ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
24 липня 2012 року 09 год. 36 хв. № 2а-8368/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Поліщука С.В., представника відповідача Шепеля Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 24 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 червня 2012 року надійшов позов дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (також далі за текстом - позивач, ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 03 травня 2012 року № Ю-179 про сплату позивачем боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (з урахуванням штрафів та пені) у загальному розмірі 41840,89 грн. (також далі за текстом - оскаржувана вимога).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувана вимога, складена відповідачем у зв'язку з існуванням у позивача недоїмки зі сплати вказаного єдиного внеску за серпень 2011 року, є протиправною, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (також далі за текстом - Закон), під час введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Пояснив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство позивача, якою, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію.
Ухвалою суду від 22 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 липня 2012 року. Пояснив, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог кредиторів стосовно грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. При цьому, дія мораторію не поширюється на виконання поточних зобов'язань позивача зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 33096517) як юридична особа зареєстроване 20 серпня 2004 року Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією. Філія позивача "Бориспільське районне дорожнє управління" як страхувальник, який сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області.
Відповідачем 03 травня 2012 року складено оскаржувану вимогу, згідно з якою загальний розмір боргу платника вказаного єдиного внеску станом на 01 травня 2012 року становить 41840,89 грн., у тому числі недоїмка зі сплати єдиного внеску - у розмірі 37992,85 грн., штраф - 3163,40 грн., пеня - 684,64 грн.
Суд погоджується із правомірністю складання відповідачем оскаржуваної вимоги, виходячи з наступних обставин та аналізу наявних у матеріалах справи документів.
Так, відповідно до п.п. 2, 6 ст. 1, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (також далі за текстом - Закон), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно з ч.ч. 3, 8, 12 ст. 9 Закону, обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4, 14, 15 ст. 25 Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених ч.ч. 11 і 12 цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
У ході судового розгляду справи з'ясовано, що позивачем сплачено єдиний внесок за вересень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року. Однак, здійснені платежі відповідачем зараховано, відповідно, за попередні місяці, починаючи із серпня 2011 року.
Враховуючи календарне погашення відповідачем проведених позивачем проплат, у нього щомісячно утворювалась недоїмка, яка своєчасно позивачем не погашалась, у зв'язку з чим відповідачем приймались рішення про застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також складались відповідні вимоги.
За переконанням суду, відповідач правомірно склав оскаржувану вимогу, оскільки на момент її складання за позивачем дійсно рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, яку ним не погашено.
Щодо тверджень позивача про неможливість стягнення із нього заборгованості зі сплати єдиного внеску на підставі оскаржуваної вимоги у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року у справі № 44/258-б введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів, суд зазначає наступне.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року у справі № К-35186/10 передбачено, що "відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.
З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі".
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 21-248а11.
Таким чином, склавши оскаржувану вимогу уже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача, відповідач, за переконанням суду, діяв згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надав.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до управління Пенсійного фонду України у місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 03 травня 2012 року № Ю179 про сплату позивачем (ідентифікаційний код 33096517) боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (з урахуванням штрафів та пені) у загальному розмірі 41840,89 грн. (Сорок одна тисяча вісімсот сорок гривень вісімдесят дев'ять копійок).
2. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2012 року