РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року Справа № 10/15/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Дегтярьова С.А. (довіреність № 4 від 1 березня 2012 року)

відповідача: Космін Г.Г. (довіреність від 3 вересня 2012 року); Хвостак В.В. (довіреність від 3 вересня 2012 року); Цвігун М.В. (довіреність від 1 серпня 2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіатек" на рішення господарського суду Вінницької області від 11 червня 2012 року р. у справі №10/15/2012/5003 (суддя Даценко М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіатек"

до Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод"

про стягнення 153 606 грн. 00 коп..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіатек" (надалі-Позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-9) до Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод" (надалі -Відповідач) про стягнення збитків 153 606 грн. 00 коп..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11 червня 2012 року (т. 2, а.с. 155-158) з підстав, вказаних у даному рішенні, у позові відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 3, а.с. 3-6) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 11 червня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 16-18; 22-24), в якому з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Вінницької області від 11 червня 2012 року без змін.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 11 вересня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 10/15/2012/5003 судді Філіпової Т.Л. (через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах) та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..

В судовому засіданні від 12 вересня 2012 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представники Відповідача підтримали доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 28 квітня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 32 (т. 1, а.с. 31-34; надалі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, встановлено, що Відповідач взяв на себе зобов'язання на підставі заявки Позивача та актів технічного стану від 19 травня 2011 року та 20 травня 2011 року надати послуги з виконання ремонту і технічного обслуговування вертольотів Мі-2 (сільгоспваріанту) UR-BVD, заводський № 546606030, UR-15609, заводський № 529944106, які із-за закінчення міжремонтного строку служби мають невідпрацьований міжремонтний ресурс планера вертольота.

В силу дії пункту 1.2 Договору Позивач та Відповідач визначили, що вертольоти Мі-2 передаються Відповідачу з встановленими ресурсними двигунами ГТД-350, редукторами ВР-2, лопостями НГ, рульовими гвинтами.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що розфарбування зовнішньої поверхні вертольотів Мі-2 Позивач здійснить самостійно за власні кошти, в умовах власної виробничої бази.

Відповідно до пункту 2.1 Договору: доставка вертольотів Мі-2 в ремонт Позивачем здійснюється самостійно і за його рахунок.

Крім того, пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що Позивач та Відповідач визначили, що ціна послуг з капітального ремонту планера кожного вертольота Мі-2, складає 75 600 грн. 00 коп.; загальна вартість робіт становить 151 200 грн. 00 коп..

В силу дії пункту 5.1 Договору: Виконавець зобов'язався надати послуги, що є предметом Договору на протязі 30 робочих днів з моменту запуску в ремонт.

Колегія суду констатує, що згідно з наданими прийомо-передавальними актами від 7 червня 2011 року (т. 1, а.с. 85; 142) встановлено, що вертольоти Мі 2 UR-BVD, заводський № 546606030, UR-15609, заводський № 529944106 були здані в ремонт 7 червня 2011 року, а прийняті з ремонту 9 липня 2011 року та 11 липня 2011 року відповідно.

Колегія суду констатує, що домовленість щодо ремонту вертольотів Мі-2 мала усний характер, акти технічного стану від 19 травня 2011 року та 20 травня 2011 року вертольотів Мі-2 у Позивача відсутні.

Водночас, пунктом 3.3 Договору встановлено, що Позивач та Відповідач домовились, що у разі виконання за фактичними результатами дефектації вертольотів Мі-2 додаткових робіт з ремонту не зазначених в заявці Позивача і не відображених в акті прийому вертольотів Мі-2 в ремонт, виконання таких робіт Позивач та Відповідач мають погодити письмово.

Крім того, колегія апеляційної інстанції зауважує, що сертифікати від 14 червня 2011 року (т.1, а.с. 43; 45) видані Відповідачем на проведення в період з 17 травня 2011 року по 14 червня 2011 року технічного огляду вертольотів Мі-2 були відкликані Відповідачем.

10 червня 2011 року Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до Договору (т. 1, а.с. 62). Відповідно до даної додаткової угоди № 2 від 10 червня 2011 року до Договору, Позивач та Відповідач погодили додаткові роботи на суму 2 406 грн. 00 коп. (з ПДВ-401 грн. 00 коп.) на загальну суму 153 606 грн. 00 коп. (з ПДВ-25 601 грн. 00 коп.).

У зв'язку з вище висвітленим, колегія суду зауважує, що взяті на себе зобов'язання згідно Договору, Позивач виконав у повному обсязі, перерахувавши Відповідачу 153 606 грн. 00 коп.. Дане, в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями від 30 червня 2011 року, від 7 липня 2011 року, від 9 серпня 2011 року, від 15 вересня 2011 року, від 3 листопада 2011 року, від 7 листопада 2011 року (т. 1, а.с. 37-42).

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що з наявних у матеріалах доказів вбачається, що послуги з виконання ремонту і технічного обслуговування вертольотів Мі-2 Відповідачем (згідно Договору і Додаткової угоди № 2 від 10 червня 2011 року до Договору) на суму 2 406 грн. 00 коп. та на загальну суму по Договору в розмірі 153 606 грн. 00 коп. були виконані в повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу дії статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу дії статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу дії статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В силу дії статті 224 Господарського кодексу України, визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Відповідно до частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, встановлено, що розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним Позивачем. Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України: боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом; суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З матеріалів справи вбачається, що роботи на вказану суму були виконані. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що роботи по Договору, що прийняті Позивачем та виконані Відповідачем не є роботами з капітального ремонту, а є роботами з надання послуг з виконання ремонту і технічного обслуговування вертольотів за Договором.

Отримавши дані роботи (послуги Відповідача) Позивач отримав сертифікати (відмінені згодом Відповідачем) завдяки котрим використовував дані вертольоти на строк більший, ніж строк на котрий вони мали бути видані.

Відповідно, Позивач не мав будь-яких негативних наслідків.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд, констатує, що кошти, які просить стягнути апелянт (визначені ним як збитки), не підпадають під визначення збитків та не включають до свого складу складові, визначені у статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України.

З огляду на вищеописану недоведеність обставин справи-колегія апеляційного господарського суду вважає даний позов Позивача таким, що не підлягає до задоволення.

Що ж до доводів апеляційної скарги, то апеляційний господарський суд констатує, що дані доводи апелянта не підтверджуються наявними у справі матеріалами, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються усім вищеописаним у даній судовій постанові, а тому до уваги судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача-без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіатек" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.12 р. у справі № 10/15/2012/5003 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 10/15/2012/5003 повернути на адресу господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.