження № 424-КУ), яке, у свою чергу, прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", п. 3 глави 3 розділу IV Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (також далі за текстом - ДКЦПФР) від 19 грудня 2006 року № 1591 (також далі за текстом - Положення № 1591), а саме нерозміщення позивачем регулярної квартальної інформації за І, ІІ, ІІІ квартали 2010 року на веб-сайті загальнодоступної інформаційної бази даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів.
24 квітня 2012 року відповідачем складено акт № 581-ЦД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів (також далі за текстом - акт № 581-ЦД-1-Е), яким установлено ознаки порушення позивачем п. 10 ст. 8 Закону, а саме невиконання розпорядження № 871-КУ, термін виконання якого закінчився 05 грудня 2011 року. Зазначено, що вказане правопорушення є повторним, про що свідчать постанови від 03 листопада 2011 року № 1685-КУ та № 1686-КУ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. Крім того, позивачем не виконано приписи розпорядження № 871-КУ, оскільки жодних пакетів документів на їх виконання позивачем до ДКЦПФР не надано.
На підставі акту № 581-ЦД-1-Е, 24 квітня 2012 року відповідачем прийнято постанову про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, якою розгляд вказаної стосовно позивача призначено на 03 травня 2012 року.
03 травня 2012 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою за невиконання розпорядження № 871-КУ на позивача накладено штраф у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000,00 грн.
Суд погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем Закону та Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", а також правомірністю прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з наступних обставин та аналізу наявних у матеріалах справи документів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції від 07 серпня 2011 року, чинній на момент прийняття розпорядження № 424-КУ), регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).
Згідно з п. 3 глави 3, підпунктами 3.1, 3.4-.3.8 п. 3 глави 1 розділу IV Положення № 1591 (у редакції від 29 липня 2011 року, чинній на момент прийняття розпорядження № 424-КУ), особи, зазначені у підпунктах 3.1, 3.4 - 3.8 п. 3 глави 1 цього розділу, зобов'язані розкрити квартальну інформацію у строк не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, квартальну інформацію за четвертий квартал - не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним роком.
Обов'язок здійснювати розкриття квартальної інформації в порядку, передбаченому цим Положенням, поширюється на: акціонерні товариства, що мають державну частку в обсязі 25 відсотків і більше акцій у статутному капіталі за станом на перше число звітного кварталу; підприємства, пакети акцій (частки, паї) яких передано до статутного капіталу державних (національних) акціонерних товариств та/або холдингових компаній, що мають державну частку в обсязі 25 відсотків і більше акцій у статутному капіталі за станом на перше число звітного кварталу; емітентів, які здійснили відкрите розміщення облігацій підприємств; емітентів, які здійснили відкрите розміщення іпотечних облігацій; емітентів, які здійснили відкрите розміщення іпотечних сертифікатів; емітентів, які здійснили відкрите розміщення сертифікатів ФОН.
З аналізу викладених норм вбачається, що позивач зобов'язаний здійснювати розкриття квартальної інформації, однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, за І, ІІ, ІІІ квартали 2010 року ним цього не зроблено.
Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону (у редакції від 05 серпня 2011 року, чинній на момент прийняття розпорядження № 871-КУ), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону (у редакції від 09 січня 2012 року, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо тверджень позивача про неможливість застосування до нього штрафу у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № Б3/213-09 введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів, суд зазначає наступне.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року у справі № К-35186/10 передбачено, що "відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.
З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі".
Таким чином, наклавши на позивача штраф у розмірі 5000 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у зв'язку з невиконанням ним розпорядження № 871-КУ, а також уже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача, відповідач діяв згідно з нормами законодавства, чинними на момент прийняття оскаржуваної постанови.
Крім того, суд не погоджується з позицією позивача та його представників щодо відсутності у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 7 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09 лютого 2012 року № 285 "Про надання повноважень уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку посадовим особам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", вирішено надати повноваження уповноваженої особи НКЦПФР з питань правозастосування директору Центрального територіального департаменту НКЦПФР, зокрема, виносити постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.
Таким чином, твердження позивача та його представників щодо протиправності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови є безпідставними.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надали.
Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються усні заперечення проти позову.
На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" до т.в.о. директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Грищенко Ірини Сергіївни про визнання нечинною та скасування постанови відповідача про накладення на позивача санкції є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" до т.в.о. директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Грищенко Ірини Сергіївни про визнання нечинною та скасування прийнятої 03 травня 2012 року відповідачем постанови № 576-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери на позивача (ідентифікаційний код 00385879) накладено штраф у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000,00 грн. (Вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок).
2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2012 року