ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 липня 2012 року № 2а-9085/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва -Шулежко В.П., розглянувши матеріали адміністративного позову дочірнього підприємства «Хащувацький елеватор»до Державної податкової служби України, Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення від 22.06.2012р. № 10671/6/10-2115 про результати розгляду скарги, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Хащувацький елеватор»до Державної податкової служби України, Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування рішення від 22.06.2012р. № 10671/6/10-2115 про результати розгляду скарги, скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2012р. №0000202310, №0000212310 та №0000222310.

Розглянувши матеріали адміністративного позову суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Визначальною ознакою як нормативно-правового акта так і акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням Державної податкової служби України від 22.06.2012р. № 10671/6/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення - рішення Гайворонської МДП.І від 02.03.2012р. №0000222310; скасовано податкові повідомлення - рішення Гайворонської МДПІ від 02.03.2012р. №0000212310 і №0000202310 в частині нарахованої суми податку на прибуток і зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок зменшення витрат на суму збитків за результатами-діяльності до 01.01.2011р., та у відповідній частині рішення ДПС у Кіровоградській області від 18.05.2012р. №1530/10/10-208, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - частково задоволено.

Разом з тим, згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язанняпротягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За таких підстав, вбачається, що саме податкове повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання передбачає обов'язок платника податків сплатити у визначені строки таку суму грошового зобов'язання.

В свою чергу рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 22.06.2012р. № 10671/6/10-2115, на думку суду, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, оскільки лише доводить до відома платника податків позицію контролюючого органу щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та про строки узгодження грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо предметом позову є скасування рішення про результати розгляду скарги, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити ДП «Хащувацький елеватор»у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення від 22.06.2012р. № 10671/6/10-2115 про результати розгляду скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст. 109, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом дочірнього підприємства «Хащувацький елеватор»в частині позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення від 22.06.2012р. № 10671/6/10-2115 про результати розгляду скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали.

Суддя В.П. Шулежко