УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0616/1-16/2011
Стаття 121 ч. 1, 122 ч. 1 КК
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Ткача С.О.
суддів: Слісарчука Я.А., Зав'язуна С.М.
з участю:
прокурора Селюченко І.І.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, не працюючого, раніше судимого:
- 16.01.2003 року Новоград-Волинським міськрайонним судом за ст. ст. 122 ч. І, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком терміном 1 рік шість місяців. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 13 березня 2003 року звільнення від відбування покарання скасовано і засудженого направлено в місця позбавлення волі.
- 19.06.2003 року Новоград-Волинським міськрайонним судом за ст. ст. 185 ч. 1, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 13 вересня 2005 року з Ізяслівської ВК Хмельницької області по відбуттю строку покарання;
- 27.11.2007 року Новоград-Волинським міськрайонним судом за ст. 309 ч. 1 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого умовно - достроково 25.09.2009 року з не відбутим терміном покарання 8 місяців 10 днів з Жовтневої ВК № 71 Харківської області;
- 11.10.2010 року Новоград-Волинським міськрайонним судом за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі;
засудженого за ст. 122 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначене покарання 6 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, до призначеного покарання частково приєднане не відбуте покарання за попереднім вироком суду від 11.10.2010 року, остаточно визначене покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_1 винним і засудив за те, що він близько 13 години 23 жовтня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у дворі будинку АДРЕСА_2, під час сварки умисно наніс удари кулаками та ногою по голові потерпілому ОСОБА_2.
Злочинними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді: черепно-мозкової-лицевої травмами із саднами на обличчі, розривом передньо - верхньої стінки зовнішнього слухового ходу з переходом на барабанну перетинку лівого вуха, перелом основи черепа в ділянці піраміди лівої вискової кістки, гемарогічним забоєм лобної долі правої півкулі головного мозку, епідуральними гематомами в правій висковій та лівій висково - тім'яній ділянках.
Близько 18 години 30 хв. 22 вересня 2010 року, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на сходинковій площадці п'ятого поверху в під'їзді будинку АДРЕСА_3, на грунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс п'ять ударів кулаками рук та ногами по обличчю ОСОБА_4, заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді: переломів нижньої щелепи, синця в ділянці нижньої щелепи зправа та зліва на підборідді, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а також тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, синця на спинці носа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та тілесні ушкодження у вигляді синців навколо правого ока, на передній поверхні шиї, в лівій підключечній ділянці, що належать до легких тілесних ушкоджень.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає вину не доведеною, просить скасувати вирок суду, у зв'язку з порушенням вимог кримінально процесуального законодавства під час розслідування кримінальної справи та при розгляді її судом. Стверджує, що дільничний інспектор використав ОСОБА_2 ОСОБА_4 для фальсифікації доказів. Тілесне ушкодження потерпілий ОСОБА_2 отримав не від нанесеного йому удару, а внаслідок падіння на бардюр. ОСОБА_4 тілесні ушкодження отримала внаслідок падіння п'яною на бетон сходинкової площадки.
Зазначає, що в суді ОСОБА_4 відмовилась від позову про стягнення моральної шкоди і ствердила, що була п'яна та перша затіяла бійку. Зазначене свідчить про відсутність в його діях умислу на вчинення злочину.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав вимоги викладені в апеляції, міркування прокурора про законність вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя в момент заподіяння ОСОБА_2 та умисному спричиненні середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_4, є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів згідно пред'явленого обвинувачення, у вироку суд послався на показання потерпілих, свідків та досліджені матеріали справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав частково, а в останньому слові вину не визнав, свої дії пояснив нібито противоправними діями потерпілих. Таку поведінку підсудного, суд розцінив як намір уникнути покарання, оскільки його доводи спростовані дослідженими доказами.
Під час судового слідства ОСОБА_1 пояснив свої дії щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілим агресивними діями ОСОБА_2, який намагався його вдарити так і агресивними діями ОСОБА_4, яка спровокувала його на бійку.
Суд дав належну оцінку показам ОСОБА_1 і вказав, чому не взяв їх до уваги, а поклав в основу обвинувального вироку інші досліджені докази, якими стверджується його винність.
Суд послався на показання потерпілого ОСОБА_2 який показав суду, що він був побитий 23 жовтня 2009 року. Від отриманих тілесних ушкоджень став інвалідом 2-ї групи і втратив пам'ять. Під час очної ставки ОСОБА_2 з ОСОБА_1, потерпілий вказав на останнього як особу, що побила його.
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що 28 жовтня 2009 року працівники реанімаційного відділення Новоград-Волинського ТМО повідомили її про перебування у відділенні брата, доставленого у тяжкому стані. Від отриманих травм брат став інвалідом, у повсякденному житті потребує сторонньої допомоги.
У вироку суд також послався на показання свідка ОСОБА_6, яка була очевидцем побиття ОСОБА_2 і вказала на ОСОБА_1 як людину, яка 23 жовтня 2009 року близько 13 години у дворі будинку АДРЕСА_2 побила потерпілого. Під час досудового слідства свідок підтвердила свої покази на очній ставці з обвинуваченим ОСОБА_1 (а. с. 45-46, 51-53 т. 1).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 391 від 10.12.2009 року, тілесні ушкодження у ОСОБА_2 у вигляді відкритої черепно-мозкової-лицевої травми із саднами на обличчі, розривом передньо-верхньої стінки зовнішнього слухового ходу з переходом на барабанну перетинку лівого вуха, перелом основи черепа в ділянці піраміди лівої вискової кістки, гемарогічним забоєм лобної долі правої півкулі головного мозку, епідуральними гематомами в правій висковій та лівій висково-тім'яній ділянках, субдоральною гематомою в лівій лобно - висково - тім'яній ділянках, утворились від дії тупого(их) предмета(ів), давністю можливо 23.10.2009 року, належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Вказані тілесні ушкодження могли утворитись не менш ніж від двох дій (ударів) травмуючого предмета.
Не виключена можливість утворення вищеописаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 при ударах, нанесених ОСОБА_1 та описаних ним при відтворенні обстановки та обставин події.
Не могли утворитись такі тілесні ушкодження при падінні ОСОБА_2 та ударі задньою частиною голови об асфальт, як вказував ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин подій (т. 1 а.с. 35, 36).
Таким чином спростовані покази засудженого про отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок падіння і встановлено, що тілесні ушкодження утворились в результаті злочинних дій підсудного.
В судовому засіданні спростована також заява ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження внаслідок падіння.
У вироку суд послався на показання потерпілої ОСОБА_4 яка показала, що 22 вересня 2010 року близько 18 год. 30 хв. в її квартиру АДРЕСА_3 прийшов ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Він кулаком руки вдарив її в ніс, з якого пішла кров. Стала прикривати носа руками, тоді ОСОБА_1 витягнув її за одяг з квартири на сходинкову площадку, де вона від його поштовху впала, а він став кулаками рук, ногами бити її в обличчя, по нижній щелепі, підборіддю, в праве око, брав руками за шию.
З сусідньої квартири вийшла ОСОБА_7 стала кричати на ОСОБА_1 і той втік з під'їзду будинку. Викликали швидку допомогу, працівники якої надали їй медичну допомогу та доставили в травматологічне відділення районної лікарні. Пізніше, через декілька днів ОСОБА_1 наказав їй, щоб вона слідчому не розповідала про вчинене ним і показала, що сама собі заподіяла перелом щелепи і тілесні ушкодження.
Суд також послався на показання свідка ОСОБА_7, яка підтвердила покази потерпілої. Пояснила суду, що бачила 22 вересня 2010 року на сходинковій площадці близько 18 години 30 хв. як ОСОБА_1 бив ОСОБА_4 ногами і руками по тілу, обличчю. З носа йшла кров, потерпіла кричала й просила щоб ОСОБА_1 перестав бити. Побачивши свідка ОСОБА_1 втік з місця злочину.
Згідно висновку експерта № 1259 від 15 жовтня 2010 року та № 1274 від 19 жовтня 2010 року, потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: переломів тіла нижньої щелепи, синця в ділянці нижньої щелепи зправа та зліва на підборідді, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я; також тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, синця на спинці носа, які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; тілесні ушкодження у вигляді синців навколо правого ока, на передній поверхні шиї, в лівій підключечній ділянці, що належать до легких тілесних ушкоджень.
Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись не менш ніж від 4-5 разової травмуючої дії, можливо і від ударів руками чи ногами, можливо і при обставинах на які вказує ОСОБА_4 під час відтворення обстановки та обставин події.
Судовий експерт виключає можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень при одноразовому падінні з положення стоячи на тверду поверхню (т. 3 а. с. 19, 52).
Таким чином судом незаперечно встановлений факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4.
Внаслідок перевірки матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку, що вина засудженого доведена повністю і дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно.
Підстав для скасування вироку суду з мотивів зазначених в апеляції ОСОБА_1, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року щодо нього - без зміни.
Судді апеляційного суду
Житомирської області: