КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 5011-14/5402-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р.

у справі № 5011-14/5402-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», м. Київ

про звільнення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 р. заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею близько 1,4 га (грошова оцінка якої 19 051 288,07 грн.) розташовану за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, просп. Генерала Ватутіна (біля Московського мосту), кадастровий номер 66:040:011 та повернути її Київський міській раді, привівши її у придатний для використання стан, мотивуючи вимоги тим, що відповідач використовує земельну ділянку без належним чином оформлених документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. у справі № 5011-14/5402-2012 позов задоволено повністю; зобов'язано Об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» звільнити земельну ділянку площею близько 1,4 га, розташовану за адресою: просп. Генерала Ватутіна (біля Московського мосту) в Дніпровському районі міста Києва, кадастровий номер 66:040:011, та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан; стягнуто з Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» в доход Державного бюджету України 1 073 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявний в матеріалах справи акт перевірки не є належним доказом та не посвідчує факт самовільного зайняття земельної ділянки, відповідач займає спірну земельну ділянку більше 30 років, користується нею відкрито та добросовісно, сплачує земельний податок, неодноразово подавав документи для оформлення права користування земельною ділянкою. Вважає, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже розглядався господарськими судами і з цього приводу є рішення, що набрало законної сили.

Прокуратура та позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на підставі плану робіт та направлення на перевірку )обстеження) від 23.01.2011 р. № 94 проведено обстеження земельної ділянки за адресою: просп. Генерала Ватутіна, Дніпровський район м. Києва, обліковий номер 66:040:011, орієнтовно 1,4 га, про що складено Акт обстеження земельної ділянки № 322/04 від 14.02.2012 р.

За результатами вказаного обстеження встановлено, що у відповідності до бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр» земельна ділянка по просп. Генерала Ватутіна (біля Московського мосту) у Дніпровському районі м. Києва (обліковий номер 66:040:011, площа 13937,32 кв.м) обліковується за об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський», автостоянка «Прирічна». Обстеженням, з виїздом на місце, встановлено використання вказаної земельної ділянки орієнтованою площею 1,4 га для розміщення, експлуатації і обслуговування автостоянки із кіоском охорони. Земельна ділянки огороджена і охороняється.

При цьому, документи, що посвідчують право власності або право користування землею, у тому числі на умовах оренди, у відповідності до вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, за зазначеним кооперативом у Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи також не містять документів, що посвідчують право відповідача на земельну ділянку, які передбачені ст. 126 Земельного кодексу України.

Стаття 125 Земельного кодексу України визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території відносить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

У відповідності до письмових пояснень позивача від 22.05.2012 р. № 29/230-922 Київська міська рада не приймала рішення про передачу у власність чи користування земельної ділянки площею близько 1,4 га по просп. Генерала Ватутіна (біля Московського мосту) у Дніпровському районі м. Києва.

Таким чином, відповідач використовує спірну земельну ділянку без достатніх на то правових підстав, без отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» із змінами і доповненнями, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

У відповідності до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неналежність в якості доказу акту обстеження земельної ділянки № 322/04 від 14.02.2012 р., так як даний акт складено у відповідності з вимогами розділу 5 Порядку «планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», що затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312.

Так, в даному акті зазначено посадову особу, якою проведено обстеження, копія даного акту надіслана поштою 16.02.2012 р.

Щодо посилань апелянта на необхідність дослідження причин відсутності правовстановлюючих документів у особи, що використовує земельну ділянку, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, що передбачено пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6, колегі суддів зазначає наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р. у справі № 16/311 за позовом заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Даною постановою встановлено, що відповідач неодноразово звертався до Київської міської ради з заявами про оформлення права користування земельними ділянками ОК «Дніпровський», це, зокрема листи від 11.09.2000 р. № 39, від 05.11.2002 р. № 40 та від 31.03.2009 р. № 29.

Дані факти в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знову.

Однак, колегія суддів зауважує, що останнє звернення відповідача до Київської міської ради з приводу оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку датоване 31.03.2009 р., тобто більше трьох років тому. Інших доказів звернення до Київської міської ради або доказів оскарження бездіяльності позивача відповідачем не надано.

Крім того, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду і посилання апелянта на необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Для припинення провадження за вказаними підставами необхідна наявність одночасно трьох умов, а саме: господарський спір вирішено рішенням господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, в справі № 16/311, що вирішена постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 р., прокуратура в якості підстав позову посилалась на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 180/04 від 25.02.2009 р. Тоді як в даній справі підставою заявлення позову став акт обстеження земельної ділянки № 322/04 від 14.02.2012 р. Тобто, позови в справах № 16/311 та № 5011-14/5402-2012 заявлені з різних підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. у справі № 5011-14/5402-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-14/5402-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Яковлєв М.Л.