ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29 серпня 2012 року 16 год. 54 хв. № 2а-8875/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Марченко В.А., представників відповідача Борисова І.І., Науменко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 29 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 липня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" Лтд" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20 червня 2012 року № 000286/22-08 та № 000287/22-08 (також далі за текстом - оскаржувані рішення).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань за платежем "податок на прибуток" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 820737,00 коп. у зв'язку з порушенням ним п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) та за платежем "податок на додану вартість" (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 512045,00 грн. у зв'язку з порушенням ним підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пункту 198.3 ст. 198 ПК України.
Ухвалою суду від 05 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримала та просила задовольнити його повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 17 липня 2012 року. Пояснили, що оскаржувані рішення відповідачем складено у зв'язку з виявленими у ході перевірки позивача порушеннями ним податкового законодавства.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), у судовому засіданні 29 серпня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем у період з 14 травня 2012 року по 01 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 11 червня 2012 року № 4175/22-08/35572113 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), згідно з висновками якого, перевіркою встановлені порушення позивачем, зокрема:
- п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, підпунктів 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у загальному розмірі 772298,00 грн., у тому числі: 2010 рік - у розмірі 193752,00 грн.; І квартал 2011 року - у розмірі 191132,00 грн.; півріччя 2011 року (ІІ квартал) - 152375,00 грн.; 3 квартали 2011 року (ІІ-ІІІ квартали) - у розмірі 270325,00 грн.; 2011 рік (ІІ-IV квартали) - у розмірі 387414,00 грн.;
- підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пункту 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого у періоді, що перевірявся, занижено ПДВ у загальному розмірі 448317,00 грн., у тому числі: жовтень 2010 року - у розмірі 7112,00 грн.; листопад 2010 року - у розмірі 5757,00 грн.; грудень 2010 року - у розмірі 98130,00 грн.; січень 2011 року - у розмірі 4892,00 грн.; лютий 2011 року - у розмірі 21067,00 грн.; березень 2011 року - у розмірі 6433,00 грн.; квітень 2011 року - у розмірі 45950,00 грн.; травень 2011 року - у розмірі 75033,00 грн.; червень 2011 року - у розмірі 40033,00 грн.; липень 2011 року - у розмірі 58367,00 грн.; серпень 2011 року - у розмірі 69377,00 грн.; жовтень 2011 року - у розмірі 16166,00 грн.
Вказану перевірку проведено на підставі оформлених відповідачем наказу від 28 квітня 2012 року № 489 та направлень від 14 травня 2012 року № 330/17-05, № 331/22-06, № 328/22-08, № 329/22-05, а також відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.2 ст. 77 ПК України.
Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 18 червня 2012 року № 85/18-06, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь позивачу від 19 червня 2012 року № 10979/10/22-810 про залишення вказаних заперечень без розгляду.
На підставі акту перевірки, 20 червня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення, а саме: № 000286/22-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 772298,00 грн. за основним платежем та у розмірі 48439,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 000287/22-08, яким позивач збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 448317,00 грн. за основним платежем та у розмірі 63728,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ, а також правомірністю складання оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.
Враховуючи, що перевірку позивача проведено за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, суд вважає доцільним при розгляді та вирішенні справи також керуватиметься чинними на той час положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Як зазначено в акті перевірки та встановлено у ході судового розгляду справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на переконанні у тому, що фактично господарські операції за договорами, укладеним між позивачем та його контрагентами, не здійснювались.
Поряд з цим, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль Плюс" (також далі за текстом - ТОВ "Консоль Плюс") укладено договори від 03 березня 2008 року № К-03032 та від 04 січня 2011 року № К04013, за умовами яких ТОВ "Консоль Плюс" зобов'язалось надати позивачу завантажувально-розвантажувальні послуги.
04 січня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетингова група "Ексмаркет" (також далі за текстом - ТОВ "МГ "Ексмаркет") укладено договір № Е04012, за умовами якого ТОВ "МГ "Ексмаркет" прийняло на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги по розповсюдженню листівок.
05 січня 2011 року та 01 лютого 2011 року між позивачем та первинною профспілковою організацією "Радник" (також далі за текстом - ППО "Радник") укладено договори № 0501/02 та № 102101 про надання інформаційно-консультаційних послуг, а 25 липня 2011 року - договір № 2507/01 про надання юридичних послуг.
01 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ "МГ "Ексмаркет" укладено договір № ЕМО 0102-07, за умовами якого ТОВ "МГ "Ексмаркет" зобов'язалось провести маркетингові дослідження за напрямками, попередньо визначеними позивачем у письмовій або усній формах.
01 лютого 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Формат" (також далі за текстом - ТОВ "Світ-Формат") укладено агентський договір № СФ/0102/04, за умовами якого ТОВ "Світ-Формат" за агентську винагороду прийняло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по організації і проведенню кава-брейків та фуршету за вимогою позивача, від його імені та за його рахунок.
25 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Світ-Формат" укладено договір № СФ/2504/01, за умовами якого ТОВ "Світ-Формат" зобов'язалось провести маркетингові дослідження за тематикою, визначеною позивачем шляхом усного або письмового замовлення та оформленого окремими додатками до договору.
30 липня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Едельвейс" укладено договір б/н про надання юридичних послуг, а 01 серпня 2011 року - договір б/н про організацію перевезення вантажу.
В акті перевірки також зазначено про врахування позивачем до валових витрат вартості послуг, наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Єва Плюс", а саме виготовлення рекламних буклетів.
При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні положення містяться у підпунктах 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, підпункті 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, згідно з якими, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з абзацом г) підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.
З викладених обставин та аналізу зазначених норм вбачається, що платник податків має право на включення витрат, у тому числі на маркетингові послуги, до суми валових витрат, якщо такі витрати прямо пов'язані із здійснюваною ним господарською діяльністю та підтверджуються відповідними документами.
Як також встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, у позивача наявні усі належні докази на підтвердження здійснення його контрагентами господарських операцій за вказаними договорами. Однак, у ході проведення перевірки викладене відповідачем до уваги не прийнято.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу зазначених норм вбачається, що оформлені належним чином первинні документи є належним доказом підтвердження здійснення господарської операції, а тому твердження відповідача щодо фактичного невиконання позивачем та його контрагентами господарських операцій за укладеними між ними договорами є безпідставними.
Стосовно доводів відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.
Так, відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Аналогічні положення містяться також у ПК України, згідно з п. 187.1 якого, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як також зазначено в акті перевірки та встановлено у ході судового розгляду справи, під час перевірки встановлено протиправне завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 448317,00 грн., нарахованого на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.
Поряд з цим, відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198. ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З урахуванням викладених норм та обставин, позивач, за переконанням суду, нарахувавши податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами у зв'язку із здійсненням ними господарських операцій за договорами, діяв у межах чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, не надали.
На підставі викладених норм та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" Лтд" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійснені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року № 000286/22-08 державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" (ідентифікаційний код 35572113) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 820737,00 грн. (Вісімсот двадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 00 копійок), та податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2012 року № 000287/22-08 державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" лтд" (ідентифікаційний код 35572113) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 512045,00 грн. (П'ятсот дванадцять тисяч сорок п'ять гривень 00 копійок).
3. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 03 вересня 2012 року