ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2012 року 08:10 № 2а-8257/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді -Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління містобудування і архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Держкомзему у місті Києві, за участю третьої особи - Київської міської ради про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі -ОСОБА_1, позивач) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (також далі за текстом - відповідач-1), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (також далі за текстом - відповідач-2), Головного управління містобудування і архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (також далі за текстом - відповідач-3), Головного управління Держкомзему в місті Києві (також далі за текстом - відповідач-4), за участю третьої особи - Київської міської ради у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати незаконними дії Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної Адміністрації), Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації), Головного управління містобудування і архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо неправомірної відмови в наданні публічної інформації за інформаційним запитом ОСОБА_1 від 30 березня 2012 р. щодо надання інформації про усі землі комунальної форми власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову, та усі земельні ділянки комунальної форми власності, що можуть бути використані під забудову, які розташовані у межах Голосіївського, Дарницького, Деснянського, Дніпровського, Оболонського, Подільського, Печерського, Святошинського, Солом'янського, Шевченківського районів міста Києва та зобов'язати Київську міську державну адміністрацію, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головне управління містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації письмово надати ОСОБА_1 інформацію про усі землі державної та комунальної власності не надані у користування, що можуть бути використані під забудову, та усі земельні ділянки державної та комунальної власності, що можуть бути використані під забудову, які розташовані у межах Голосіївського, Дарницького, Деснянського, Дніпровського, Подільського, Солом'янського, Шевченківського районів міста Києва.

Також позивач просить в порядку ст. 267 КАС України зобов'язати Київську міську державну адміністрацію, Гоповне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Головне управління містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації у 10 денний строк з моменту набуття законної сили постанови суду про задоволення позовних вимог позивача, направити суду звіт про виконання судового рішення, а копію цього звіту направити позивачу.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі 1, 2, 3 не надали належних відповідей на його інформаційні запити, чим порушили ст.ст. 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

До суду 16.07. 2012 року надійшла письмова заява представника позивача, зокрема, про зміну розміру позовних вимог, а саме про визнання незаконними дій відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 щодо неправомірної відмови в наданні публічної інформації за інформаційним запитом позивача щодо надання вказаної інформації, а також зобов'язання відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 письмово надати позивачу інформацію про усі землі державної та комунальної власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову, та усі земельні ділянки державної та комунальної власності, що можуть бути використані під забудову, які розташовані у межах Голосіївського, Дарницького, Деснянського, Дніпровського, Подільського, Солом'янського, Шевченківського районів міста Києва. У вказаній заяві позивач просить суд залишити без розгляду позовні вимоги до відповідача 4.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, та пояснив суду, що відповідач-1 своїми діями жодним чином не порушував права та законні інтереси позивача на отримання інформації, оскільки діяли у межах своїх повноважень.

Відповідач 2 явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача-3 позов також не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, та пояснив суду, що питання надання інформації щодо місцезнаходження та визначення на карті міста Києва вільних земельних ділянок із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташованих у межах 10-ти адміністративних районів міста Києва, не відноситься до компетенції відповідача-3.

Представник відповідача-4 позов також не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, та пояснив суду, що інформацію на інформаційний запит відповідачем-4 не надано, оскільки надання позивачу інформації щодо земельних ділянок, переданих у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд за період із 01 січня 2010 року по 27 березня 2012 року без документів, що підтверджують повноваження позивача діяти від імені вказаних осіб, буде порушенням прав та законних інтересів таких осіб, що тягне за собою настання для відповідача-4 передбаченої чинним законодавством відповідальності.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, підтримавши заперечення відповідачів.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Позивачем 30.03.2012р. направлено до відповідачів аналогічні за змістом інформаційні запити, зокрема, про надання йому інформації про усі землі комунальної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову, та усі земельні ділянки комунальної форми власності, що можуть бути використані під забудову, які розташовані у межах 10-ти адміністративних районів міста Києва, для реалізації ним права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

За результатами розгляду інформаційних запитів, відповідачами надано позивачу наступні відповіді, а саме:

- відповідач-1 листом від 03.04.2012 року № 027-1331 повідомив позивача, що за дорученням першого заступника керівника апарату від 02.04.2012 року № 699(з) та відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію направлено до відповідача-2 та відповідача-3 для розгляду по суті та надання відповіді у терміни, передбачені чинним законодавством України;

- відповідач-2 листом від 05.04.2012 року № 03-25/8477 повідомив позивача, що у межах міста Києва не проведено розмежування земель державної та комунальної власності. Зважаючи на викладене, відповідач-2 не має змоги надати позивачу запитувану інформацію;

- відповідач-3 листами від 30.03.2012 року № К-945 та від 04.04. 2012 року № К-999 повідомив позивача, що питання (щодо місцезнаходження та визначення на карті міста Києва вільних земельних ділянок) до повноважень відповідача-3 не належить;

- відповідач-4 листом від 03.04. 2012 року № 1441 повідомив позивача, що відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377, звіт про наявність земель, розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями (форма 6-зем) ведеться відповідачем-2. Виходячи з наведеного, відповідач-4 не має можливості надати позивачу інформацію, зазначену в інформаційному запиті.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Поряд з цим, з аналізу наявних у матеріалах справи відповідей відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4, а також пояснень їх представників, наданих у ході судового розгляду справи, встановлено, що в інформаційних запитах позивача міститься прохання надати інформацію, яка не знаходиться у володінні відповідачів.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З викладеної норми вбачається, що відповідач-1, направивши інформаційний запит позивача до відповідних органів, дів у межах чинного законодавства.

При цьому, як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача-3 та підтверджується доводами, викладеними у письмових запереченнях проти позову, відповідно до п. 66 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.10. 2002 року № 1970, організація роботи з документами у виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 16.12.1997 року № 2047.

Згідно з п.п. 1, 4, 5 Положення про Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2011 року № 90, відповідач-3 є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим голові Київської міської державної адміністрації, а в частині виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідач-3 у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови та розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також цим Положенням.

Основними завданнями відповідача-3 є: забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території міста Києва; аналіз стану містобудування, організація розроблення, проведення експертизи та подання на затвердження в установленому порядку Генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації; погодження архітектурно-планувальних частин проектів в межах повноважень; координація діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексного розвитку і забудови міста Києва, поліпшення їх архітектурного вигляду; участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів в установленому порядку; забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, Правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією; сприяння організації в межах своїх повноважень охорони та реставрації пам'яток архітектури та містобудування, палацо-паркових, паркових та історико-культурних ландшафтів.

З викладених норм вбачається, що надання інформації про місцезнаходження земель комунальної форми власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, а також земель комунальної форми власності, що можуть бути використані під забудову, які розташовані у межах міста Києва, не відноситься до компетенції відповідача-3.

Стосовно надання відповідачем-3 інформації щодо ведення земельного кадастру, представник відповідача-3 зазначив, що ведення вказаного кадастру відноситься до компетенції відповідача-2. Відповідачем-3 ведеться містобудівний кадастр, який не містить у собі інформації про вільні чи зайняті земельні ділянки, у ньому зазначена лише інформація про погоджену та надану на розгляд проектну документацію.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

При цьому, як пояснив у ході судового розгляду справи представник відповідача-4 та підтверджується доводами, викладеними у письмових запереченнях проти позову, згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Згідно з ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 204 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

З викладених норм вбачається, що надання інформації з Державного земельного кадастру не відноситься до компетенції відповідача-4.

При цьому, як встановлено судом та підтверджується доводами, викладеними у письмових запереченнях відповідача-2 проти позову, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

З викладеної норми вбачається, що чинним законодавством передбачено обов'язок громадянина подати графічні матеріали з позначенням на них бажаного місця розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється саме з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для реалізації права громадянина на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Поряд з цим, зі змісту інформаційного запиту вбачається, що витребувана інформація запитувалась саме з метою подальшого безоплатного отримання позивачем земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Зокрема, згідно з абзацом 1 п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, пунктами "а", "б", "в", "г", "і" ст. 9 Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу 3 цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

З аналізу викладених норм та обставин вбачається, що надання інформації, зазначеної в інформаційному запиті, також не належить до сфери повноважень відповідача-2.

За переконанням суду, викладені обставини є підтвердженням відсутності у діях відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 ознак протиправності.

Крім того, суд не погоджується з позицією позивача щодо необхідності зобов'язання відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 надати позивачу відповідну інформацію щодо земельних ділянок, виходячи з наступних обставин та аналізу наявних у матеріалах справи документів.

Так, у п. 14 листа Верховного суду України від 29.10. 2008 року № 19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суди вправі зобов'язати відповідний орган розглянути питання, а не приймати рішення, оскільки суд не наділений такими повноваженнями.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З викладених норм вбачається, що постановивши рішення про зобов'язання відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 надати позивачу відповідну інформацію щодо земельних ділянок, суд вийде за межі своєї компетенції та, як наслідок, порушить норми чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачами доведено правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко