ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17 серпня 2012 року 11 год. 22 хв. № 2а-8560/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Мельничук І.В., Шурда О.В., представника відповідача Шкодича Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним (нечинним) та скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 17 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 червня 2012 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування акту перевірки від 28 лютого 2012 року № 95/23-7/37243279 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Екогазконтракт" (також далі за текстом - ТОВ "Екогазконтракт") за вересень 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 березня 2012 року № 0000562204 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 62548,00 грн.
Ухвалою суду від 27 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 17 серпня 2012 року представником позивача надано суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, а саме про визнання недійсним (нечинним) та скасування оскаржуваного рішення, яку судом прийнято до розгляду та вирішення.
У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 17 липня 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки порушень позивачем чинного податкового законодавства.
Відповідно до ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 24 липня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем у період із 22 лютого 2012 року по 27 лютого 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки № 95/23-7/37243279, згідно з висновками якого встановлено заниження позивачем ПДВ за період із 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року у загальному розмірі 50038,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).
Перевірку проведено на підставі оформленого відповідачем наказу від 17 лютого 2012 року № 145 та відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України.
Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу письмових заперечень від 03 березня 2012 року № 130-2-523/2-16/1400, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення від 13 березня 2012 року № 17/10/22-310 про залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі акту перевірки, 16 березня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ" у розмірі 50038,00 грн. за основним платежем та у розмірі 12510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач направив до Державної податкової служби у місті Києві (також далі за текстом - ДПС у місті Києві) скаргу від 26 березня 2012 року № 130-2-16/1943, за результатами розгляду якої ДПС у місті Києві прийнято рішення від 01 червня 2012 року № 3294/10/12-114 про залишення скарги позивача без розгляду.
Суд погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача щодо заниження позивачем ПДВ за вересень 2011 року, а також правомірністю складання оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.
Так, згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1, ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
У ході перевірки з'ясовано, що у вересні 2011 року податковий кредит у розмірі 50038,00 грн. позивачем сформовано за рахунок ТОВ "Екогазконтракт".
При цьому, 01 червня 2011 року між позивачем та ТОВ "Екогазконтракт" укладено договір постачання природного газу № ЕГК-17/07 (також далі за текстом - договір), за умовами якого ТОВ "Екогазконтракт" зобов'язується передати у власність позивача, а позивач - прийняти від ТОВ "Екогазконтракт" та оплатити природний газ в обсязі, вказаному у ст. 2 договору. Позивач приймає природний газ виключно з метою його споживання для власних потреб. ТОВ "Екогазконтракт" зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом природний газ, прийнятий за договором.
Відповідно до підпунктів 2.1.1, 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 договору, ТОВ "Екогазконтракт" передає позивачу природний газ вітчизняного походження в обсязі 810000 куб.м., у тому числі по кварталах. Обсяг природного газу, що планується поставити за договором протягом 2011 року, складає: у ІІІ кварталі 2011 року - 130000 куб.м., у ІV кварталі 2011 року - 680000 куб.м. Сторони письмово узгоджують плановий обсяг поставки до 20 числа місяця, який передує місяцю поставки природного газу. Сторони мають право письмово узгоджувати зміни планового обсягу поставки протягом поточного місяця поставки.
Під час перевірки позивача відповідачем враховано висновки акту від 19 грудня 2011 року № 1513/3-23-40-36823619 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Екогазконтракт" за вересень 2011 року, у якому зазначено факт відсутності наміру створення правових наслідків за правочином, укладеним ТОВ "Екогазконтракт" з позивачем за вересень 2011 року, у тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, встановлено факт здійснення ТОВ "Екогазконтракт" господарської діяльності поза межами правового поля.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку про необґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з ТОВ "Екогазконтракт".
Згідно зі ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п. 198.3, абзацами 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Тобто, складання податкової накладної та включення її до Єдиного реєстру податкових накладних є обов'язковою умовою визнання такої накладної складеною відповідно до норм чинного законодавства.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку, що складені ТОВ "Екогазконтракт" податкові накладні не можуть бути визнані як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 50038,00 грн., у тому числі за період із 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.
Стосовно позовної вимоги позивача про визнання недійсним (нечинним) оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Так, нечинними, за переконанням суду, можуть бути визнані нормативно-правові акти, перелік яких, зокрема, міститься у ст. 171 КАС України.
Характерною ознакою таких актів є те, що на підставі них виникають певні правовідносини, наприклад, укладаються договори.
Тобто, нормативно-правові акти є підставою для виникнення, зміни та припинення відносин між невизначеним колом фізичних та юридичних осіб.
Натомість, правові акти індивідуальної дії, до яких належить оскаржуване рішення, є актами, які спричиняють наслідки для конкретних осіб (у зв'язку з якими вони прийняті), можуть бути визнані протиправними та, як наслідок, скасовані.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, не надали.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним (нечинним) та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 березня 2012 року № 0000562204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 62548,00 грн. (Шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок вісім гривень 00 копійок).
2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 22 серпня 2012 року